Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Інформаційно-ресурсний центр Віртуальні виставки Лауреати Нобелівської премії з літератури

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Інформаційно-ресурсний центр - Віртуальні виставки

Нобелівська премія з літератури — одна з п'яти щорічних премій, започаткованих у 1895 Альфредом Нобелем, за видатний внесок у розвиток певної галузі. Це найпрестижніша міжнародна літературна премія у світі. Лауреат з літератури визначається в жовтні Комітетом, що складається з 5 осіб — членів Шведської академії. Нагородження відбувається разом з лауреатами в інших галузях в річницю смерті Альфреда Нобеля, 10 грудня кожного року у Стокгольмі. Кожному лауреату вручається медаль, диплом та грошова винагорода.


Першим лауреатом Нобелівської премії з літератури у 1901 році став французький поет і есеїст Рене Сюллі-Прюдом (справжнє ім'я Рене Франсуа Арман Прюдом), лауреат 2017 року — Кадзуо Ісігуро, британський письменник японського походження. Зазвичай лауреатом премії ставала одна людина, однак у 1904, 1917, 1966 та 1974 роках премія присуджувалася одразу двом літераторам, а у 1914, 1918, 1935, 1940–1943, 2018 роках — не присуджувалась взагалі. Рішення журі Шведської академії не оголошувати в 2018 році ім'я лауреата Нобелівської премії з літератури було прийнято внаслідок моральної та організаційної кризи, а виконуючий обов'язки її голови Андерс Олсон зазначив: “Нам потрібен час, щоб відновити довіру громадськості”.

Альфред Нобель у своєму заповіті уточнив, за що конкретно нагороджувати письменників: “за створення найбільш значного літературного твору, що відображає людські ідеали”. Саме це враховують шведські академіки, але доповнюють та конкретизують цей критерій.

Книги нобелівських лауреатів, що представлені вашій увазі та інші, знаходяться у фонді нашої бібліотеки і чекають на своїх поціновувачів.


Сенкевич Г. Вогнем і мечем : роман / Генрик Сенкевич ; пер. з польс. Є. Литвиненка. — Тернопіль : Богдан, 2006. — 480 с. — (Світовий історичний роман).

У 1905 році Нобелівську премію з літератури отримав польський письменник Генрик Сенкевич (5 травня 1846 — 15 листопада 1916) за видатні заслуги у жанрі епосу. Творчість Сенкевича неосяжна і в той же час ретельно продумана. Сенкевич втілив в собі дух нації. Його колоритні і правдоподібні історичні романи “Потоп”, “Пан Володийовський”, “Вогнем і мечем” склали трилогію, зміцнивши авторитет письменника — майстра історичного роману.

У першому романі “Вогнем і мечем” йдеться про боротьбу польської шляхти проти українського козацтва за часів Богдана Хмельницького. У другій частині трилогії “Потоп” зображені події визвольної війни поляків проти шведської інтервенції в 1655–1656 роках. У третій книзі “Пан Володийовський” оспівуються подвиги поляків у період турецького нашестя 1672–1673 років.



Кіплінг Р. Ріккі-Тіккі-Таві та інші казки [Текст] / Р. Кіплінг ; худож. М. Пузиренко ; Пер.у вільному перекл. з англ. О. Уліщенко. — Харків : Віват, 2016. — 64 с : іл. — (Світ чарівних казок).

Нобелівську премію у 1907 році отримав Редьярд Кіплінг (30 грудня 1865 — 18 січня 1936) — англійський поет і прозаїк, за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей та видатний талант оповідача.

Найчастіше з усієї творчості Кіплінга цитують вираз “Захід є Захід, а Схід є Схід” із “Балади про Схід і Захід”, але це лише теза, антитезою до якої є продовження: “Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів, як сильні стають лицем у лице, хоч вони із різних світів!”.

Кіплінг більш відомий як творець дитячих казок, веселих, добрих і повчальних,  про Мауглі, допитливе слоненя, кішку, яка гуляє сама по собі, про відважного мангуста та багатьох інших героїв джунглів.


Лагерлеф С. Cобрание сочинений [Текст] : в 4-х т. Т. 1. Сага о Йёсте Берлинге : роман ; Деньги господина Арне : повесть ; Новеллы / Сельма Лагерлеф ; сост., вступ. ст. Л. Брауде ; примеч. Н. Беляковой ; Пер. со шведск. — Ленинград : Художественная литература, 1991. — 592 с.

Зельма Ляґерлєф (20 листопада 1858 — 16 березня 1940) — шведська письменниця, авторка художніх, історичних і краєзнавчих книг. Перша жінка-письменниця, відзначена у 1909 році Нобелівською премією з літератури “як данина високому ідеалізму, яскравій уяві й духовному проникненню, що вирізняють усі її твори”. Золоту медаль нобелівського лауреата письменниця віддала до фонду допомоги Фінляндії під час війни країни з СРСР.

Здобула найбільшу популярність завдяки своєму дитячому роману “Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми”. “Сага про Єсту Берлінга” складається з окремих новел, філігранно виписаних, але різних за своєю тональністю. Головний герой — Єста Берлінґ — колишній священик, позбавлений сану за пияцтво і нехтування своїми обов’язками. Зельма Ляґерлєф майстерно переплітає фантазію з реальністю, не проводить межі між світом дійсності і світом уяви, чарівне й дивовижне стоїть у неї поряд із сірим, буденним. Поява “Саги про Єсту Берлінґа” ознаменувала початок епохи великого роману в шведській літературі. Нині ця книга перекладена майже всіма мовами світу, за її мотивами знято одинадцять кінофільмів, не раз її інсценізували для театру.

Український читач познайомився з творами Зельми Ляґерлєф завдяки перекладам Івана Франка і Дніпрової Чайки.


Метерлінк М. Синій птах [Текст] : для серед. шк. віку / М. Метерлінк ; упор. та передм. Л. Слободянюк. — Київ : Школа, 2009. —  192 с. : іл. — (Хрестоматія школяра).

Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк (29 серпня 1862 — 6 травня 1949) — бельгійський письменник, драматург і філософ. Нобелівську премію присуджено у 1911 році “за багатогранну літературну діяльність, особливо за драматичні твори, відмічені багатою уявою та поетичною фантазією”. Через хворобу письменник не зміг бути присутнім на урочистій церемонії, і нагорода була вручена бельгійському послу в Швеції Чарлзу Ваутерсе.

“Синій птах” — найпопулярніша п’єса Метерлінка. В основі сюжету – казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці, онучці феї Берилюни. Пошуки цілющого зілля проводять героїв, дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля, через багато випробувань, і допомагають зрозуміти, що за Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко. Він поруч, але його потрібно побачити у повсякденному житті: любові, турботі, милосерді.

Розповідь про одного з героїв цієї п’єси, Тільтіля, письменник продовжив в п’єсі-феєрії “Заручини”.


Тагор Р. Избранное [Текст] : Стихи. Рассказы. Последняя поэма: роман / Рабиндранат Тагор ; редкол.: Ч. Айтматов, Ф. Кузнецов и др. ; послесл. Э. Комарова ; пер.с бенг. — Москва : Художественная литература, 1987. — 559 с. — (Библиотека индийской литературы).

Рабіндранат Тагор (7 травня 1861 — 7 серпня 1941) — бенгальський та індійський письменник, поет, драматург, композитор, автор гімнів Індії та Бангладеш. Отримав Нобелівську премію у 1913 році “за глибоко емоційні, оригінальні й прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю виражено його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу”. У своїй промові представник Шведської академії Гаральд Єрне відзначив, що найбільше враження на членів Нобелівського комітету справили “Жертвенні пісні”. Відмітивши, що вірші Тагора наповнені загальнолюдським смислом, він назвав поета “фігурою, що зближує світ Сходу і Заходу”.

Зміст




Шоу Дж. Б. Пигмалион [Текст] : пьесы / Д. Б. Шоу ; пер.с англ. М. Богословской, С. Боброва. — Москва : Владимир : АСТ : АСТ Москва : ВКТ, 2008. — 381 с.

Джордж Бернард Шоу (26 липня 1856 — 2 листопада 1950) — ірландський драматург і публіцист. У 1925 році письменнику була присвоєна Нобелівська премія “за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, що часто поєднується з винятковою поетичною красою”. Бернард Шоу від премії відмовився, але дав розпорядження, як преміальні гроші використати.

“Пігмаліон” — одна з найвідоміших п'єс Бернарда Шоу, якій присвячено чимало статей і наукових монографій. У центрі оповідання — доля бідної продавчині квітів Елізи Дулітл, життя якої кардинально змінилося через парі лондонського професора Генрі Хігінса і полковника Пікерінга. Жартівливе парі джентльменів загрожує обернутися трагедією для дівчини, внутрішню красу якої вони не розгледіли.


Голсуорсі Д. Сага про Форсайтів [Текст] : романи / Джон Голсуорсі ; пер. з англ. О. Терех. — Київ : Дніпро, 1988. — 847 с.

Джон Голсуорсі (14 серпня 1867 — 31 січня 1933) — англійський письменник, драматург і поет, який за життя був удостоєний всіх мислимих літературних нагород, а також почесних ступенів десятка кращих університетів Англії та Шотландії. Нобелівську премію 1932 року присуджено “за високе мистецтво оповіді, вершиною якого є “Сага про Форсайтів”. На церемонії нагородження не був присутній через важку хворобу.

У 1922р. опубліковано однотомник “Саги про Форсайтів”, який мав шалений успіх і приніс автору статус ключової фігури англо-американської літератури. Голсуорсі писав її протягом 15 років як сімейну хроніку, що розповідає історію родини Форсайтів, заможних респектабельних буржуа. Складається з романів “Власник”, “В зашморгу”, “Здаємо в оренду” та двох інтерлюдій. Сам письменник вважав, що кращий шлях до серця читача — “представляти життя таким, яким його бачиш, з усією щирістю і досконалістю, на які здатний”. Сага неодноразово екранізувалася, в тому числі як німий фільм у 20-х роках ХХ ст., а також телекомпанією ВВС як серіал.


Гессе Г. Степной волк [Текст] / Г. Гессе ; пер. С. К. Апт. — Санкт-Петербург : Кристалл, 2001. — 479 с. — (Библиотека мировой литературы).

Герман Гессе (2 липня 1877 — 9 серпня, 1962) німецький письменник, філософ.
У 1946р. Гессе була присуджена Нобелівська премія з літератури “за натхненну творчість, в якій все з більшою очевидністю виявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль”. Гессе не зміг бути присутнім на урочистій церемонії, де шведський міністр Генрі Валлотон під час виступу сказав: “Гессе закликає нас: вперед, підіймайтесь вище! Перемагайте самих себе! Адже бути людиною — це значить страждати від невиліковної подвійності, це означає розриватися між добром і злом”.

Найвідоміші твори письменника: “Сіддхартха”, “Степовий вовк”, “Гра в бісер”.
Дослідники творчості вважають, що написання двох епохальних романів — “Сіддхартха” і “Степовий вовк” — стало результатом навчання Гессе психоаналізу в учня Юнга Йозефа Ленга, його віра в поєднання протилежностей, добра і зла.

“Степовий вовк” — книга з відкритим кінцем, багато в чому є сповіддю й описує стан душі самого Гессе. Роман за своєю структурою є своєрідною “книгою в книзі”: розповідь починається з передмови видавця, що вирішив опублікувати записки, залишені йому головним героєм, під назвою “Записки Гаррі Галлера (тільки для божевільних)”. Гаррі Галлер — інтелігент-одинак, противник мілітаризму і війни. Він не може змиритися з навколишньою його брехнею. Це Галлера автор називає “степовим вовком”, самотнім звіром, що не приймає стадних законів, за якими живуть обивателі. У романі не завжди зрозуміло, де проходить межа між внутрішніми переживаннями героя та зовнішнім світом, що відбувається в реальності, а що лише в уяві Галлера.


Камю А. Калигула [Текст] / А. Камю ; пер. с франц. — Москва : АСТ : АСТ Москва : Хранитель, 2007. — 345 с.

Альбер Камю (7 листопада 1913 — 4 січня 1960) — французький романіст, філософ, публіцист, один з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. 1957 року Альберу Камю було присуджено Нобелівську премію “за його важливі літературні роботи, які чітко й серйозно висвітлюють проблеми людської совісті в наш час”. Виступ Камю в Стокгольмі 10 грудня і публічна лекція “Художник і його час”, прочитана в університеті міста Упсала 14 грудня, склали так звані “Шведські промови”. На час отримання головної премії Камю виповнилося 44 роки, він був сповнений творчих планів, про що свідчать записи у блокнотах та спогади друзів. Однак вже через 3 роки письменник загинув автокатастрофі.

П’єса “Калігула” — це трагедія “інтелекту, прозріння, верховного самогубства”. Калігула Камю надзвичайно далекий від свого історичного прототипу, кривавий античний тиран перетворився на трагічного героя. У передмові до американського видання своїх п’єс 1958 року Камю зазначав: “Калігула” — це історія верховного самогубства. Історія вищою мірою трагічна й людяна. Вірний самому собі, але несправедливий щодо ближніх, Калігула погоджується померти, збагнувши, що ніхто не здатен врятуватися поодинці і що не можна бути вільним супроти інших людей”.


Сартр Ж.-П. Слова. Пьесы [Текст] / Жан Поль Сартр; пер. с фр. — Москва : АСТ : АСТ Москва, 2007.— 316 с. — (Мировая классика).

Жан-Поль Шарль Емар Сартр (21 червня 1905 — 15 квітня 1980) — французький філософ, драматург, письменник. В 1964 році Жан-Поль Сартр став лауреатом Нобелівської премії “за його багату на ідеї й наповнену духом свободи творчість, що має надзвичайний вплив на наш час”. Але він відмовився прийняти цю нагороду, заявивши про своє небажання бути зобов'язаним будь-якій соціальній інституції. В тому ж році Сартр заявив про свою відмову від літературної діяльності, назвав літературу сурогатом дійсного перетворення світу.

Сартр був одним із найвідоміших і найвпливовіших мислителів свого часу. У його творах поєднуються літературні і філософські погляди. “Слова” — це автобіографічна повість про раннє дитинство письменника, його перше знайомство з книгами, про формування бажання стати письменником. Водночас, письменник іронічно і безжально описує Францію того часу, модних тоді письменників, своїх рідних і знайомих, а також розкриває власні помилки,   ілюзії і фантазії маленького Жана-Поля, які відбилися на його дорослому житті.

Голдинг У. Повелитель мух [Текст] : роман / У. Голдинг ; пер. с англ. Е. Суриц. — Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2002. — 288 с.

Вільям Джеральд Голдінг (19 вересня 1911 — 19 червня 1993) — англійський письменник, якому в 1983р. було присуджено Нобелівську премію “за ясність реалістичного малюнка і універсальність міфу в творах, які пояснюють існування людини в сучасному світі”. Сам письменник у своєму виступі заперечив, що він безнадійний песиміст, і наголосив, що він “універсальний песиміст, але космічний оптиміст”. Він сказав, що світ, яким править наука, добрим ніколи не буде: “потрібно більше любові, більше людяності, більше турботи”.

Філософський роман-притча Вільяма Голдінга “Володар мух” вперше побачив світ у 1954 році. Простий сюжет, реалістичні дитячі образи, психологічно вивірене підґрунтя вчинків персонажів, екзотичне місце дії злилися у страшну антиутопію, що показує “озвіріння” роду людського. У своєму романі Голдінг показав позачасову сутність людської натури — гріховну, страшну, що опускається до найжорстокіших злочинів в умовах відсутності позитивної стримувальної сили. Дебютний алегоричний роман “Володар мух” на 62-му місці у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік. Українською мовою роман переклала Соломія Павличко.


Лессинг Д. Маара и Данн [Текст] : роман / Д. Лессинг ; пер. с англ. Ю. Балаяна. — Санкт-Петербург : Амфора, 2008 .— 463 с.

Доріс Мей Лессінг (22 жовтня 1919 — 17 листопада 2013) — англійська письменниця, лауреат Нобелівської премії 2007 року (найстаріший за віком лауреат у галузі літератури на момент присудження — 88 років). Нагороду присудили з формулюванням: “Хто оповідає про досвід жінок, зі скептицизмом, пристрастю і пророчою силою розглядає розділену цивілізацію”.

“Маара і Дан” — один з найкращих романів Доріс Лессінг. Захоплююча розповідь про пригоди брата і сестри, яким випало жити в далекому майбутньому в Африці в момент жахливих катаклізмів: на Північну півкулю знову насувається льодовиковий період, а в Південній все живе гине від небувалої посухи...


 

Алексієвич С. Цинкові хлопчики [Текст] : роман / С. Алексієвич ; пер. з рос. Т. Комлик, Дз. Торохтушко. — Харків : Віват, 2016. — 368 с.

Світлана Олександрівна Алексієвич (народилася 31 травня 1948) — білоруська письменниця та публіцистка, лауреатка багатьох міжнародних літературних премій. 2015 року Світлану Алексієвич було відзначено Нобелівською премією з літератури “за її багатоголосу творчість — пам'ятник стражданню і мужності у наш час”. Світлана Алексієвич — перший нобелівський лауреат в історії незалежної Білорусі; перший з 1987 року російськомовний письменник, що удостоєний Нобелівської премії з літератури (1987 — Йосип Бродський); перший за останні півстоліття лауреат, який переважно працює в жанрі документальної літератури; вперше Нобелівська премія з літератури присуджена професійному журналісту.

Видання “Німецька Хвиля” назвало Світлану Алексієвич “блискучою майстеркою художньо-документальної прози”.

Без її роману “Цинкові хлопчики” вже неможливо уявити історію афганської війни й останніх років радянської влади. На його сторінках розкрито правдиві реальні життєві сюжети про ту війну в спогадах тих, чиї життя розділилися на до і після, передано горе матерів, які прагнули дізнатися правду про те, як і за що воювали та гинули в Афгані їхні сини.


Важко переоцінити цей благородний вчинок видатного науковця, підприємця, винахідника Альфреда Нобеля, який заповів усе майно, увесь величезний капітал перевести у цінні папери, створивши фонд Нобеля. Проценти з нього належало видавати у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Завдяки Альфреду Нобелю протягом століття відбувався прогрес науки і літератури, гроші, якими преміювали лауреатів, допомогли у проведенні наукових експериментів, підтримали найбільш талановитих творців, матеріальна підтримка створила умови для розквіту багатьох талантів. Радимо звернутися до рубрики “Нобелівські лауреати” на сайті Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка, де докладно описано процедуру висунення на премію, формування і вивчення експертних оцінок, протокол церемонії нагородження і багато іншого, нового і цікавого щодо премії та її лауреатів.


 

Интересная статья? Поделись ею с другими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.