Січень 2011 року

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Краєзнавчий календар

13.12.2010 21:53 Обновлено 24.12.2015 13:18 Автор: Unsvet

30 січня — 80 років від дня народження Еміля Ізраїльовича Январьова (1931-2005), поета, уродженця м. Миколаєва


Дитинство поета пройшло під гуркіт ешелонних коліс: Друга світова війна, евакуація, далека Середня Азія з її дзвінкими ариками і величезними динями. Радгосп “Баяут”, що недалеко від Ташкента, прописаний назавжди в його творчості.

Повернувшись в рідне місто, закінчив Миколаївську середню школу №37 (1948), у 1952 р. — Миколаївський педагогічний інститут ім. В. Белінського, у 1953 р. — Літературний інститут імені Горького у Москві.

Майже 20 років працював вчителем російської мови та літератури у вечірній школі робітничої молоді №5.

З 1955 року Е. Январьов регулярно публікується в періодиці. Перша збірка “Переправа” вийшла в Москві у видавництві “Советский писатель”. Згодом вийшли друком ще 14 збірок (у видавництвах Москви, Києва, Одеси, Миколаєва).

За книгу “Документ”, що вийшла у 1997 році у миколаївському видавництві “Можливості Кіммерії”, Е. Январьов був удостоєний Літературної премії імені Миколи Ушакова.

Протягом багатьох років Е. І. Январьов вів популярну телевізійну програму “Поле зрения”, де блискуче проявилися його смак, інтелект, енциклопедичні знання. Кожного тижня в газеті «Вечерний Николаев» виходила його рубрика “Журнальный столик”. Еміль Ізраїльович був загальновизнаним і незаперечним авторитетом в поезії, літературі, мистецтві.

Городянин року (1997), Почесний громадянин Миколаєва.

Помер Е. І. Январьов 5 жовтня 2005 року.

4 вересня 2009 року на будинку №56 по вул. Шевченка встановлена меморіальна дошка, присвячена поетові.

У самого моря
Если б город я оставил
И уехал налегке,
Я бы дом себе поставил
На Кинбурнском на песке...
Чтоб румянилась заря бы,
Как на противне пирог,
Чтоб малюсенькие крабы
Прибегали на порог.
И, конечно, в доме этом,
Где у входа три ветлы,
Николаевским поэтам
Я бы отдал все углы.
Пусть бы каждый в уголочке
Душу творчеством томил
И писал такие строчки —
Хоть куда! Хоть в «Новый мир»!
Суета и бредни — мимо!
Бег пера, как скрип весла...
Ну, а под вечер Людмила
Нас бы к ужину звала.
И под наши разговоры
О достоинствах строки
Шли бы только помидоры,
Хлеб, и брынза, и бычки.
Про возвышенное Слово
Тут бы всяк судил-рядил,
И глоток вина сухого
Нам бы вряд ли повредил.


Основні твори:

В волнах века : альманах. — Николаев : Возможности Киммерии,1997. — С. 84—86.

Література рідного краю. Письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія. — Миколаїв : Вид-во МОІППО, 2003. — С. 88—92.

Миколаївський оберіг : поетична антологія. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2004. — С. 358—380.

Николаевцы : энциклопедический словарь. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. — С. 370.

Плещеться хвиля блакитна. Очаків в поетичному слові. — Очаків : Приват-Поліграфія, 1996. — С. 35.

Рукопожатие через горизонт : проза и стихи писателей Николаевщины и Ставрополя. — Ставрополь : Ставропольское книжное издательство, 1979. — С. 249—252.

Январев Э. И. Документ : книга стихотворений / Э. Январев. — Николаев : Возможности Киммерии, 1977. — 240 с.

Январев Э. Заметки к одному шевченковскому переводу / Э. Январев // Письмена : николаевский литературно-художественный альманах. — Николаев : Возможности Киммерии, 1995. — 37—42.

Январев Э. И. Мера сил : стихи / Э. Январев. — Одесса : Маяк, 1984. — 80 с.

Январев Э. И. Новый адрес : стихи / Э. Январев. — К. :Рад. письменник, 1989. — 95 с.

Январев Э .И. Ольвийский причал : стихотворения / Э. И. Январев. — К. : Дніпро, 1994. — 247 с.

Январев Э. И. Школа взрослых : стихи / Э. Январев. — Одесса : Маяк, 1979. — 55 с.

Январев Э. И. Эхо на площади : стихи / Э. И. Январев. — Одесса : Маяк, 1987. — 128 с.


Література про життя і творчість:

Доброе имя поэта. Вышел в свет двухтомник Эмиля Январева // Николаевские новости. — 2010. — № 17. — С. 5.

Довженко В. Как мы с Эмилем Январевым отстояли полководца Суворова / В. Довженко // Вечерний Николаев. — 2010. — № 114. — С. 3.

Журнальный столик Эмиля Январева // Вечерний Николаев. — 2010. — № 77. — С. 4.

Козлов В. Эмиль Январев. Мир сотворяю. Труд невероятный / В. Козлов // Южная правда. — 2010. — № 11. — С. 3.

Наточа Е. О городе, о жизни, о нас с вами / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2010. — № 43. — С. 8.

Наточа Е. Он снова вернулся в свой дом / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2009. — № 97. — С. 1.

Островская М. Николаев любит Эмиля Январева / М. Островская // Южная правда. — 2009. — № 97. — С. 3.


Інтернет-ресурси:

www.yanvarev.com

http://yanvarev.ru/index.php

http://laginlib.org.ua/mykolaiv/literatura/yanvarev.php

http://www.niklib.com/resource/karta.ua?id=155

http://www.rodnichki.org/yanvarev.php


Січень 2011 року — 195 років від дня народження Богдана Олександровича фон Глазенапа (1811-1860), Головного командира Миколаївського порту і військового губернатора м. Миколаєва


Богдан (Готліб) Олександрович фон Глазенап народився в 1811 році в родині військового — Олександра Христофоровича фон Глазенапа, нащадка давнього ліфляндського дворянського роду. Богдан отримав хорошу домашню освіту, “в службу ступил в морской кадетский корпус гардемарином в 1824 году, мая 1” і незабаром, у віці 13-ти років, проходив навчальну практику на кораблі “Святий Андрій”, на якому здійснив плавання до острова Ісландія. У 1826 році фон Глазенап — мічман. З 1826 по 1829 рр. здійснив навколосвітнє плавання на шлюпі “Сенявін”. У 1831 р. брав участь у придушенні Польського повстання. У 1834 р. фон Глазенап призначений ад'ютантом начальника Головного морського штабу. Наступних чотири роки плавав на придворних судах, супроводжуючи царських осіб.

У 1839 і 1840 рр. бував у Миколаєві, брав участь в десантній операції в Абхазії. З 1841 по 1845 рр. Б. О. фон Глазенап командував різними судами Балтійського флоту. У 1851-1855 рр. — директор Морського кадетського корпусу. 1857-го року був призначений Головним командиром Архангельського порту та військовим губернатором Архангельська. 1858 рік — фон Глазенап отримав звання генерал-ад'ютанта, 1861 — віце-адмірал, 1869 — адмірал.

У 1860-1871 рр. Б. О. фон Глазенап був Головним командиром Миколаївського порту та військовим губернатором м. Миколаєва. Це був складний для міста період, коли коли після Кримської війни і оборони Севастополя суднобудування занепало. Глазенап приділяв багато уваги розвитку міста, освіті, промисловості та торгівлі. За часів його керівництва Миколаїв став містом, відкритим для в'їзду іноземців, а порт — відкритим для іноземних судів. Були побудовані пристані, почала функціонувати митниця, розвивалася морська торгівля. Почалося будівництво Інвалідних хуторів, були відкриті: перша чоловіча гімназія, портова реміснича школа, жіночі приватні школи та пансіони, 27 шкіл грамотності, міський статистичний комітет, жіноча гімназія, Педагогічні курси, Південнослов'янський пансіон, перший дитячий садок, декілька банків; заснована перша газета “Николаевский вестник”, почав працювати Ракетний завод, видавався адрес-календар Миколаєва; у місті працювали два театри, було відкрито декілька іноземних консульств, почалось замощення центральних вулиць.


Враховуючи заслуги Глазенапа у відродженні Миколаєва, Міська дума 25 лютого 1865 року прийняла рішення про присвоєння йому звання почесного громадянина.

У 1871 р. Богдана Олександровича відкликали у Санкт-Петербург і призначили членом Адміралтейств-Ради і Олександрівського комітету щодо поранених. У 1877-му — почесний член Миколаївської морської академії.

У 1882 році у Миколаєві вулиця Молдаванська була перейменована у Глазенапівську на знак вдячності за плідну діяльність губернатора на благо міста.

В останній рік життя Б. О. фон Глазенап вирушив на лікування в німецьке місто Вісбаден, де і помер у 1882 році.

Богдан Олександрович фон Глазенап був нагороджений багатьма вітчизняними та іноземними орденами.

За десять років свого перебування на посаді Головного командира Миколаївського порту і військового губернатора міста фон Глазенап створив такі умови для бурхливого розвитку та подальшого розквіту Миколаєва, як жоден з миколаївських губернаторів.


Література:

Крючков Ю. С. Град Святого Николая : путеводитель по старому Николаеву / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 2003. — С. 20, 118, 128.

Крючков Ю. С. История Николаева: от основания до наших дней / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 1996. — С. 115—124.

Крючков Ю. С. История улиц Николаева : топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 1997. — C 57.

Крючков Ю. С. Старый Николаев и окрестности : топонимический словарь-справочник / Ю. С. Крючков. — Николаев : Дикий Сад, 1991. — С. 26—27.

Кухар-Онишко Н. О. Історія Миколаєва : підручник для 5 класу загальноосвітньої школи / Н. О. Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н. М. Гаркуша. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 1999. — С. 67, 72.

Миколаївщина : літопис історичних подій. — Миколаїв, 2002. — С. 125.

Николаевцы : энциклопедический словарь. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. — С. 101—102.

Середина Л. Приметы старой улицы : Молдаванская, Глазенаповская, Декабристов / Л. Середина // Новая николаевская газета. — 2010. — № 43. — С. 2.

Шкварець В. П. Миколаївщина: погляд крізь століття : нарис історії / В. П. Шкварець, М. Ф. Мельник. — Миколаїв, 1994. — С. 76.


Інтернет-ресурси:

http://www.nikolaevcity.info/

http://nikopolis.org/article/29/126/

http://dlib.eastview.com/browse/doc/4952819

http://www.biografija.ru/show_bio.aspx?id=25225

http://vozvr.ru/Default.aspx?TabId=248&ArticleId=94

http://sites.google.com/