Творча лабораторія для фахівців - Соціологічні дослідження
17.10.2023 11:52
Всеукраїнське соціологічне дослідження “Повоєнне українське суспільство: молодіжний градієнт”, ініційоване Державною бібліотекою України для юнацтва, проводилося задля моніторингу думки сучасної молоді щодо важливих напрямів соціально-економічної, освітньої, професійної сфер життя у повоєнний період. Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що повоєнний період стане визначальним етапом змін у свідомості, поведінці й громадських настроях суспільства загалом, молоді зокрема. Це буде нова сходинка в історії розвитку нашої країни. Саме тому необхідно виявити ставлення молоді до нинішніх умов життя в Україні, можливості для самореалізації, ідеї, погляди щодо покращення умов життя та розвитку у власній країні.
У Миколаївській області дослідження було проведене на базі Миколаївської обласної бібліотеки для юнацтва, Кривоозерської ЦБ, публічних бібліотек Єланецької, Мигіївської, Мішково-Погорілівської, Новоодеської, Новобузької територіальних громад.
На запитання анкети відповіли 446 респондентів, серед яких 71% — жінки, 29% — чоловіки. Вік опитаних: від 14 до 17 років — 18%, від 18 до 23 років — 30%, від 24 до 30 років — 26%, від 31 до 35 років — 26%.
Опитаній молоді було запропоновано зазначити активності, до яких вони долучалися з метою протидії повномасштабному російському вторгненню. Більшість опитаних (71%) надавали фінансову або матеріальну допомогу. 56% респондентів активно займалась збором і передачею речей першої необхідності для постраждалих, 47% — розповсюдженням інформації в соціальних мережах та на різних сайтах. Інші активності, до яких долучалися наші респонденти: підписували петиції та/або політичні вимоги — 21%; займалися доставлянням (приготуванням) їжі, ліків та інших необхідних речей для військових та нужденних — 17%; долучилися до ІТ-армії України — 15%; працювали в гуманітарних центрах — 10%; надавали прихисток та безкоштовно власне приміщення — 5%; вступили до територіальної оборони — 2%; надавали медичну допомогу — 2%. Один опитаний вступив до лав Збройних Сил України. Ніяким чином не долучалися 2% учасників дослідження. Абсолютна більшість респондентів (87%) планує при нагоді продовжувати волонтерські ініціативи, 13% на це не налаштовані.
На запитання “До чого у Вас є можливість/маєте змогу долучитися у відбудові країни” відповіді розподілилися таким чином. “Інформаційна допомога (поширення матеріалів на сайтах, у соцмережах)” — 40%; “соціальна підтримка (реабілітація військових, дозвілля для дітей, котрі втратили батьків, пошук житла і роботи для ВПО)” — 31%; “волонтерська підтримка” — 30%; “фізична відбудова країни (ремонтні будівельні роботи, логістична підтримка тощо)” — 19%; “надання психологічної підтримки” — 10%; “економічна трансформація (пошук інвесторів, генерація ідей для реформ)” — 5%; “правовий супровід” — 2%. Не мають бажання долучатися — 6%.
Серед молоді досить маловідома інформація про організації, які вже долучились до відновлення країни. Знають про них менше третини опитаних — 30%. 40% такі організації невідомі, 23% не знають де отримати цю інформацію, 7% не цікавляться цим.
Відповідаючи на запитання про зміни у житті, більшість опитаної молоді (59%), зазначили, що змін не відбулося. 22% змінили місце проживання. Також зміни стосувалися роботи: 10% респондентів змінили місце роботи, 9% його втратили. 4% змінили навчальний заклад (школу, коледж, виш тощо).
Молоді люди виказали своє бачення проблем, які наразі є в Україні та можуть поглибитися після закінчення війни: зруйновані підприємства, промислові об'єкти — 65%; складності в освіті — 50%; масове скорочення робочих місць, вакансій — 45%; зменшення генофонду українського народу, особливо молоді — 35%; зменшення локацій для проведення дозвілля молоді — 35%.
Думки опитаних щодо того, які саме галузі в Україні першочергово вимагають позитивних змін/осучаснення/розвитку поділилися наступним чином: модернізація індустрії оборони і розвиток оборонно-промислового комплексу — 58%; будівництво, архітектура та інфраструктура — 51%; медичні послуги та охорона здоров'я — 43%; енергетика — 39%; психологічна підтримка населення — 39%; освіта і наука — 34%; агропромисловість, сільське господарство — 28%; кібербезпека — 25%; ІТ та цифрові технології — 20%; транспорт, логістика — 17%.
Переважна більшість респондентів (88%) погодилися із твердженням, що “Міністерство культури та інформаційної політики має всебічно сприяти відновленню та збереженню національної пам'яті України (охорона культурної спадщини, повернення культурних цінностей тощо) ”. Не підтримують цю ідею — 12%.
Стосовно масового виїзду молоді за кордон, учасники дослідження висловились так: 80% вважають це проблемою, 20% — ні.
Важливість чинників, які сприятимуть утриманню активної молоді в Україні та поверненню її з-за кордону, розподілилася таким чином: переорієнтація на диджиталізацію (відхід від офісної роботи) — 64%, підтримка у професійному розвитку молоді — 51%, адаптація організацій, бізнесів до реалій і надання працівникам безпечних умов для роботи — 47%, підтримка психічного здоров’я та добробуту молоді — 45%, можливість віддаленої праці та комфортного графіка — 39%.
Відповідаючи на запитання, що має забезпечити держава для захисту/добробуту молоді в Україні та повернення із-за кордону, 65% респондентів вказали, що для цього вкрай важлива “стабільність та фінансова безпека підприємств (зниження податків, субсидії для роботодавців)”. Друга за популярністю відповідь — “популяризація всього українського: МИ — символ свободи, нескореності (як наслідок розвиток туризму, торгівлі тощо)” — так вважають 46% опитаних. Також 24% молоді відмітили важливість “відбудови інфраструктури та зруйнованих міст (наприклад: надання житла за умови працевлаштування тощо)”, 21% — “перекваліфікації (надання можливості стажування та гарантії працевлаштування)”.
Опитані визначили напрямки, що мають стати пріоритетними для майбутньої молодіжної політики: “професійна зайнятість/працевлаштування молоді” — 70%, “національно-патріотичне виховання юнацтва/молоді” — 37%, “відновлення молодіжної інфраструктури та створення нових об’єктів” — 36%, “ментальне здоров’я юнацтва/молоді” — 36%, “адаптація молодих ВПО у громадах” — 30%, “підтримка волонтерських рухів” — 21%.
Рейтинг мотивації, що може залучити учасників дослідження до громадської активності: “налагодження необхідних для життєвого досвіду зв’язків” — 42%, “можливість інтеграції молоді у важливі сфери життєдіяльності” — 40%, “бажання отримати важливі якості, навички, знання” — 39%, “можливість впливати на важливі рішення щодо молодіжної політики та брати участь у місцевому самоврядуванні” — 36%, “реалізація молодіжних проєктів” — 35%, “бажання долучитися допомагати тим, хто потребує” — 32%, “почуття причетності до суспільного життя” — 27%, “спілкування з однодумцями” — 23%, “психоемоційна підтримка” — 19%.
На запитання “Ви хотіли б одержати загальноосвітні знання та навички, в тому числі послуги, що надає бібліотека для юнацтва?” були одержані наступні відповіді: “тренінги” — 41%, “отримання інформації щодо перекваліфікації” — 38%, “упевненості у своїх силах” — 35%, “вміння жити в нових суспільних умовах” — 33%, “ініціативи і самостійності у розв’язанні життєвих проблем” — 30%, “допомога у профорієнтації” — 28%.
Опитаним було запропоновано описати портрет сучасної молоді. Якості, що на думку респондентів, притаманні їх поколінню: спільна мета — перемога у війні — 77%, мобільність — 52%, стресостійкість — 52%, готовність змінюватися — 51%, активність — 50%, свідомі патріоти — 44%, відповідальність — 39%, відважність — 32%, мотивованість — 30%. Серед власних життєвих прагнень 66% опитаних обрали самореалізацію. 44% бажає “сімейного щастя, створення сім’ї та народження дітей”, 32% мріють організувати власну справу, 30% налаштовані зробити кар’єру, для 29% головне — здобуття вищої освіти.
Результати дослідження свідчать про активний патріотизм молоді. Більшість опитаних не лише заявили, що їхня спільна мета — перемога у війні, а були активними учасниками волонтерських ініціатив, покликаних наблизити перемогу, і планують при нагоді продовжувати цю діяльність.
Утім, стосовно повоєнної відбудови впадає в очі певна розбіжність між проблемами, які опитані вважають важливими для країни, та готовністю особисто докладати зусиль до їх подолання. Так, найважливішою проблемою країни 65% респондентів назвали зруйновані підприємства, промислові об'єкти. Однак займатися їх фізичною відбудовою готові лише 19%. Більшість опитаних воліють долучатися до інформаційної допомоги. Ймовірно, це пов’язано з тим, що 71% учасників анкетування жіночої статі, а на будівельних роботах здебільшого задіяні чоловіки. Натомість респонденти виявили бажання надавати соціальну та волонтерську підтримку особам, які її потребують, що теж важливо. Низькою виявилася готовність долучатися до таких справ як надання психологічної підтримки, участь в економічній трансформації країни, правовий супровід. Напевно, наші респонденти вважають, що не мають потрібних компетенцій або можливостей для цього.
Молодь, що живе під час повномасштабного вторгнення, залишається цифровими аборигенами, віртуальний світ для неї має таке ж значення, як і до війни. Про це свідчить не тільки те, що значна частина готова робити внесок у відбудову країни саме через поширення інформації на сайтах та у соцмережах. Серед чинників, які могли б утримати молодь в Україні та сприяти її поверненню з-за кордону, найважливішим була названа диджиталізація.
Найпоширеніші якості, які, на думку респондентів, характеризують сучасну молодь: мобільність, стресостійкість, готовність змінюватися, активність. Водночас близько 30% опитаних хотіли б набути упевненості у своїх силах, вміння жити в нових суспільних умовах, ініціативи і самостійності у розв’язанні життєвих проблем. Серед власних життєвих прагнень для молодих людей найважливішою виявилась самореалізація.
Війна змусила усвідомити важливість захисту рідної країни та культури. На думку молодих людей, патріотичні цінності мають займати гідне місце у повоєнній Україні. Більшість вважає, що осучаснення та розвитку серед галузей вітчизняного господарства найбільше потребує саме оборонно-промисловий комплекс. Приблизно половина впевнена, що популяризація всього українського сприятиме розвитку туризму і підвищенню добробуту молоді. Велике значення для молодих респондентів має збереження національної пам’яті та охорона культурної спадщини.
Дослідження показало, що молодь дуже хвилює майбутня професійна реалізація. Так, переважна більшість опитаних серед пріоритетів молодіжної політики бажає бачити саме забезпечення працевлаштування молоді. Масове скорочення робочих місць, вакансій назвали проблемою держави 45% респондентів. Серед найважливіших чинників, які сприятимуть утриманню активної молоді в Україні, були вказані: “підтримка у професійному розвитку молоді” та “адаптація організацій, бізнесів до реалій і надання працівникам безпечних умов для роботи”. Другою за популярністю послугою, яку користувачі хотіли б отримувати в бібліотеках, виявилось “отримання інформації щодо перекваліфікації” — 38%.
Також учасники дослідження відзначають важливість для себе та країни таких сфер життя: будівництво, розвиток інфраструктури, медичні послуги та охорона здоров'я, особливо психологічного, та, взагалі психологічна підтримка населення, освіта та наука.
Молодь готова до громадської активності. При чому демонструє досить прагматичний підхід. У громадській діяльності її приваблює не стільки пошук душевної рівноваги (спілкування з однодумцями, психоемоційна підтримка), скільки практична користь (налагодження зв’язків, інтеграція у важливі сфери життєдіяльності, набуття важливих навичок тощо).
Отже, у свідомості сучасної молоді високий патріотизм та активна громадська позиція співіснує з прагматизмом. Молоді респонденти виказали готовність змінюватися та відбудовувати державу але своєю чергою чекають від неї надання можливостей для професійної та соціальної самореалізації.
| < Попередня | Наступна > |
|---|