Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Краєзнавчий календар

21 листопада — 60 років від дня народження Віри Іванівни Марущак (1949), миколаївської письменниці, журналіста

Віра Марущак народилася 21 листопада 1949 року у смт. Арбузинка Миколаївської області. Після закінчення середньої школи (1966) почала трудову діяльність на Херсонському бавовняному комбінаті. Повернувшись до рідного селища, стала кореспондентом, організатором Арбузинського радіомовлення. В 1970-х рр. переїхала до Миколаєва. Два роки працювала у трамвайно-тролейбусному управлінні, в молодіжній газеті “Ленінське плем'я”. З 1979 р. — на радіостудії Чорноморського суднобудівного заводу.


Закінчила Миколаївське вище училище культури та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Була делегатом двох з'їздів Національної спілки журналістів України та з'їзду Спілки журналістів СРСР. З 1996 року — член президії Миколаївського обласного відділення товариства “Україна-світ”. Делегат III Всесвітнього форуму українців.

У її творчому доробку 8 книг: збірки оповідань “Вікнами до сонця” (2002), “Батько з Португалії” (2005), “Цезар, Галка і Новий рік” (2008), “Гомін білого інею” (2013), “Ярмарок сміху” (2014) та казок “Пригоди Нюмочки” (2009), “Зайченя” (2011), “Джмелик-мандрівник” (2012). Вона — автор навчальних посібників: “Школа журналіста” (2009), “Основи радіожурналістики” (2009), “Радіо в медіа просторі” (2015).

Віра Іванівна тісно співпрацює з обласним радіо “Миколаїв”, де постійно звучать її оповідання, а також бере участь у творчих зустрічах, веде роботу з пропаганди української культури, рідного слова.

В 2002 році В. І. Марущак стала лауреатом обласної премії ім. Миколи Аркаса в номінації “Народна творчість і художня діяльність”. За вагомий особистий внесок у розвиток співпраці України із закордонним українством нагороджена почесною відзнакою “За єднання українців у світі” (2011). В тому ж році отримала обласну премію, як кращий працівник галузі культури Миколаївської області в номінації “За вагомий внесок у розвиток літератури”. Неодноразово нагороджена грамотами управління культури Миколаївської облдержадміністрації, Миколаївської обласної ради, Української бібліотечної асоціації та Миколаївської обласної бібліотечної асоціації. Є лауреатом Міжнародного конкурсу культури і мистецтв “Слов'янські традиції” (2012). Відзначена дипломом “Золоте перо”. У 2014 році нагороджена Обласною пам’ятною відзнакою митців Миколаївщини за вагомий внесок у вивчення та популяризацію художньої і духовної спадщини Тараса Григоровича Шевченка та удостоєна високої державної нагороди — ордену княгині Ольги ІІІ ступеня.

Твори Віри Марущак

Марущак В. Подарунок. Лідер. Полювання. Темним вечором. : оповідання / В.Марущак // Новый горожанин. — 2000. — № 10-11.

Марущак В. Рушник : оповідання / В.Марущак // Українська культура. — 2001. — № 4.

Марущак В. Вікнами до сонця : оповідання / В.Марущак. — Миколаїв : Атол, 2002.

Марущак В. Батько з Португалії : оповідання / В.Марущак. — Миколаїв : Атол, 2005.

Марущак В. Сто грам : оповідання / В.Марущак // Перець. — 2006. — № 6.

Марущак В. Цезар, Галка і Новий рік : оповідання та повість / В. Марущак. — Миколаїв : Шамрай, 2008. — 157 с.

Марущак В. Школа журналіста : навчальний посібник / В. Марущак. — Тернопіль : Мандрівець, 2009. — 136 с.

Література про життя та творчість В. І. Марущак

Наточа К. Эта женщина в окне / К. Наточа // Вечерний Николаев. — 2003. — 2 декабр

Миколаївське державне вище училище культури. 50 років служіння культурі. 1954 – 2004 рр. : збірник нарисів і спогадів. — Миколаїв : Іліон, 2004. — С. 115-116.

Тупайло С. Віра Марущак : зліт і нагорода / С. Тупайло // Родной причал. — 2006. — 14-20 июня.

Тупайло С. Віра Марущак — журналіст і письменниця / С. Тупайло // Рідне Прибужжя. — 2006. — 15 червня.

Лауреати обласної премії ім. М. Аркаса // Альманах. — 2006. — 12 грудня.

“З криниці отчого краю” : методико-бібліографічні матеріали. — Миколаїв : ОБЮ, 2008. — 59 с.

22 листопада — 75 років від дня народження Анатолія Григоровича Поперечного


Анатолій Поперечний народився 22 листопада 1934 року в Новій Одесі Миколаївської області. У 1938 році сім'я Поперечних переїхала до Миколаєва. Під час Великої Вітчизняної війни жив з матір'ю на Уралі. У 1944 році десятирічний Анатолій з матір'ю повернулися до Миколаєва, де майбутній поет закінчив десять класів.

Після закінчення школи працював на Чорноморському суднобудівному заводі: спочатку підсобним робітником в «гарячому» цеху. Був учасником заводського літоб'єднання «Стапель» і заочно вчився на філологічному факультеті Миколаївського педагогічного інституту. У 1954 році закінчив Ленінградський державний педагогічний інститут ім. А. І. Герцена.

У 1957 році А. Поперечний послав рукопис своїх віршів до Москви, у видавництво «Радянський письменник». У 1959 році видавництво ленінградське видавництво «Радянський письменник» випустило збірку віршів і поем “Повний місяць”. У 1960 році вийшла друга книга віршів і поем — «Червоне листя». У цьому ж році був прийнятий в Союз письменників СРСР і незабаром запрошений завідувати відділом поезії в московський журнал «Жовтень», у зв'язку з чим відбувся переїзд поета з сім'єю до Москви.

Анатолій Григорович жив і працював в Москві, вільний час прагнув проводити на природі, багато читав. Улюблені письменники — Н. В. Гоголь, Т. Г. Шевченко і В. М. Шукшин.

У багатьох своїх віршах поет створює картини, у яких ми асоціативно пізнаємо прикмети, колорит рідного краю, — “За окнами разламывалась степь дорогой белой к скифскому кургану”. Тема Миколаївщини звучить у таких творах поета як “Родословная”, “Земля”, “Август”, “За лиманом”, “Полдень”, “Августовское поле”, “Варваровский мост”, поемах “Ядро”, “Горячий цех” і багатьох інших.

Багато віршів Анатолія Поперечного стали піснями. Їхнє співзвуччя і мелодійність легко лягають у нотні рядки. Це “Соловьиная роща”, “Малиновка”, “Аист на крыше”, “Малиновий звон”, “Романтика”, “Золотое сердце” та ін. В останні роки вийшло два компакт-диски з піснями на вірші Анатолія Поперечного, які співають відомі виконавці С. Ротару, Й. Кобзон, М. Распутіна, М. Євдокимов.

Помер Анатолій Григорович від серцевого нападу увечері 17 травня 2014 року. Похований 21 травня 2014 р. на Троєкурівському кладовищі у Москві.

Здравствуй, дом!
Ты жив. С крыльца
Гость тихонько постучится,
Новостями посулится,
Шапкой пот стерев с лица.
Петухи взмахнут крылом,
И проснется голубятня.
И опять мне непонятно,
Как приходит чудо в дом.
Вспыхнет скатерть-самобранка,
В розах, в алых петухах.
Пасхи, пряники, баранки,
Самовар на всех парах.
Все пристойно,
Честь по чести,
Приготовлено гостям.
Словно куры па насесте,
Свахи сели по углам...
Гость хозяйке поклонился,
Ручку ей поцеловал,
Гость хозяйке покорился,
Сапоги в прихожей снял.
Гость на лавочку садится,
Гость нам новости принес.
Гость как вдруг разговорится,
Поспевай задать вопрос.
«Говорят, у берегов Англии
Выплыла необыкновенная рыба
И произнесла речь
На непонятном языке.
Ученые всего мира
Не могут до сих пор разгадать,
Что сказала чудо-рыба...
Остров есть на океане,
А на острове-народ,
Говорят, что марсиане
Чинят сбитый вертолет...
Я не верю этим мифам.
Но за банькой у меня
Откопали как-то скифа,
А потом-его коня.
Скиф, конечно сразу помер,
Чтобы не было бузы.
Ну, а конь на ипподроме
До сих пор берет призы...”
Гость прокашлялся,
Знать, впору,
Попросил налить чайку,
Сев поодаль разговору,
Но все время начеку.
Самовар, как царь, взъярился,
Накопив хорошу злость.
Скоро новый гость явился.
И пошло, и понеслось!..
Были или небылицы.
Нет в пространстве им конца.
Чу, опять к нам в гость стучится,
Сыплет новости с крыльца!

 

Твори А. Поперечного

Поперечный А. Г. Дань : стихотворения и поэмы / А. Г. Поперечный. — М. : Сов. Писатель, 1987. — 141 с.

Поперечный А. Избранное : стихотворения и поэмы / А. Поперечный. — М. : Художественная литература, 1991. — 511 с.

Література про життя та творчість А. Г. Поперечного

Николавевцы : энциклопедический словарь. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. — С. 268 — 269.

Анатолію Поперечному — 70 // Рідне Прибужжя. — 2004. — 20 листопада. — С. 2.

Григорьев А. Полная надежд дорога : [ Анатолию Поперечному — 70 лет ] / А. Григорьев // Вечерний Николаев . — 2004. — 20 ноября.

Григорьев А. Жизнь соткана из песен и стихов : [ интервью с А. Поперечным накануне юбилея — 70-летия ] / А. Григорьев // Южная правда. — 2004. — 4 декабря.