Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Інформаційно-ресурсний центр Віртуальні виставки Архітектурні скарби України

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Інформаційно-ресурсний центр - Віртуальні виставки

“Архітектура – це той же літопис світу. Він промовляє тоді, коли вже мовчать і легенди, і перекази”.

Микола Гоголь



Юний друже!

Нестримно спливають століття... У вогні пожеж і запеклих воєн гинули люди, міста і села, твори митців... Чим дальша від нас епоха, тим менше ми знаємо про неї, тим важче нам зрозуміти життя й інтереси людей тих часів. Але кожна епоха залишає свідків, що красномовно розповідають нам про неї. Ці свідки — пам'ятки архітектури, які найміцніше протистоять натискам часу.

Говорячи про методи будівництва в стародавніх Греції та Римі, відомий давньоримський архітектор Вітрувій писав: “Все це треба робити, беручи до уваги міцність, корисність та красу”. Цей глибокий за змістом вислів згодом стали називати “тріадою Вітрувія”. Він визначає три основні сторони архітектури: корисність — тип споруди, міцність — методи будівництва і конструкції споруди, краса — художні якості споруди, її архітектурний образ і форма. З давніх-давен професія архітектора глибоко шанувалася. У стародавньому Єгипті архітектора Імхотепа, який жив більш як 3 тисячоліття до н. е. І збудував величний комплекс храмів та пірамід фараона Джосера, було проголошено богом і на його честь будували храми.

Пропонуємо тобі познайомитися з деякими книгами з фонду нашої бібліотеки про багату й різноманітну архітектурну спадщину нашої країни, про видатні пам'ятки українського зодчества та їх творців. Донести красу і неповторність архітектурних споруд, велич витворів людського розуму допоможуть фотоілюстрації і репродукції творів художників, на які багате кожне з представлених видань.

Розглядаючи архітектурні скарби, що їх залишили нам у спадщину працьовиті “золоті” руки майстрів минулого і сучасності, ми бачимо, як ці скарби прикрашають наші міста і села, як розповідають нам нашу славетну історію.


Кухар-Онышко Н. А. Архитектура Николаева (конец XVIII — начало XX веков) / Н. А. Кухар-Онышко. — Николаев : Возможности Киммерии, 2001. — 79 с.

Это краеведческое издание, в котором рассказывается об основных этапах архитектурно-планировочного развития Николаева (Николаевская область). Освещены особенности зарождения города, его планировки, многочисленные и своеобразные памятники архитектуры.

Городская застройка концентрировалась вокруг двух перпендикулярных осей (ныне — проспект Ленина и улица Садовая) на образуемом излучиной Буга полуострове. Главная структурная ось плана города — проспект Ленина (в то время — Херсонская дорога) — представляла широкие возможности для дальнейшего расширения города. Этот прием, при котором город мог свободно развиваться, был для своего времени новаторским. Строился Николаев по специально составленному плану, в основу которого положена характерная для классицизма регулярная планировочная схема с прямыми улицами и кварталами правильной квадратной формы. Автор плана — замечательный русский зодчий Иван Егорович Старов.

Путешественники, посетившие Николаев в конце XVIII века, отзывались о нем восторженно: «Местоположение Николаева величественно и красиво; он стоит на высокой утесистой горе, при подошве коей сходятся на встречу две большие реки Буг и Ингул». А Павел Сумароков, посетивший Николаев в 1799 году, в своих записках писал: «Николаев довольно обширен, расположен в новом вкусе, имеет до 800 домов, построенных из камня, и большею частею с колоннами... Улицы в нем прямые без переулков, одинаковой ширины 15 сажень, и все сквозные, так что при начале каждой виден конец оной». В книге использованы редкие и ранее не публиковавшиеся иллюстрации: фотографии, планы, наброски, репродукции гравюр.

Автор книги — Наталья Александровна, главный хранитель фондов Николаевского областного краеведческого музея. Путь к этой книге измеряется почти тридцатилетним поиском в архивах и библиотеках Николаева, Херсона, Симферополя, Москвы и Санкт-Петербурга. За эти годы были найдены ранее неизвестные имена архитекторов, военных инженеров, подрядчиков и простых строителей, которые возводили Николаев. Воссоздать облик некоторых отдельных строений, которые не сохранило время и человеческая беспощадность, помогли обнаруженные их чертежи и планы: теперь мы имеем представление как выглядели домик Фалеева, Аркасовский дом, дворцы князя Потемкина и магистрат, Адмиралтейский собор...


Крючков Ю. С. Архитектура старого Николаева / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 2008. — 240 с. : 455 ил.

«Тая всю явь, что мимо них текла,
Все отраженья давних поколений,
Как занавешенные зеркала,
Стоят фасады городских строений», — писал Вадим Шеффер.

Это издание, как и предыдущее, посвящено архитектуре старого Николаева от основания до 1917 года. Книга была написана еще в 1999 году, но из-за финансовых трудностей издана только в 2008. Автор — доктор технических наук, профессор, член Национального союза журналистов, автор нескольких историко-биографических повестей, краевед, изучающий историю судостроения, флота и Николаева. В книге излагается авторский взгляд на архитектуру и строительство Николаева. Автор не дает подробного искусствоведческого описания архитектурных деталей, так как издание рассчитано на широкий круг читателей, «а специалисты сами все видят на реальном здании и могут для себя описать его».

Из книги вы узнаете о планировке и развитии Николаева, о его особенностях как морского города и судостроительного центра, об архитектурных стилях, нашедших воплощение в административно-общественных и промышленных зданиях, в домах богатых или именитых горожан. Отдельная глава освещает творческие биографии архитекторов и строителей города. Некоторые из 455 иллюстраций — это фотографии зданий Николаева, выполненные самим автором, Юрием Семеновичем Крючковым. Ностальгию по исчезнувшей истории и трепет перед безжалостным временем вызывают его снимки с подписями «Последний взгляд на этот дом. Уже обречен на снос» — и дата... «Подавленные жизненными невзгодами или охваченные радостью удачи, мы, проходя улицами города, редко обращаем внимание на дома, мимо которых держим свой путь; гонимые жизненной суетой, в лучшем случае мы скользим по ним взглядом. А жаль...».

Будет интересна искусствоведам, архитекторам и всем, интересующимся историей городов Украины и их архитектурой.


Асєєв Ю. С. Розповіді про архітектурні скарби / Ю. С. Асєєв. — К. : Рад. шк., 1976. — 184 с.

Ця книга — докладний архітектурний літопис України від давнини до середини 70-х років ХХ сторіччя, цікава нам як сучасникам з погляду сьогодення. Ви познайомитесь з різними спорудами у різних куточках нашої країни, їх особливостями, характерними для тієї чи іншої епохи: палацами і церквами, музеями і театрами, університетами і будинками культури, меморіальними комплексами і житловими масивами...

Колись великий архітектор епохи Відродження Леон-Батіста Альберті у своєму трактаті “Десять книг про архітектуру” писав про архітектора: “Скільки похвал, скільки слави, скільки подяки він здобуде у нащадків, коли виконає свій обов'язок так, як треба. І навпаки, скільки дорікань, скільки презирства він на себе накличе, коли візьметься невміло і необачно, і наскільки дошкульне, наочне і незнищиме свідоцтво своєї дурості він залишить людському роду”. Відповідальність архітектора перед нащадками підкреслював і Дені Дідро: “Погану картину можна сховати, погану скульптуру — розбити, та що робити з поганим фасадом палацу?”.


Грицак Е. Н. Памятники древнего Киева / Е. Н. Грицак. — М. : Вече, 2005. — 239 с. — (Памятники всемирного наследия).

Столица Украины Киев буквально парит над Днепром, раскинувшись на плоской вершине стометровой горы. Удивительно его слияние с природой, более заметное осенью, когда яркие краски листвы спорят с золотом храмового убранства. Особенно красив город весной, в пору разлива Днепра, буйства зелени и цветения знаменитых киевских каштанов. Красоту и своеобразие Киева во многом определяют ландшафты: каждый уголок исполнен особой прелести. Знаменитый своей живописностью город изумляет обилием памятников древней архитектуры. В древние времена иноземцы сравнивали Киев с Римом и Константинополем.

Книга из серии «Памятники всемирного наследия» познакомит вас с краткой историей Киева, его архитектурой и наиболее выдающимися историческими местами и памятниками культуры. Описания памятников даны в хронологической последовательности. Вы узнаете о том, как складывался облик Киева, как возникали его архитектурные ансамбли, кому город обязан славой и величием.

Материал собран в 3 раздела. Раздел «Старый Киев» расскажет о Киеве времен князей Владимира и Ярослава, о Десятинной церкви и Золотых воротах, Софийском соборе и Выдубицком монастыре, Михайловском Златоверхом соборе и Кирилловской церкви, о церкви Спаса на Берестове. Главный район — существующий до сих пор Верхний, или Старый Киев — расположился на горе Старокиевской. В Библии сказано, что здесь в 35 году проповедовал Андрей Первозванный. Апостол с учениками посетил эти места в пору, когда Киев еще не существовал. Поднявшись на крутой берег, он благословил живописный край и водрузил крест, чем предвестил появление города с великим будущим. К ІХ столетию под склоном главной горы, в устье Почайны, сформировался Подол — вторая древнейшая часть Киева, заселенная мастеровыми и торговцами. Через два столетия южнее горы Угорской, вниз по течению Днепра, был основан знаменитый Печерский монастырь, вокруг которого сложилось крупное поселение с тем же названием. Ниже Печерска, недалеко от места впадения реки Лыбедь в Днепр, издавна располагались Выдубичи — киевский пригород с собственной обителью... На протяжении веков киевские обители, отстоящие друг от друга примерно на 2 км, вели независимое существование, но составляли своеобразный ансамбль, где отсутствие единства помогало восприятию каждой части. Со временем именно монастыри определили своеобразный вид правобережья.

Из раздела «Киево-Печерская лавра» вы в подробностях узнаете о Печерских катакомбах, Успенском соборе, Монастырской крепости, Троицкой надвратной церкви, Больничном монастыре, Большой лаврской колокольне, Церкви Всех Святых, монастырской типографии, живописной школе лавры, хозяйственных корпусах, лаврских ценностях.

С барокко, классицизмом, модерном и канонами пролетарского зодчества в киевской архитектуре, Андреевской церковью, Владимирским собором и реставрацией Софийского, киевскими памятниками (гетману Богдану Хмельницкому, князю Владимиру Святославовичу, поэтам Тарасу Шевченко и Александру Пушкину, памятником Крещения Руси и возвращения Киеву Магдебургского права) читателя познакомит раздел «Новый Киев». «В 1837 году киевские власти утвердили план, подчинивший городскую застройку требованиям красоты и порядка. Крещатик начал формироваться в качестве основной дороги города, связавшей Подол и активно заселяемые районы...». «С 1951 года главным архитектором города был назначен А. В. Добровольский, занявший место своего прославленного коллеги А. В. Власова.. Выработанные новой командой конструкторские идеи помогли решить столь трудную задачу, как полная перепланировка улицы, где сохранились исторические памятники... Одни здания были воспроизведены, другие снесены, благодаря чему ушли в прошлое жутковатые дворы-колодцы. Обновленные кварталы дополнились скверами, миниатюрными площадями с фонтанами, зелеными уголками, свободными от застройки пространствами. По окончании работ ширина Крещатика увеличилась более чем наполовину, достигнув 75 м...».


Геврик Т. Втрачені архітектурні пам'ятки Києва / Т. Геврик. — 4-е вид. —  Нью-Йорк : Український музей ; К. : Пам'ятки України, 1991. — 64 с. — (Бібліотека журналу “Пам'ятки України” ; кн. 10) (Серія 1. “Українське відродження: історія і сучасність”).

Ще у 1972 році управа Українського музею в Нью-Йорку з метою познайомити американців та туристів з усього світу з трагічною долею української культури на прикладі знищеної архітектурної спадщини столиці України вирішила організувати виставку “Втрачені архітектурні пам'ятки Києва”. Два роки тривала копітка підготовка виставки, відкриття якої відбулося 12 червня 1982 року. Виставка мала успіх і визнання, і в наступні роки вона експонувалася в понад 20 містах США і Канади, в Конгресі США, музеях і університетах, художніх галереях і українських культурних осередках. У 1990 році каталог виставки у скороченому варіанті було опубліковано в Україні у журналі “Пам'ятки України”.

Виставка та її каталог стали можливими завдяки багатьом людям. В першу чергу, це автор каталогу Тит Геврик, який почав працювати над темою втрачених пам'яток архітектури після триразових відвідин Києва в кінці 1960-тих років з наміром скласти їх всеохоплюючий реєстр. Це Вадим Павловський, пасинок видатного архітектора і митця Василя Кричевського. Це Юрій Повстенко, який надав архів свого вітчима професора Олекси Повстенка...

Як зазначає директор Українського музею у Нью-Йорку, “у багатьох випадках маємо лише дуже обмежену інформацію про зруйновані історичні будівлі, бо їх дуже мало досліджували перед тим, як руйнували. Часто неможливо навіть встановити точну дату руйнування, бо нема докладної реєстрації нищення цих пам'яток”.

Це унікальне видання, яке містить безцінну інформацію, плани Києва, у тому числі проекти забудови міста різних архітекторів, і багато ілюстроване не менш унікальними малюнками, фотографіями з приватних архівів, друкованих видань, планами споруд.


Гудченко З. С. Музеї народної архітектури України / З. С. Гудченко. — К. : Будівельник, 1981. — 118 с.

Гідне місце в культурній скарбниці нашого народу належить народному зодчеству, в якому відбилися висока майстерність, кмітливість і винахідливість. Існують дві основні форми збереження пам'яток народної архітектури: в природних умовах на одвічних місцях і у музеях просто неба. Перша форма є найпростішою і більш вигідною економічно. Але бувають випадки, коли пам'ятники народної архітектури мають бути знесені внаслідок важливого будівництва, і тоді музеї просто неба чи не єдиний можливий спосіб зберегти їх. Вперше музей такого типу з'явився наприкінці XIX століття у Швеції, де на горбистій місцевості, так званому Скансені, законсервували кілька давніх споруд, і таким чином був покладений початок новій формі музеїв. Надалі назва “скансен” набула загального змісту як синонім поняття “музей просто неба”. Такі музеї були створені у Києві, Львові, Переяславі-Хмельницьком, Ужгороді...

Саме ці музеї, а також локальні музеї у сільській місцевості Закарпаття  детально розглядаються у книзі. Охарактеризовані особливості народного зодчества різних історико-етнографічних територій України. Висвітлюються специфіка музеїв під відкритим небом, структурна організація експозиції, принципи зонування музейної ділянки, ансамблевість забудови, особливості сприйняття пам'ятників у природному оточенні.

Видання підготовлено Науково-дослідним інститутом теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури в м. Києві і містить фотографії, малюнки, схематичні плани, а також додатковий матеріал: стислий термінологічний словник і список літератури.


Данилюк А. Г. Давня архітектура українського села : етнографічний нарис / А. Г. Данилюк. — К. : Техніка, 2008. — 254 с. — (Народні джерела).

Українське село відоме своєю мальовничістю, органічним розташуванням у ландшафті і особливою психологічно-емоційною атмосферою. Власне, в минулі часи воно уособлювало собою Україну, було ніби її символом, візитівкою. При згадці про Україну давніх часів відразу зринає типовий малюнок: битий шлях, тополі, ставок, глечики на тинах, садочки з вишнями та яблунями і білобокі хати...

У книжці етнографа, одного із зачинателів Музею народної архітектури та побуту у Львові, доцента Львівського національного університету ім. Івана Франка популярно розповідається про українську традиційну архітектуру в синтезі побутового й естетичного аспектів. Розглянуто основні регіональні особливості та внутрішнє опорядження української хати, розпланування селянських дворів, господарські будівлі та споруди громадського центру села — церкви, дзвіниці, школи, корчми, шпиталі тощо.

Найбільш багатим з мистецького погляду та найцікавішим видом народної архітектури є церковна. Видатний український художник Григорій Смольський писав: “Наші дерев'яні церкви такі гарні, що не мають суперниць взагалі... Їх творцями були невчені майстри-селяни. Такого дерев'яного будівництва не мають навіть північноєвропейські народи, скандинавські, у яких дерев'яне будівництво сильно розвинене”.

Видання випущено за програмою “Українська книга” і розраховано на широкий загал читачів.


Замки та фортеці : альбом. — К. : Мистецтво, 2007. — 351 с. : іл. — (Архітектурні перлини України).

“На рубежі XVI-XVII ст. на західних землях України та кримсько-чорноморському узбережжі склалася розгалужена мережа замків, фортець та інших оборонних споруд і комплексів. Далеко не всі оборонні споруди, навіть у вигляді руїн, дійшли до нашого часу. Багато украплень поклали початок поселенням, але були стерті з лиця землі, деякі залишилися у назвах місцевостей, міст чи сіл. Тільки невелика частина мурованих замків, фортець, украплених монастирів або окремих оборонних храмових споруд переважно у вигляді руїн чи решток мурувань дійшли до нашого часу. Їх муровані стіни, башти, інші фрагменти укріплень не тільки є документальним свідченням численних історичних подій, запеклих баталій, пов'язаних із визначними історичними постатями, а й становить значну архітектурно-мистецьку цінність. Тому й віднесено їх до об'єктів національного культурного надбання. Своєю незвичайністю, загадковістю форм вони приваблюють численних туристів і шанувальників старожитностей...”.

За типологічною характеристикою укріплень на теренах України в XIV-XVIII ст. їх можна поділити на такі види: замки і фортеці; міські укріплення; монастирі-фортеці; храми з оборонною функцією. У лаконічній, концентрованій формі у виданні висвітлюються основні етапи розвитку фортифікаційного будівництва на теренах української землі, розповідається про залишки давнього оборонного зодчества — замки, фортеці, палаци та укріплені монастирі, які є свідками славного минулого українського народу. На прикладах відомих і маловідомих пам'яток оборонної архітектури розкриваються їх типологічні, конструктивно-технічні, стилістичні та архітектурно-мистецькі особливості. До кожної пам'ятки подається розгорнутий науково-популярний нарис про історію її будівництва, формування, реконструкції, про видатних особистостей та знаменні події, пов'язані з цією спорудою.

Ви познайомитесь з оборонними спорудами різних регіонів України: Києва і Крима, Волинської і Житомирської, Закарпатської та Івано-Франківської, Тернопільської і Одеської, Черкаської та Чернівецької областей, Львівщини, Рівненщини і Хмельниччини. Весь матеріал подається українською та англійською мовами. В кінці книги міститься перелік репрезентованих читачеві пам'яток оборонної архітетури. Видання випущено за програмою “Українська книга” і розраховано на архітекторів, мистецтвознавців, краєзнавців та широке коло шанувальників українських старожитностей.


Мацюк О. Я. Замки і фортеці Західної України : історичні мандрівки / О. Я. Мацюк.— 2-е вид., випр. та доп. — Львів : Центр Європи, 2005. — 200 с.

Ця книга — подорож в історію, розповідь про туристичні маршрути до пам'яток оборонного будівництва Західної України. Львів і Кам'янець-Подільський,  Жовква і Лаврів, Острог і Крилос, Тернопіль і Бучач, Дубно і Болехів, Олельк і Кременець, — ось далеко не повний перелік міст і селищ, де зможе побувати допитливий читач, ознайомитись із замками і монастирями, городищами і церквами, костелами і синагогами — пам'ятками нашої старовини. А взагалі на території України взято на облік близько 5 тисяч об'єктів оборонних споруд. Автор видання — Орест Ярославович Мацюк, львівський історик, який понад 30 років віддав вивченню замків і фортець України.

Століттями населення України вело неспокійне і тривожне життя. Відкриті простори її земель були постійним об'єктом нападів. Існування численних населених пунктів було можливим лише під захистом міцних мурів замків та інших оборонних споруд. І хто знає, як склалася б доля нашого народу в минулому, якби їх не було. Потреба в обороні краю відповідно видозмінювала архітектурну монументальність навіть княжих храмів і палаців. У період пізнього середньовіччя оборонну роль відігравали не лише замки і фортеці, а й численні церкви та монастирі. З другої половини XVI сторіччя на місцях давньоруських городищ або дерев'яних невеличких замків і оборонних дворів XIV-XV століття будуються нові муровані замки бастіонного типу.

Видання ілюстровано чорно-білими світлинами пам'яток, графічними ескізами  проектів їх реконструкцій (за матеріалами автора та на основі власних польових обстежень львівського художника Миколи Козарука) і містить додаткові матеріали: карти маршрутів з умовними позначеннями об'єктів, список рекомендованої літератури, іменний і географічний покажчики. Також подано важливу для туристів інформацію: про добову тривалість кожного з туристичних маршрутів, довжину, сезонність для відвідин.


Магдиш І., Возняк Т. Україна — Польща: спадщина століть :альбом / І. Магдиш, Т. Возняк, С Стемпєнь. — К. : Грані-Т, 2007. — 157 с.

Однією з основних причин ксенофобії є те, що сусідні країни не знають одні одних. Страх і неповага щодо інших виростає з простого незнання цього іншого. Людина боїться невідомого, яке сприймається як чуже. Тому такою важливою є відкритість культур одна до одної. Автори видання впевнені, що тільки за цієї умови ми можемо пізнати одні одних, щоб потім одні одних зрозуміти і не боятися. Саме закритість культур і породжує ксенофобії та націоналізми, спрямовані не на розбудову власного суспільства та культури, а проти інших суспільств та культур. Прийшов час змінювати філософію підходу до тих спільних культурних пластів, які залишили нам минулі епохи. Ми маємо переходити від закоріненої філософії “або — або” до філософії “і — і”.

З обох боків кордону Україна — Польща є тисячі і тисячі культурних артефактів, які об'єктивно належать водночас двом народам — і українському, і польському. Цілий пласт культурного спадку України і Польщі як цвяхами скріплений нашою спільною історією.

Альбом пропонує тільки невелику частку україно-польського спадку, який нам дістався. Це видання — своєрідний початок міжнародної акції з оприлюднення, інвентаризації пам'яток європейської історії і культури на території України. Автори ідеї альбому — поляк Станіслав Стемпєнь і редактори Незалежного культурологічного часопису “Ї” (м. Львів) Ірина Магдиш й Тарас Возняк.


Мунін Г. Б., Роглєв Х. Й. Визначні пам'ятки Західної України / Г. Б. Мунін, Х. Й. Роглєв, О. О. Гаца. — К. : Книга, 2008. — 174 с. : іл. — (Культурно-історична спадщина України).

Протягом віків, під впливом історичних подій, Західна Україна сформувалася як багатонаціональний і полікультурний регіон. Кожне місто Західної України може похвалитися значним обсягом культурних цінностей. Тут ви знайдете неповторні замки і церкви, палаци і музеї; у багатьох містах мало не кожна будівля є пам'ятником архітектури, витончені форми якого зберегли заворожуюче дихання могутньої минувщини. Починаючи з XIV століття, досить активно розбудовується територія Закарпаття. Це час, коли на включених до складу Польщі західноукраїнських землях внаслідок перенесення на місцевий ґрунт європейської будівельної традиції поширюється мурована оборонна архітектура, витискаючи на дальній план притамані попередній епосі дерев'ян-земляні укріплення. Наймогутніші магнатські резиденції й одночасно найхарактерніші зразки резиденційної середньовічної архітектури поставали на території Волині та Поділля і набували насамперед вигляду замків. Друга половина XVI — перша половина XVII століть були періодом активного будівництва укріплених замків. Активізація з початку XVII століття католицької експансії на приєднані до Польщі українські землі призвела до того, що в цей час в Україні поширюються оборонні католицькі монастирі.

У виданні розкрита історія областей Західної України: Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської Волинської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької і Хмельницької областей, а по кожній з областей інформацію подано по районам.

Видання випущено за програмою “Українська книга”, містить текст українською та англійською мовами. Проілюстровано кольоровими фотографіями замків і фортець, старовинними зображеннями, портретами власників, їхніми гербами, географічними картами, різноманітними малюнками на історичну тематику (лицарі, зброя, мечі, щити тощо).


Ионина Н. А. Сто великих дворцов мира / А. Н. Ионина. — М. : Вече, 2001. — С. 188—195, 430—434, 464—468. — (100 великих).

Архитектуру называют «застывшей музыкой». Образ жизни древних народов был более благоприятным для художественного совершенства градостроительства, воплощения самых неожиданных фантазий, чем современная жизнь, когда жертвой зачастую становится живописность архитектуры, а на первое место выходят целесообразность, практичность и ограниченность пространства. Внутренние дворики, ризалиты, открытые лестницы и галереи, угловые башни все чаще становятся недоступными, излишними при строительстве общественных зданий, жилых массивов.

Путешественника или туриста, впервые попавшего в незнакомый и чужой пока для него город, неизбежно захлестывает и оглушает обилие новых впечатлений. Незнакомый город поначалу всегда воспринимается целиком, улицы кажутся лабиринтами, в которых вдруг откуда-то неожиданно появляются памятники и архитектурные шедевры, так знакомые по открыткам и фотографиям. Века возвращаются, и перед путешественником, разглядывающим величественные памятники былых эпох, проходят тени минувших столетий, перед его глазами возникает чудо.

Это книга, посвященная самым выдающимся дворцовым сооружениям разных стран и народов. Автор подобрала интересный материал о достаточно уже известных архитектурных шедеврах. Издание не перегружено специальными терминами, приводятся истории создания дворцов, рассказы о том, какое впечатление они производили на современников, отрывки из легенд и литературных произведений.

В книге представлены и 3 архитектурных памятника, которые находятся в Украине. Это ханский дворец в Бахчисарае, великолепие которого один придворный поэт описал на карнизе «Золотой комнаты»: «Этот увеселительный дворец оправдывает мою песнь. Это здание, подобно солнечному свету, озарило Бахчисарай. Смотри на живописные картины дворца, ты подумаешь, что это обитель гурий, что красавицы сообщили ему свою прелесть и блеск, что это нитка морского жемчуга, неслыханный алмаз... Сад, разумно расположенный, говорит языком любви и любовник розы, соловей, пал бы к праху ног сада, если бы его увидел». Второй дворец — Воронцовский, в Алупке. Английскому архитектору Э Блору и английскому инженеру В. Гунту удалось вписать строящийся дворец графа М.С. Воронцова в окружающий пейзаж — море и горы — как его органическую часть. Очень удачно сочетаются романтика Востока и готика средневековья. Использованные в оформлении восточные элементы получили английскую обработку. А закончилось строительство Воронцовского дворца возведением Библиотечного корпуса, где хранилось около 25 тысяч томов, большое количество гравюр и уникальная ценная коллекция старинных географических карт. И третий представленный в издании архитектурный памятник — царский дворец в Ливадии. После продажи имения графа Л. Потоцкого в 1861 году, оно было куплено в дар императрице Марии Александровне. После многочисленных переделок под руководством придворного архитектора И. Монигетти, проектирование и возведение нового дворца поручили ялтинскому архитектору Н.П. Краснову. С апреля 1919 года на протяжении 17 месяцев две с половиной тысячи рабочих трудились на строительстве. Удивительной частью ливадийского дворцового комплекса является Итальянский дворик, который уже в советское время стал незаменимой съемочной площадкой, когда кинематографистам была нужна «Италия». Русский император Николай II остался очень доволен дворцом и после отречения от престола мечтал поселиться в Ливадии и ухаживать за любимыми розами. Именно в этом дворце в феврале 1945 года состоялась Ялтинская конференция — встреча глав правительств трех союзных великих держав антигитлеровской коалиции: СССР, США и Великобритании.


Низовский А. Ю. 100 великих чудес Украины / А. Ю. Низовский. — К. : Арий, 2007. — 415 с. — (100 великих).

Эта книга повествует об удивительных объектах, расположенных на обширной территории нашей страны. Это и прекрасные творения рук человеческих — церкви и соборы, замки и крепости, дворцы и садово-парковые ансамбли, и величественные памятники природы — пещерные и озерные комплексы, растительные и биологические заповедные зоны. Все они — уникальны, и каждый из них по праву можно считать истинным чудом Украины.

Материл в книге сгруппировано в 2 раздела: Памятники истории и архитектуры и Памятники природы. Из наиболее интересных и менее освещенных в публикациях, но представленных в этом издании: Новгород-Северский, Покровский собор в Харькове, Каменная могила, собор в Новомосковске, Марианский духовный комплекс в Зарванице, ратуша в Бучаче, пещерные монастыри Подолья, синагоги Подолья и Галичины, ансамбль доминиканского монастыря в Подкамне, бойковские, лемковские и гуцульские церкви, деревянная готика Марамароша, Царский курган в Керчи, Потемкинская лестница в Одессе, Чуфут-Кале («пещерный город») в Крыму, мечеть Джума Джами в Евпатории; Белосарайская коса, Лебяжьи острова, Крымский Большой каньон, Дунайский биосферный заповедник, протянувшиеся огромной 250-километровой дугой через 3 области Украины Подольские толтры (известняковый кряж, уникальный памятник геологического прошлого, аналогов которому нет во всем мире), озеро Синевир в Карпатах («Морское око»), Национальный природный парк «Сколевские Бескиды», Шацкие озера на Волынском Полесье, пещера «Оптимистическая» в Тернопольской области (занимает второе место среди величайших пещер мира после Мамонтовой пещеры в США), одна из самых таинственных пещер в мире труднодоступная пещера «Золушка», которая таит в себе множество вопросов и загадок для спелеологов (находится на территории Молдовы и Украины, действующий вход расположен в селе Подвирное Новоселицкого района Черновицкой области)...

Уверены, что после ознакомления с этой книгой читателям захочется своими глазами увидеть все описанные в ней чудеса.


Сердюк О. В. Найцікавіші місця України / О. В. Сердюк. — Х. : Торсінг плюс, 2008. — 95 с. — (Моя Україна).

Віртуальний туристичний маршрут починається з Центральної України, проходить через Волинь, Галичину, Поділля, Буковину, Закарпаття, Полісся, Слобожанщину, Донбас, Запоріжжя, Крим, і закінчується на Південній Україні. Ви побуваєте у середньовічних замках, помандруєте степами, познайомитесь з відомими українськими письменниками і громадськими діячами, художниками і археологами, та іншими історичними постатями, а також з величними давньогрецькими містами, місцями козацької слави та інших славетних подій, які творили долю нашої країни.

Це науково-популярне видання, чудово оформлене. Розраховано на дітей середнього шкільного віку.
Интересная статья? Поделись ею с другими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.