19.05.2023 13:00 Обновлено 19.05.2023 13:11
18 травня в обласній бібліотеці для юнацтва відбулась щорічна культурно-мистецька акція “Еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак…”, присвячена 225-річчю “Енеїди” Івана Котляревського.
Цього дня в бібліотеці панувала особлива атмосфера і, попри всі реалії воєнного часу, піднесений настрій. Адже, по-перше, День вишиванки, з нагоди якого ми всі вбралися у вишиті сорочки, сукні, підперезалися тканими поясами, прикрасилися намистом і пацьорками. По-друге, до нас завітали гості з подарунками. І останнє, але надважливе — ми живемо і працюємо вдома, в наші гостинно відчинені двері весь день йшли дорослі та юні, щоб майструвати, читати, говорити і слухати про рідне, українське. За це дякуємо нашим захисникам, чия вишиванка зараз — піксель. Для нас нині — це орнамент незламності і життя.
225 років тому вихід “Енеїди” Івана Котляревського теж символізував культурну незламність українства і став початком становлення новочасної української літератури. Поема стала не лише першокласним джерелом з українознавства, українського побуту та культури XVIII століття, а й виражає духовний світ української людини. Саме про це насамперед згадали ведучі Оксана Криловська і Тетяна Гервасьєва, а потім запропонували пригадати вельми-таки заплутаний сюжет “Енеїди” і її колоритних героїв, переглянувши буктрейлер і уривок з фільму-опери за першою національною рок-оперою в Україні, створеною Сергієм Бедусенком у 1985 році за поемою І. Котляревського.
Учасники дійства поринули в світ карколомних пригод відчайдухів-троянців, відповідаючи на запитання вікторини і заповзято змагаючись за звання кращого енеїдознавця. Були в захваті від невичерпних скарбів української народної фразеології, відчули силу експресії та емоційну наснагу фразеологічних засобів під час мовного конкурсу. Адже це просто смакота: не банально “втекти”, а “накивати п’ятами”; не “напружено дивитися”, а “п’ялити баньки”; а ще — піджати хвоста, втерти носа, пускати бісики, дати драпака, показати фигу, дати швабу, дутеля з’їсти, пускати ману... Втім, щоб по-справжньому відчути текст, його треба читати вголос. Охочі позмагатися в читацькому герці отримали можливість проявити всю свою майстерність і артистизм, декламуючи запропоновані ведучими уривки поеми. І сміх, і гріх, як в народі кажуть! Адже така вона “Енеїда”! Ми й реготали, аж за боки бралися, і слинки пускали від описів тих наїдків, що споживали боги, царі і прості смертні, а, коли слухали про Юнонині методи впливу на чоловіків, дехто навіть зашарівся. А як по “Енеїді” класно ворожиться! Книжка підказала, як будувати стосунки зі свекрухою, попередила, кого остерігатися під час важливої ділової зустрічі, передбачила погоду і навіть напророкувала заміжжя.
Як і Іван Петрович, ми обожнюємо театр, тому й вирішили потішити наших гостей літературною постановою “В гостях у Котляревського”. Бібліотекарки оживили персонажів — Наталку-Полтавку, Венеру, Юнону, Дідону, майстерно перевтілились навіть в самого автора і його юну читачку. Глядачі були в захопленні, сміялись і аплодували.
Продовженням дійства стали майстер-класи: наймолодші учасників заходу займались аплікацією, а дорослі — плели вінки з живих квітів. Потім ці вінки прикрасили не одну дівочу/жіночу голівку під час фотосесії на фоні етноінсталяції.
Наших задоволених, приємно втомлених і добряче зголоднілих гостей ми ще й нагодували. Аякже! Де ви бачили, щоб з гостини українці йшли голодними! Кров’яночка з часничком, сальце на чорному хлібі, солоний огірочок, зелена цибулька... Олімпійські боги нам би заздрили))
| < Попередня | Наступна > |
|---|