22.10.2015 14:36 Обновлено 22.10.2015 14:43
21 жовтня обласна бібліотека для юнацтва разом зі студентами Миколаївського коледжу культури і мистецтв, читачами бібліотеки відзначили 80-річчя Героя України, відомого поета, громадського діяча, академіка НАН України, одного із фундаторів Українського фонду культури Бориса Ілліча Олійника. Літературна година “У дзеркалі слова Бориса Олійника” розпочалася з розповіді ведучих заходу про видатного нашого сучасника, натхненне слово якого звучить на теренах України і далеко за її межами.
Молодь зацікавлено слухала про юність поета з Полтавщини, який рано полюбив художню літературу. Любив читати, пробував писати: він навчався в п'ятому класі, коли районна газета надрукувала його перший вірш. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1962 році побачила світ його перша збірка “Б'ють у крицю ковалі”: уже в ній зазвучали ті мотиви, що визначили особливий стиль його творчості — щирість та активну суспільну позицію.
Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам'ять в людей і живуть матері,
Допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Борис Олійник — автор близько 40 книг поезій, численних публікацій, есе, статей, які перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. На його вірші написано чимало пісень, в тому числі і ставших популярними: “Мати сіяла льон”, “Мамо, вечір догоря”, “Мелодія”...
Студенти взяли участь у поетичному марафоні, залюбки читаючи поезії Б. Олійника. Мабуть, він один із небагатьох сучасних поетів, кого можна вгадати з одного-двох рядків віршів. На оформленій бібліотекарями книжковій виставці “Стою на своїй землі” експонувалися збірки поезій, музичні твори на його вірші, автобіографічні видання Бориса Олійника.
І чубимось, як горобці у просі,
І валимо на всіх, що голі й босі,
А ще й — дивись! — пнемося в козаки.
Куди вже пхатись, коли нас і досі
Зі Сходу в Захід, мов курай, односить,
А в Україні правлять мамлюки?!
То, може, розбалакувати досить
Та знов податися у чумаки?...
Допоки ділим кольори та межі,
Хизуючись, які ми незалежні, —
Тим часом колорадівські жуки
Уже майно пустили наше в діло
І нас на дві полтини розділили:
Одних — під хвіст, а решту — в жебраки.
— Пануйте, хлопці! — Віскі наточили,
По іграшковій булаві вручили,
Та кожного при цім остерегли:
— Гуляйте, суверенні, на свободі,
Але не далі власних огородів,
Бо те, що далі, ви вже продали...
Б. Олійник. “Інвектива — 1”
| < Попередня | Наступна > |
|---|