Краєзнавчий калейдоскоп Віртуальні круїзи Вулиця Маріупольська: старі фасади, живі історії
Краєзнавчий калейдоскоп - Віртуальні круїзи
31.07.2026 12:09 Обновлено 31.07.2026 13:13
Запрошуємо у віртуальний круїз однією з найстаріших вулиць Миколаєва. Маріупольська — це не лише архітектурні пам'ятки, а й історії людей, які жили, працювали й творили наше місто. Пропонуємо разом пройтися її кварталами та відкрити для себе маловідомі сторінки минулого.
Маріупольська — одна з найстаріших вулиць Миколаєва. Вона пролягає від Адміральської до Пограничної вулиці й має довжину трохи більше двох кілометрів. За свою історію вулиця неодноразово змінювала назву. У перші десятиліття існування міста вона залишалася безіменною. У 1835 році її планували назвати Соборною, однак ця назва не прижилася. Згодом вулиця мала назви Івана Франка та Московська. 28 липня 2022 року рішенням Миколаївської міської ради її перейменували на Маріупольську — на честь українського міста Маріуполя та його незламних захисників.
Із часу заснування Миколаєва вулиця була осередком ремісничого життя. На її перших поверхах працювали крамниці та контори, а у дворах і флігелях розміщувалися різноманітні майстерні. Саме тут виготовляли вироби, які згодом продавали на Соборній площі. На початку ХХ століття поблизу церковного саду діяв велодром, де проходили тренування та велосипедні змагання.
На відрізку від Адміральської до сучасної вулиці Вадима Благовісного майже не збереглося історичної забудови. Під час Другої світової війни більшість будинків було зруйновано, а згодом квартал забудували новими спорудами. Лише архівні документи та фотографії дають змогу уявити, яким він був понад століття тому.
Одним із перших відомих власників нерухомості на цій вулиці був французький підданий Альфред Віньйон. Оселившись у Миколаєві, він придбав земельну ділянку з млином і заснував макаронну фабрику. Підприємство успішно розвивалося, а згодом родина Віньйонів стала власницею кількох прибуткових будинків у Миколаєві та Одесі.
У 1840 році на Маріупольській вулиці німецький підданий Іван Міллер відкрив перший театр Миколаєва. Він розміщувався в одноповерховому будинку, а вистави відбувалися у підвальному приміщенні. Саме звідси розпочалася історія театрального життя міста, адже на той час окремої театральної будівлі ще не існувало.
На початку ХХ століття Маріупольська вулиця могла стати осередком театрального життя міста. Саме тут режисер і антрепренер Микола Лєбєдєв розпочав будівництво величного театру в стилі модерн. Проєкт передбачав дві глядацькі зали, концертний зал, просторий пасаж і головний фасад із боку Соборної вулиці. Однак через фінансові труднощі будівництво було призупинено, і театр так і не відкрив свої двері для глядачів.
Недобудована споруда тривалий час залишалася однією з найвідоміших у місті. У 1963 році будівлю добудували. У різні роки в ній розміщувалися кінотеатр «Батьківщина» та Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.
На розі Маріупольської та Спаської вулиць наприкінці ХІХ століття працював готель «Всеросійський», відкритий Варварою Ієшке. Згодом він змінив назву на «Берлін», а пізніше став відомий як «Великий московський готель». Будівля неодноразово змінювала власників, але незмінно залишалася одним із найвідоміших готелів старого Миколаєва.
Поруч розташовувався прибутковий будинок купця Леппави. Його приміщення здавалися в оренду підприємцям і ремісникам. У різні роки тут працювали ювелірна, годинникова, кравецька, капелюшна та шевська майстерні, друкарня, а також танцювальна зала «Ліра», яка була популярним місцем відпочинку містян.
Ліва сторона Маріупольської вулиці зберегла більше історичних будівель, хоча більшість із них неодноразово перебудовували. Тут працювали мебльовані кімнати, швейні майстерні, торговельні заклади та контори. Серед власників нерухомості були представники відомої родини Алліауді, ім'я якої й сьогодні зберігає півострів Аляуди.
Цілий квартал між Маріупольською, Соборною, Великою Морською та сучасною вулицею Марка Кропивницького займав знаменитий Гостинний ряд, або, як його називали миколаївці, «червоні лавки». Тут вирувала торгівля: можна було придбати продукти, тканини, господарські товари, меблі, а також замовити виготовлення надгробних пам'ятників чи скористатися послугами ремісників. Гостинний ряд був одним із найжвавіших торговельних центрів старого Миколаєва.
Наступні квартали Маріупольської вулиці зберігають чимало цікавих сторінок із життя старого Миколаєва. Тут мешкали купці, ремісники, власники прибуткових будинків і представники старообрядницької громади, які зробили вагомий внесок у розвиток міста.
Одним із найвідоміших власників нерухомості був купець Сиротинський. Його родина активно займалася торговельною діяльністю та володіла кількома будинками на Маріупольській вулиці. Представники старообрядницької громади користувалися авторитетом серед містян, а їхня підприємливість сприяла економічному розвитку Миколаєва.
Окрему сторінку в історії Маріупольської займає Воловий двір морського відомства. Він розташовувався на території між сучасними вулицями Павла Скоропадського, Маріупольською, проспектом Центральним і Малою Морською. Саме звідси щодня вирушали вози, запряжені волами, які перевозили вантажі для потреб міста та Адміралтейства. Згодом, із розширенням Миколаєва, Воловий двір перенесли, а його територію поступово забудували.
Наприкінці XIX — на початку XX століття Маріупольська вулиця була одним із найжвавіших торговельних осередків міста. Тут працювали готелі «Метрополь», «Пальміра», «Ново-Одеський», мебльовані кімнати, численні крамниці, майстерні та невеликі підприємства. На перших поверхах будинків вирувала торгівля, а у дворах працювали ремісники, які виготовляли меблі, карети, одяг та інші необхідні містянам речі.
Сьогодні Маріупольська вулиця — це не лише одна з історичних магістралей Миколаєва, а й своєрідний літопис міста. Її архітектура зберігає пам'ять про різні епохи, а сучасна назва є символом поваги до мужності та незламності українського Маріуполя. Прогулюючись цією вулицею, ми бачимо не лише старовинні будинки, а й історію людей, які своєю працею, талантом і наполегливістю творили обличчя нашого міста.
Дякуємо, що подорожували разом із нами! Попереду — нові віртуальні круїзи вулицями Миколаєва, нові відкриття та цікаві історії, які допомагають краще пізнати наше рідне місто.
Література:
Выборный П. М. Николаев : путеводитель / П. М. Выборный. – Одесса : Маяк, 1979. – 88 с.
Любаров Ю. "Красные следопыты" шестидесятых / Ю. Любаров // Вечерний Николаев. – 2015. – №82. – С. 4.
Любаров Ю. По театральным местам / Ю. Любаров // Вечерний Николаева. – 2015. – №62. – С. 5.
Христова Н. От московской заставы до Сенного рынка-минуя гостинный ряд и Воловий двор...Это улица Московская / Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2020. – №55. – С. 5.
Христова Н. Старая синагога, баня-миква, школа-хедер, молитвенные дома / Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2020. – №68. – С. 5.
Шенкевич А. Коррупция сквозь века, или о чем скандалил старый Николаев? / А. Шенкевич // Вечерний Николаев. – 2019. – №32. – С. 5.
Електронні ресурси:
Маріупольська вулиця (Миколаїв) [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Електрон. дані. — Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2) . — Назва з екрана. — Дата останньої правки: 26.12.2024. — Дата перегляду: 29.07.2026.
Христова Н. От Московской заставы до Сенного рынка – минуя гостиный ряд и воловий двор… Это улица Московская [Електронний ресурс] / Н. Христова // Вечірній Миколаїв. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://vn.mk.ua/ru/ot-moskovskoj-zastavy-do-sennogo-rynka-minuya-gostinyj-ryad-i-volovij-dvor-eto-ulitsa-moskovskaya/ . — Назва з екрана. — Дата перегляду: 29.07.2026.
| Наступна > |
|---|
