СмакBook від УІК: читацькі посиденьки #2 з Наталією Довгопол

24 лютого відбувся другий літературний стрім проєкту СмакBook від УІК. На читацькі онлайн-посиденьки з письменницею Наталією Довгопол завітали студенти і викладачі Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, Фахового коледжу МНУ, видавці, бібліотекарі з Кривого Озера, Нового Бугу, Казанки, Снігурівки, Єланця та колеги з Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара. 

Модерував зустріч Андрій Алієв, завідувач відділу соціокультурної діяльності молоді ОБЮ, який привітався з письменницею грецьким «Kalimera», адже Наталія вже чотири роки мешкає з чоловіком в Афінах, час від часу відвідуючи рідну країну.

 

 

Наталія Довгопол розповіла, що свій, вже знаменитий роман «Шпигунки з притулку "Артеміда"» написала всього за місяць, щоб встигнути до закінчення подачі заявок на «Коронацію слова». Виявилось, авторка давно мріяла написати пригодницький роман про команду дівчат-шпигунок, помістивши їх в реалії початку минулого століття. Робота над книгою теж виявилась дещо пригодницькою. Щось Наталія взяла із власного творчого досвіду, коли вона з трьома напарницями займалася історичною реконструкцією і влаштовувала вистави-кабаре, де досхочу приміряли різноманітні одяг і образи. За словами письменниці, в книзі описані чотири жіночі типажі, які на початку роботи дуже дратували, а насамкінець четвірка героїнь несподівано полюбилась авторці. Роман вже готувався до друку, аж тут у тексті знайшлися прикрі, але не катастрофічні історичні ляпи. За порадою «віватівської» редакторки Олени Рибки сконструйований пізніше літак І. Сікорського «Ілля Муромець» замінили на безіменний дирижабль, а великого індійського поета Р. Тагора згадати, як найвірогіднішого лауреата Нобелівської премії з літератури 1913 року.

 

Наші добрі знайомі з видавництва «Vivat» пообіцяли подарувати автору найцікавішого запитання свіженький роман Наталії Довгопол «Мандрівний цирк сріблястої пані». Охочих отримати подарунок виявилось чимало! Така мотивація викликала справжню зливу запитань, на які письменниця радо відповіла. 

 

Отож, ось що вдалося дізнатися про Наталію Довгопол із перших вуст. Пише вона з дитинства, але раніше не вистачало часу зайнятися цим серйозно. Як і в багатьох авторів, деякі твори ще чекають свого часу в шухляді. Її приваблює історичний жанр, поєднаний з містикою і міфологією. Найкраще пишеться в літаку. В Афінах їй хочеться писати про Київ, а в Києві – про Афіни. В письменницькій роботі перший помічник – чоловік (грек за національністю), який при цьому ще жодного разу не був зображений у якості героя її романів. Творчою музою може бути конкретна людина, а інколи надихає навіть телефонна розмова з улюбленою подругою. Деколи на Наталію «нападає» самокопання, тому вона постійно вдосконалює свою письменницьку майстерність: якраз зараз опановує правила успішного сторітелінга. Вважає, що не треба боятися і занадто висміювати графоманство в сучасній літературі, адже його можна подолати: головне – побільше читати.

 

Авторкою однієї книги стати не боїться, бо вже пережила неочікуваний успіх «Шпигунок». Коли виникають сумніви стосовно нової книги, надсилає рукопис своїй фокус-групі, в якій в основному цільова аудиторія. Наталія зізналась, що найважче було писати «Мандрівний цирк», роботу над яким вона свого часу поставила на паузу і довго сумнівалась, чи варто писати далі. Втім, ризикнула, відправила юним експертам, а ті відреагували захопленням і вимогою дописати книгу.

 

На спроби безпідставної критики реагує адекватно. Згадала, як одного разу тридцятирічний читач спробував докорити письменниці, що йому не сподобався роман, бо він занадто… підлітковий. Також інколи рецензенти намагаються запевнити Наталю, що опис карколомних підліткових пригод не є тим, про що зараз потрібно писати. Та письменниця продовжує прямувати власним творчим шляхом, дотримуючись принципу «писати таку літературу, яку цікаво було б читати сучасним юнакам».

 

Наталія запевнила присутніх, що на початку письменницької діяльності не треба боятися копіювати – все одно так, як у відомого автора, не вийде, проте можна повчитися будові сюжету, фабули тощо. Подумує над тим, щоб наступні твори написати, використовуючи власний життєвий досвід, але це досить складно, та ще й «це ж мама прочитає!». Один з наступних Наталіїних сюжетів – про містичні місця Карпат.

 

У вільний час читає. Топи улюблених книг принципово не складає, читає одночасно 3-4 книги. Обирає лауреатів зарубіжних конкурсів, твори у жанрі young-adult і українських колег, бо «хто ж їх іще підтримуватиме?». В Афінах вже склався справжній фан-клуб письменниці, втім, карантин заважає провести презентацію нової книги у тамтешньому посольстві. Нещодавно з приємністю дізналась, що її читають і в Брюсселі. Письменниця поділилася мрією написати роман про амазонок, підкріпивши, як завжди, історичним тлом і тісно переплівши міфологією. І загалом Наталія Довгопол пише, «що хоче, а не те, що вимагають».

 

Майже три години спілкування промайнули непомітно. Дякуємо пані Наталії за чудові посиденьки! І вітаємо студентку МНУ Анастасію Дубову з поповненням її особистої бібліотеки. «Мандрівний цирк сріблястої пані» вирушає до Миколаєва. Сподіваємось, що колись до Миколаєва завітає і його авторка – чудова письменниця Наталія Довгопол. Чекаємо і сподіваємось. А поки що читаймо її романи!