Інформаційно-ресурсний центр - Конкурс-2017 "Читаємо вишиванку як книгу"
12.05.2017 09:29
Бондаренко Ірина Миколаївна / Обласний молодіжний конкурс “Читаємо вишиванку як книгу”. С. Багачівка Кривоозерського району Миколаївської області, 2017.
Бондаренко Ірина - 1995 року народження.
Для українця вишиванка — не просто одяг. Це щось дуже особисте, рідне, святе. Вишивка — як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село, володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.
Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Українська народна вишивка має свою давню історію. Цей факт підтверджують велика кількість археологічних знахідок, знайдених на території України, записи мандрівників, які відвідували багато століть тому ці землі, а також свідчення древніх літописців. Колись, ще до нашої ери, тут жили і процвітали скіфи, які, як свідчить Геродот, прикрашали свій одяг вишитими орнаментами. При розкопках на Черкащині були знайдені бляшки зі срібла, виготовлені в шостому столітті нашої ери. На них зображені чоловічі фігури в одязі, який дуже схожі на український і за кроєм, і по мотивах вишивки. Ще пізніше, в Х ст., арабським мандрівником були написані оповідання про русів, в яких він описує їх вишитий одяг. Вироби з тканини з вишивкою не могли зберігатися тисячоліттями, тому в музеях є українські вишивки тільки останніх століть. На цих старовинних виробах вишиті орнаменти, схожі з зображеннями не тільки на артефактах початку нашої ери, а й на виробах найдавнішої трипільської культури, що існувала багато тисячоліть тому на території сучасної України.
З давніх часів українські жінки створювали різноманітні візерунки, техніки вишивки, способи забарвлення ниток в різні кольори. Ці знання передавалися в родині наступним поколінням, утворюючи особливі ознаки вишивки, характерні для даного роду, села, місцевості. Тому в багатьох районах України існують свої відмінні риси у візерунках, колірних поєднаннях і техніках вишивки.
Вишивка у побуті народу
В Україні вишиванням здавна займалися майже виключно жінки. Дівчата вчилися вишивати з ранніх літ. Довгими зимовими вечорами вони переймали прийоми вишивання від старших, обмінювалися досвідом. Під час виконання роботи надавалася перевага оригінальності візерунка та добору кольорів — звичайне копіювання не цінувалося взагалі. Кожна вишивальниця прагнула змінити хоч одну деталь мотиву, що-небудь прибрати або додати, зменшити або збільшити, зробити все, щоб не було схожого виконання. Ці прагнення приводили до вдосконалення вишивальної творчості.
Традиційно українці вишивкою прикрашали оточуючі їх речі та предмети, пов'язані з обрядами, календарними і сімейно-побутовими святами. Наприклад, вишиті скатертини не тільки прикрашали інтер'єр оселі, а й використовувались у багатьох ритуальних діях, пов'язаних зі столом — напередодні Різдва або Щедрого вечора. В новорічно-різдвяні свята хрещені батьки носили своїм маленьким хрещеникам, які ще не могли самостійно ходити, гостинці, загорнені у вишиті хустки. У вишитій хустці носили до церкви святити паску, яблука й мед, в неї клали «панахиду», коли в церкві поминали померлих. У ній носили «пироги» кумам та підносили хліб, запрошуючи на весілля або зустрічаючи почесних гостей. У вишиту хустку загортали хліб, виряджаючи молодих до оселі нареченого, нею накривали хліб на столі.
Вишиті рушники з давніх часів і до сьогодні вважаються оберегом родини та оселі, починаючи від появи дитини. Раніше їх також використовували для захисту від негативних подій. Наприклад, мати за ніч могла вишити рушник для сина, який йшов на війну. Велику кількість рушників готували до найяскравішого родинного свята, яким було і залишається весілля. Крім цього, виготовляли вироби, декоровані вишивкою. За їхньою кількістю та якістю визначали працьовитість та вправність нареченої.
У багатьох регіонах України ще до середини ХХ ст. існував звичай вишивати нареченому сорочку. Але найвагомішою у весільному посагу була кількість сорочок самої нареченої, які вишивалися до всіх подій її майбутнього життя. Надзвичайне значення у підготовці та святкуванні весілля мали рушники, хустки та хусти. Їх використовували під час сватання — сватів перев'язували рушниками, а молодому зав'язували на ліву руку або заправляли за пояс хустку. Це була не жіноча хустка, а саме, вишита хуста. У переддень весілля увечері пекли коровай та шишки. Щоб, піднявшись, тісто не втікло з діжі, його обв'язували понад краєм діжі рушником, а щоб не пересихало, накривали хустою. Підготовлені вишиті вироби дарували дружкам, боярам, священику, діверу, свекрусі та свекру.
І зараз державна реєстрація шлюбу і церковний обряд вінчання не обходиться без рушників: ними накривають вінчальні ікони, зв'язують руки молодим на знак поєднання на все життя, стелять під ноги. Хлібом-сіллю на рушнику запрошує мати нареченої молодих і гостей до хати після повернення з церкви.
Кольори української народної вишивки та їх значення
Почати краще за все з білого кольору як такого, що об'єднує всі інші кольори. Саме це викликає до нього найбільшу повагу. Наші духовні центри, так звані чакри, мають кожна свій колір, та над ними усіма панує, над нашими головами, білий. Відповідно чорний знаходиться на іншому полюсі — внизу. І між цими двома полярними кольорами розміщується вся гама інших.
Ще наші предки арії, сини Світла, вишивали білим по білому. Використання білого та певні символи вказували на їхню світлу сторону, на те, що вони були частиною Світла. Подібна вишивка має призначення для розглядання духовного, спокійного, медитативного.
При супроводі померлого в останню путь люди, які служать «заупокійну», також вбрані в біле. В цьому разі білий колір відіграє роль символу дороги, сяйва, яке оточує душу померлого.
На сьогоднішній день найбільше білих вишивок люжна побачити в таких регіонах, як Полтавщина, Поділля, Чернігівщина, Київщина, Полісся, Південні регіони. На Заході країни біле є у гуцулів, бойків, лемків.
Чорний може бути корисним, а може бути й небезпечним. Чорний колір є знаком абсолютної темряви, вказує на глибину Божественної Таїни. Монахи носять чорне на знак повного зречення від всього мирського, відсторонення від світу, намірів заглибитись у вивчення божественного, причаститися до нього.
Коли ми бачимо чорний одяг, ми розуміємо, що людина хоче побути на самоті, що зайві дотики, фізичні та душевні, зараз недоречні, що вона обрубує контакти. Чорний колір говорить оточуючим про глибину жалю людини, її переживань, важкого тягаря втрати. Людина в чорному закриває свій внутрішній світ для оточення, вона мусить наодинці із своїми відчуттями пережити цей час, пройти цей шлях сама.
Чорний не простий колір, він може бути корисним, а може бути небезпечним. Прикладом такого двозначного існування цього кольору, його багатогранності та глибинного символізму є те, що чорні вишивки використовуються по Україні в різних ситуаціях, не тільки із знаком мінус, але і навпаки. В деяких регіонах чорним вишиваються навіть весільні сорочки — сокальські вишивки. Чорний також є кольором землі, багатства (недарма ж він вбирає в себе все довкола), може бути урочистим в вечірніх сукнях, смокінгах, фраках.
Рушники лише чорним не вишиваються на сьогоднішній день, але є версія, що були чорно-білі рушники, котрі використовувалися в обрядах поховально-поминальних, а пізніше разом з самою традицією були втрачені та замінені на інші рушники.
Символізм червоного кольору
Червоний колір традиційно улюблений для будь-якого куточку України. Він використовується в побутових речах, в прикрасах, одязі, а особливо в рушниках. Багато цього яскравого та символічного кольору можна зустріти на Полтавщині серед вишитих рушників, а якщо зацікавитися тканини, то можна знайти дуже багато різноманітних рушників на Кролевиччині.
Червоний займає перше місце в палітрі кольорів. Коренева, нижня чакра саме такого кольору, чакра життя, його биття, пульсування. Це колір активності, агресії, динаміки, колір збуджуючий, підживлюючий. Він утверджує життя, саме тому захисна, оберегова функція притаманна йому як ніякому іншому. Це символ чоловічої енергії в природі, стихія вогню, він захищає та зігріває.
Можливо, саме тому він найактивніший на весільних рушниках, говорить про нерозривний зв'язок родини, зв'язок кровний. Цей колір мають всі символи, чия сила направлена на зміцнення родини та створення щасливого життя сім'ї: серце, калина в гроні. Краплини пролитої за землю батьківщини крові також червоні.
Якщо розглянути за місцевинами, то чорний найбільше використовується на Поділлі, білий — на Полтавщині, червоний характерний для Полісся. Синій — холодний, пасивний, обтікаючий. Він є символом стихії води, жіночої енергії, сили, протилежної чоловічій стихії вогню. Поєднання червоного та синього є єдністю та суперечкою двох сил , двох стихій, діалектичною основою Світобудови, основоюжиттєвого руху. У випадку, коли червоного більше, а синій як додаток, бачимо гармонію поєднання. Синій колір говорить про устремління до безкінечності, до чистого переживання. Він дає напрямок, але не дає кінцевої крапки. Серед чакр він характерний для горлової чакри, яка відповідає за духовний ріст та розвиток людини.
Один із маловідомих авторів ХІХ ст. К. Кестлін вказує, що синій колір є охолоджуючим контрастом яскравому, неспокійному, стомлюючому, дає відчуття миру, ніжності та свіжості. Це тендітний знак у світі матеріально вагомих речей.
Жовтий колір - символ безграничного щастя
Жовтий та золотий - ці кольори на Київщині та Середньому Подніпров'ї додаються до червоно-чорних кольорів у вишивці. На заході України у поліхромній вишивці він дуже гармонійно виглядає. Цікава вишивка цієї місцевості тим, що у вишиванку підбирають кольори від жовтого до червоного та коричневого, відтінками та розтяжками. Внаслідок цієї ідеї вся вишивка наче світиться та горить своїм внутрішнім сяйвом, оживає та мерехтить. На Поділлі жовтий колір беруть для розшивки, жовтий може бути основним кольором в орнаменті сорочки, по краю манжета.
Жовтий колір легкий та зігріваючий, він ототожнюється нами з сонцем, яскравим та теплим, сяючим та збуджуючим. Цей колір добре відбиває світло, майже як білий.
Жовтий схильний до легкого долання всіх стін та перепонів, може розсіюватися. Із-за цього він є символом багатства.
Жовтий колір говорить про потребу розкритися, має в собі надію, прагнення до щастя, радості. Також це колір припинення напруги, зняття стресу, колір, символізуючий досягнення поставленої мети.
У народній вишивці жовтий колір є замінником золота. Маючи значення свободи, щастя, його функція в ролі золота підсилюється блиском поверхні. Незалежно від того, скільки воно коштує, золото символізує щастя без обмежень.
Зелений колір - поєднання водної та сонячної енергії
Одним із улюблених кольорів українців є зелений. Він був дуже поширений в одязі: керсетки, спідниці, плахти, чоловічі штани, пояси, головні убори, прикраси тощо. А взагалі використовується в поліхромних вишивках або у ткацтві.
Зелений колір утворюється через поєднання синього та жовтого кольорів. Це поєднання закладає і значення кольору: це природа, царство рослин, що існує на межі неба — жовтий сонячний колір, та води — синій колір. Активний збуджувальний жовтий та заспокійливий гармонійний синій нейтралізують одне одного та доповнюють, разом переплітаються у зелений. Він утримує у собі задоволення, спокій, витримку. Це не колір руху та динаміки, це колір потенційної енергії, акумульованої, але не діючої, він вказує на внутрішній потенціал, але не дає йому виходу назовні. Зелений — колір пробудження, колір життя, молодості, зростання та сили.
Коричневий - колір землеробів
Коричневий складається з затемненого жовто-червоного. Червоний колір з його активною, імпульсивною силою затемнюється, стримується, притишується та завмирає. Тому коричневий не агресивний колір, без експансії, без ударної сили, але має силу приховану, що заснула, але існує, і в майбутньому проросте, як зернина навесні. Завдяки цьому значенню коричневий колір улюблений серед землеробів — колір землі, яка щойно зорана навесні, засіяна та наштовхує на думки про майбутній врожай і добробут.
Для вишивки коричневий характерний на Буковині, також зустрічається в поліхромних вишивках на Заході України. Подібно зеленому, використовується у валяних виробах та тканих, застосовується у верхньому одязі та побутових речах. Насамперед різноманіття коричневої гами можна зустріти його на дерев'яних меблях.
Колір дипломатії - сірий
Сірий колір належить до ахроматичних кольорів, подібно білому та чорному. І як зелений утримує в собі властивості жовтого та синього, сірий тримає в собі протилежності білого та чорного. Сірий колір — нейтральний, не належить ні до одної з сторін: темряви чи світла, зовні чи внутрішньо, напруження чи розслаблення. Сірий — це контур, це межа. Він збільшує інтенсивність хроматичного кольору, поруч з яким знаходиться.
Світло-сірий колір відображає легке збудження, піднесення, що робить його схожим з червоним. Він сприяє чистим емоціям, вказує на готовність до контактів.
Темно-сірий — це колір гармонійної рівноваги, спокою, повноти буття. Він несе в собі задоволення, здійсненні бажання.
Здавен сірий колір був офіційним, кольором дипломатів. Одяг такого кольору не відволікає, не привертає зайвої уваги, підкреслює принади людини.
Вишивка, яка має в собі різні кольори, дає енергію та насичення всім чакрам людини. У кожної людини є свої особливості розкриття тієї чи іншої чакри, а значить, вона сприймає більше той чи інший колір, недостатній для розвитку внутрішнього стану. Так, зелений більше потребується людьми з онкозахворюваннями. Білий колір та білі вишивки взагалі сприймають не всі люди — деякі їх не бачать. Білі вишивки призначені для духовного спостерігання, несуть в собі чисту тонку енергетику, спрямовані на високий духовний план. Для багатьох людей характерне життя здебільшого нижніми чакрами — природними потребами, інстинктами: сон, їжа, пиття. Для таких людей більше привабливі поліхромні вишивки, з багатством кольорів, яскравими контрастами, простими та зрозумілими символами. А є люди, які
на генетичному рівні потребують поліхромності, також не сприймаючи білої вишивки. Тому шиття карпатське, наприклад, таке яскраве.
Символіка орнаментів української вишивки
З давніх-давен люди зображували на одязі різноманітні знаки та символи, що виконували захисну та декоративну функцію. Абсолютно кожен елемент вишивки мав певне значення, згідно з яким його використовували. Наприклад, голубок та півнів зображували лише на весільних рушниках, бо вони символізували молодят.
Усі існуючі орнаменти умовно поділялись на чотири групи: рослинні, геометричні, рослинно-геометризовані та зооморфні. До найбільш використовуваних належать рослинні та геометричні, зооморфні ж використовувались дуже рідко.
Тлумачення рослинних орнаментів української народної вишивки
1. Виноградні грона уособлюють радість, пов'язану із створенням сім'ї. Орнамент сад-виноград символізує життєву ниву, де чоловік виконує роль сіяча, а жінка є берегинею, що ростить і плекає родинне дерево.
2. Мак із давнини захищав людей та їхню худобу від усілякого зла, саме тому цю тендітну і ніжну квітку часто вишивали на сорочках. Також мак служив символом народної пам'яті, скорботи, любові та суму за загиблими.
3. Білосніжна лілія — це таємниця зародження життя, знак дівочої чарівності, чистоти і цноти. Дуже часто в орнаменті її зображення доповнюють хрестом, що благословляє молодят на створення дружної сім'ї. Якщо над квіткою зображена роса, то це означає запліднення.
4. Троянда — древній мотив, що означає оновлення та безперервність сонячного руху.
5. Дуб та калина належать до символіки, яка найчастіше зображується на дівочих та парубочих вишиванках. Ці візерунки гармонічно поєднують у собі чарівну і невмирущу красу та неймовірну силу. Раніше дуб вважався священним деревом і уособлював бога сонячної енергії, а також розвиток і життя.
Калина — це дерево усього українського роду. Його зображення найчастіше пов'язували з красою та процесом зародження Всесвіту. Ягідки калини мають значення крові невмирущого та непереможного народу.
6. Хміль — молодіжний символ, який за тлумаченням дуже схожий на виноград. Він несе в собі енергетику розвитку та любові. Орнаментами з хмелю наші предки декорували весільні (чоловічі) сорочки та рушники.
7. Чорнобривці відносяться до цілющої символіки, здатної вилікувати душу і тіло. Також їх зображення уособлює любов до природи і всього живого.
8. Берегиня — загадкова і таємнича квітка, що містить в собі материнську силу. Вона повністю відображає суть створення Всесвіту і зародження життя. Цей символ є найбільш дорогим для українців, бо він асоціюється з рідною матір'ю, її ніжністю та теплом її рук.
9. Сонце і Вода — це благословенні знаки, які нагадують восьмипелюсткову квітку. Цей дивовижний візерунок гармонічно поєднав у собі дві стихії, без яких не було б життя.
Значення геометричних орнаментів:
1. Земля та Сонце у поєднанні з Водою — це життєдающа трійця, яка частенько доповнюється ромбічними символами, що означають родючість Матінки-Землі, рясно засіяної і добре зігрітої сонячним промінням.
2. 3ірки символізують давнє уявлення про структуру Сонячної системи і Всесвіту, що відрізнялось певною упорядкованістю та гармонічністю.
3. Перехрещений ромб має значення поля, земельної ділянки, як власності.
4. Ромбічний орнамент з крапками в середині асоціюється з родючістю, заплідненням та засіяним полем.
5. Коло — знак Сонця і символ гармонії.
6. Хвилясті лінії — водоймища, джерела, води.
7. Різноманітні варіації меандрових мотивів означають добробут, ситість,
небесне благословення, довголіття, продовження життя і т.д.
Тлумачення зооморфних візерунків
І. Пава — цей орнамент завжди зображується в парі та означає молодість та розквіт сил. Поважних та красивих пав або жар-птиць навіть сьогодні вишивають на весільних рушниках. Вони ніби випромінюють енергію сонця та життя, благословляючи молодят на сімейне щастя.
2. Соловейко та зозуля дуже часто знаходять місце на рушниках дівчат, які ще не знайшли свою пару.
3. Голубки та яскраві півні є характерними символами весільного рушника. В орнаменті ці птахи розташовані таким чином, щоб їх голівоньки були нахилені одна до одної. Якщо ж вони тримають у дзьобиках гілочку калини, чи сидять біля коріння дерева, то це символ зародження нової сім'ї.
4. Ластівка — знак добрих новин, пов'язаних з створенням сім'ї та зміцненням і розширенням господарства.
Значення знаків в українській вишивці
Виникнення і поширення вишивки губиться в глибині тисячоліть. У давні часи люди зображували на скелях знаки сонця, вважаючи його головним джерелом життя. Вони вірили, що якщо сонце зійде завтра, то буде життя. Зображення знаків-символів води та землі давало надію на родючість. Знаки вогню були знаками небезпеки, від якої необхідно було захищатися.
Це були перші спроби вплинути та захистити своє життж за допомогою символів. З часом, коли люди навчились оздоблювати речі вишивкою, значення зображених на полотні символів набуло нового звучання. Використовуючи знаки-символи у вишивках на одязі та рушниках, люди вважали, що можуть вплинути на навколишній світ та своє життя. Сукупність точок та ліній, які створюють окремі символи, порядок їх розташування, найчастіше набували оберегового, захисного значення.
Знаки-символи в наскельних малюнках
Будь-які візерунки для вишивання створювались з використанням знаків-символів, які зображували явища природи та божества, пов'язані з ними. Знаки-символи ще називають мотивами-символами. З розвитком суспільства їх значення змінювалось, але завжди люди вірили, що ці символи охороняють їх від лиха, приносять щастя. За зовнішнім виглядом мотиви-символи, які зустрічаються на вишитих виробах, бувають: геометричні, рослинні, зооморфні (зображення тварин) й антропоморфні (зображення людини).
Види знаків-символів в українській вишивці
Сьогодні дослідники нараховують десятки символів. Перші з них мали геометричну форму. Найпоширеніші серед них такі:
- символи Сонця. У християнстві прямий хрест — це святий знак, яким церква все починає, благословляє і освячує:
- пряма горизонтальна лінія, смуга означає землю. Горизонталь поділяє простір навпіл;
- горизонтальна хвиляста лінія — вода;
- вертикальні хвилясті лінії, які зображують дощ;
- трикутники символізують гори;
- ромб та квадрат зображують Землю, вважаються знаками благополуччя, матеріального достатку;
- ромб перехрещений — символ родючості, плодючості; засіяне поле;
- косий хрест — уособлення жіночого начала;
- подвійний хрест, або восьмипроменева зірка — символ об’єднання двох начал: чоловічого та жіночого;
- ладинець — походить від символу сонця та подвійного хреста і символізує любов, гармонію і щастя в сім’ї;
- зоря — символізує кругообіг у світі, зміну пір року;
- рижик — символ працелюбності.
| < Попередня |
|---|