11.03.2026 10:04 Обновлено 11.03.2026 10:13
10 березня відбувся літературний стрим #39 із письменницею Ярославою Дегтяренко, організований обласною бібліотекою для юнацтва в межах продовження проєкту «СмакBook від УІК».
Ярослава Дегтяренко народилася і мешкає в Запоріжжі, за фахом – юрист. Вона ніколи не планувала письменницької кар’єри, вважаючи себе далекою від літератури, проте завжди любила читати й цікавилася історією. Перші розповіді, написані «для сміху», сподобалися читачам. Так і виникла ідея створити більш серйозний твір. Дебютний історичний роман Ярослави Дегтяренко «Лицарі Дикого Поля» побачив світ у 2016 році й отримав відзнаку «Вибір видавця» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
Модераторка запитала письменницю, що б вона, авторка дев’яти книжок з історії України, побажала собі десять років тому, коли лише починала письменницький шлях. Ярослава відповіла коротко: бути безсторонньою. Вона зазначила, що саме письменництво допомогло їй повністю перейти на українську мову. Українська змінила якість мислення: стало легше аналізувати й думати. Авторка переконана і переконалася на власному досвіді, що мова має значення. Свій перший і другий романи вона написала російською, а згодом самостійно переклала їх українською. Трилогію «Між двох орлів» писала вже виключно українською.
На запитання, чи помітила вона підвищений інтерес до вивчення історії України та попит на історичні книжки після початку повномасштабної війни, Ярослава відповіла, що її читачі завжди цікавилися історією і не втрачали цього інтересу. За її словами, новий сплеск цікавості до історії виник ще у 2014 році. Водночас письменниця застерегла від «інфосміття», зокрема на ютубі. Робота з джерелами, наголосила вона, є надзвичайно важливою, і їй авторка приділяє багато часу та уваги. Справу значно полегшують оцифровані історичні документи, опубліковані у відкритому доступі.
Перші романи письменниці будувалися передусім на любовній лінії, а вже потім Ярослава вводила своїх героїв у певні історичні реалії. Інакше вона обирала історичний період для романів «Останній володар» і двокнижжя «Князь русинів», де свідомо звернулася до середньовіччя. Над нонфікшн-виданням «Гетьмани України. Павло Тетеря. Іван Брюховецький» працювати було дуже важко: вже тривала повномасштабна війна, а писати доводилося про війну України з Московією у XVII столітті, в добу Руїни. Зараз письменниця обирає теми, які цікаві передусім їй самій – ті, про які вона знає небагато і про які хоче розповісти читачам.
За словами Ярослави Дегтяренко, відгуки читачів на її книги здебільшого позитивні. Водночас її засмучує, коли читачі не помічають важливості описаних історичних подій, натомість критикують, наприклад, любовну лінію. Також її дивує, коли заперечують реальні історичні факти, підмінюючи їх власними уявленнями. «Від правди нікуди не подінешся», – переконана письменниця, додаючи, що завжди обстоює свою позицію фактами та джерелами.
Авторка зізнається, що любить усі свої книги й цінує набутий досвід. У кожну вона вклала багато сил, часу та здоров’я. Її улюблений персонаж — князь Роман Мстиславович. Саме про нього нещодавно завершила роботу над двотомником. Друга частина біографії стала найскладнішим і найважчим твором у її житті: робота над нею тривала безперервно два роки і два місяці. Перша частина, присвячена новгородському княжінню Романа, була написана раніше. Ярослава з усмішкою згадує, що під час роботи над темою Рюриковичів у неї «закипав мозок»: надто багато подій, родинних зв’язків, союзів і конфліктів. Вона визнає, що Роман був типовим середньовічним політиком – жорстким і безкомпромісним. Він пройшов складний шлях і прагнув повернути вплив свого роду. У ті часи, як і в будь-які інші, рахувалися передусім із силою. Обидві книги вже вичитані, і невдовзі письменниця пропонуватиме рукопис видавництвам.
Читачам, які тільки починають знайомство з її творчістю, Ярослава Дегтяренко радить: «Читайте. Це історія в чистому вигляді».
Ідеальний день письменниці – добре почуватися, писати й не відволікатися на побутові справи. Коли не працює над книгами, вона любить пекти торти, захоплюється садівництвом і городництвом, а також шиє одяг (фактично повністю обшиває себе сама). Усе це допомагає їй відновлювати сили.
На думку Ярослави, успіх книги – це коли вона подобається читачам і швидко розходиться накладом. Майбутнім письменникам авторка радить вірити в себе, працювати, самовдосконалюватися, не ображатися на конструктивну критику і пробувати щось нове.
Письменниця зізналася, що їй було дуже приємно поспілкуватися з читачами, адже останнім часом вона дещо «засиділася в XI столітті». Чат ряснів подяками за цікаве спілкування і побажаннями Ярославі Дегтяренко нових ідей, сил і творчої наснаги. Розмова надихнула учасників і спонукала читати українське. Дякуємо письменниці за глибоке, щире та цікаве спілкування!
P.S. Друзі, дякуємо всім, хто долучився! Побачимося / почуємося / поспілкуємося у квітні. Бережіть себе.
| < Попередня | Наступна > |
|---|