25.11.2014 17:46 Обновлено 04.12.2014 15:37
13 листопада в Миколаївському професійному ліцеї сфери послуг відбувся літературний діалог “Краса і сила українського слова”, присвячений Дню української писемності та мови. За православним календарем це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Бібліотекар ліцею зазначила, що 9 листопада, у День української писемності та мови, проводиться традиційний загальноукраїнський Диктант національної єдності. Його пишуть мільйони радіослухачів по всіх куточках нашої держави, в такий спосіб засвідчуючи любов і повагу до рідної мови.
Запрошена на захід миколаївська поетеса Наталія Іванова (директор обласної бібліотеки для юнацтва Наталія Вікторівна Ткаченко) представила присутнім свої поезії українською та російською мовами із збірок “Все очень просто”, “На счастье”. Свій виступ вона розпочала віршем “Чудова країна”, який в майбутньому відкриватиме третю, україномовну збірку. Наталія Іванова плідно співпрацює з миколаївськими композиторами Олександром Сичовим, Петром Ткаченком та Анною Олєйніковою. Учні з зацікавленням слухали пісні “Україна”, “Будьмо друзями, Джон”, “Різдвяна казка”, присвячені рідному місту вірші.
Активними співрозмовниками Наталії Вікторівни у літературному діалозі стали учні ліцею: власні вірші читали Петросян Сюзанна (“Байдужість”), Дениско Ніна (“Дзвенить піснями наше місто”). А одна з дівчат прочитала вірш своєї улюбленої бабусі Мироненко Лідії Миколаївни “Україно моя” з Березнегуватого. На завершення заходу поетеса побажала присутнім творчої наснаги, оптимізму, а на згадку про зустріч подарувала навчальному закладу збірку віршів “На счастье”.
Байдужість
Як тяжко тим, що душу віддають не нащо,
Як тяжко тим, що борються за свободу нашу.
Чому одні це розуміють, а інші ні?
За що так життя з ними?
Що, не хочуть жити, чи не хочуть навчатись,
Чи не хочуть бути разом із родиною?
Не одні вони хоробрі та сміливі,
Не одні вони розуміють та захищають
Нашу Славну, Рідну Батьківщину —
Лиш вони не байдужі, а всі інші...
Днями-місяцями матері проливають сльози,
Що ось-ось вернеться мій синочок.
Одні вертаються, а інші вмирають сльозами на очах,
Не побачивши сім'ю свою.
Душа ридає, а серце плаче.
О, Боже, збережи та захисти
Наших братів та чоловіків,
Нехай вертаються в живих.
Україно моя!
Україно моя!
Ти єдина і рідна країна,
Де зерном колосяться поля,
Чути спів у гаю солов'їний,
Де дівчата співають так дзвінко,
Де щаслива росте дітвора...
Ти ніколи не стань на коліна.
Розправляти вже крила пора!
Ми так довго того чекали,
Щоби вільними бути завжди...
Але братня країна повстала,
Друже мій, ти свою захисти!
І не дай підкорити нас знову
В кабалу під Російське ярмо...
Збережемо ми рідную мову,
Рідний стяг гордо ми несемо!
Схаменіться, брати-росіяни!
Ми ж бо друзями були завжди.
І виводьте ви танки ярами,
Станьте знову, благаю, людьми.
Матерів і вдовиць чи не шкода,
Діточок, що зростають без тата?
Повертайте, солдати, до рідного дому,
Де зростила і вас ваша мати.
Досить кров проливати невинних людей
І вбивати солдат молоденьких...
Хай вони більш не йдуть на криваву війну,
Хай не плачуть дружини і неньки.
Закликаю я вас: зупиніться!
Скільки горя ви вже принесли!
Не зламати вам дух український!
Дай їм розуму, Боже, й прости...
А тижнем раніше, 6 листопада, Наталія Іванова познайомила зі своєю творчістю колег. Свій виступ в обласній бібліотеці для дітей ім. В. Лягіна вона почала з філософського запитання: “Що таке щастя?”. Бібліотекарі висловили своє уявлення про нього і прийшли до єдиної думки, що досягнення певної мети — це і є щастя. Поетеса прочитала ліричні і проникливі вірші про любов і людські почуття “Фантазії зрілої жінки”, “Чаклунка”; поетичні роздуми про реалії сьогоднішнього життя; гумористичні замальовки “Несостоявшееся дефиле”, “Кінь”, “Привіт”; презентувала кліпи на свої пісні “Ранкове місто”, “Будьмо друзями, Джон”. Такі теплі і сонячні зустрічі не тільки допомагають популяризувати творчість місцевих авторів, а й сприяють народженню нових поезій.
| < Попередня | Наступна > |
|---|