Літературна година за творами Г. Х. Андерсена

16 квітня відбулась онлайнова літературна година «Дар бачити чудо» за творами Г. Х. Андерсена для учнів Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №35, організована бібліотекарями відділу соціокультурної діяльності молоді ОБЮ в межах програми «Милосердя».

Школярам було цікаво не тільки згадати казки, знайомі з дитинства, але й разом із ведучою – бібліотекаркою-психологинею Мариною Чередниченко – поміркувати над тим, чому їх варто перечитувати дорослим також.

Підлітки були здивовані, дізнавшись, що Ганс Крістіан був їхнім однолітком, коли почав самостійне життя, залишивши рідне місто Оденсе. Бібліотекарка розповіла про непростий життєвий шлях Андерсена, у якому було багато розчарувань та образ. Але ця мужня людина не втратила ні доброзичливості до людей, ні спраги справедливості, ні здатності бачити поезію у всьому, що оточує. Ми ніби чуємо самого автора у словах одного з персонажів казки «Равлик і трояндовий кущ»: «Мені здається, що всі ми зобов'язані ділитися зі світом кращим, що є в нас!.. Я міг дати світові тільки троянди!..». Й письменник щиро ділився. Добрі, мудрі казки Андерсена ненав'язливо підказують молодим людям відповіді на питання, які постають перед багатьма на порозі дорослого життя: що краще – бути, як усі, або дозволити собі бути інакшим; чи легко зберегти індивідуальність, мати свою думку; що таке вірність, самовідданість, мужність. Під час розмови юнаки переконалися, що історії Гидкого каченяти, Дюймовочки та Русалоньки зовсім по-іншому сприймаються у підлітковому віці, ніж у дитинстві, тож варті, щоб час від часу їх перечитувати.

 

Учням було цікаво також порівняти казки Андерсена з їх мультиплікаційними версіями. Згадали, чим насправді закінчилася казка про Русалоньку, й погодилися з тим, що в казках Андерсена, як і в житті, не завжди буває хеппі-енд. У розмові про Русалоньку торкнулися ще одного питання: як важливо не приховувати у собі та говорити про те, що відчуваєш. Й виявилося дуже символічним, що саме 16 квітня відзначається Всесвітній день голосу. Молодь погодилася, що голос – це дар, що дозволяє людям спілкуватися, виражати свої емоції і почуття, й дуже важливо використовувати його, щоб творити добро на землі.