Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Події та новини - Фотофакти

17 травня в обласній бібліотеці для юнацтва в рамках циклу бенефісів молодіжних стартапів “Нова генерація лідерів” відбулася зустріч з поетом, прозаїком і журналістом Олегом Дорошем.


Олег Дорош

Модератор заходу Андрій Алієв представив гостя і надав коротку біографічну довідку: Олег Гордій (справжнє прізвище героя зустрічі) народився в Миколаєві, навчався в МНУ ім. В. О. Сухомлинського, а також заочно у Львівській академії друкарства, працював викладачем і педагогом-організатором у ЗОШ №25, нині — журналіст телеканалу “МАРТ”, де за чотири роки пройшов шлях від кореспондента до ведучого випуску новин.

Олег доповнив розповідь про себе цікавинками про історію виникнення свого творчого псевдоніму (Дорош — від назви села Дорошівка на Миколаївщині), кумедними випадками з насиченого подіями журналістського життя.

Останні штрихи життя і творчості Олега Дороша були нанесені завдяки  біобібліографічному покажчику “Ми ще ростем. Ми виростем. Ми будем”, укладеному фахівцями бібліотеки для юнацтва і презентованому на зустрічі. Один з розділів даного видання про молодих миколаївських письменників і поетів присвячений саме Олегу. Для нього це стало справжнім сюрпризом.

Олег Дорош розповів про свої творчі проекти, поділився приємною новиною: нещодавно побачила світ його дебютна книга “Сьогодні і завжди”. Привітати колегу і друга прийшли миколаївські поети, журналісти Ольга Сквірська, Артем Куцолабський, Макс Айдахо, разом з якими О. Дорош бере участь у творчому фестивалі “Спаський трамвай”. У виконанні автора прозвучали вірші про улюблені місця рідного міста — Сухий фонтан, Шуховську вежу, Абісінію. З особливим теплом та вдячністю поет присвятив деякі вірші своїм дідусю та бабусі.

Олег відповів на численні запитання студентів політехнічного коледжу. Молодь цікавилася, коли він почав писати вірші, які оцінки мав у школі з літератури, на якій мові він думає, скільки мов знає.

На згадку про зустріч Олег Дорош подарував бібліотеці свою книгу з автографом та щирими побажаннями “миру та злагоди сьогодні і завжди”. В фіналі, як завжди, були квіти, слова вдячності і фото на згадку.

П’яне сонце
Котиться Спаським узвозом
червоне, розпашіле
од задухи,
світ перевертається догори дригом:
дерева, будинки, люди зустрічні,
жінки стривожено ахають
заламують руки до серця
здивовані чоловіки,
не можуть втямити,
як це так сталось,
а діти малі
тицяють пальцями
і заходить сміхом,
бо п’яне сонце
котиться,
котиться,
котиться,
Спаським узвозом,
а слідом за ним
перекочуюсь і я,
а слідом за мною –
мій ровер,
що за мить до того
втрапив у діру в асфальті.
                             Олег Дорош