Миколаїв: легендарні імена. Частина друга

Пропонуємо продовжити знайомство з серією книг «Легендарні імена», що вийшли друком у миколаївських видавництвах. Ці книги є спробою пізнати основні віхи минулого рідного краю, заглибитись у нього і пережити його разом з попереднім поколінням, винести правильні уроки на майбутнє.

Сподіваємось, що знайомство з матеріалами виставки залишить добрий слід в душах наших читачів, особливо підлітків і молоді, збудить бажання досліджувати історію Миколаївщини та вивчати біографії її видатних людей.

 

Бугаенко Б. А. Михаил Николаевич Александров / Б. А. Бугаенко, А. Ф. Галь. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2012. — 32 с. — (Легендарные имена).

 

 

Про М. М. Александрова можна сказати, що жив він за давнім піфагорійським принципом: «Живи з людьми так, щоб твої друзі не стали недругами, а недруги стали друзями».

 

Саме з призначенням в 1975 році Михайла Миколайовича на посаду ректора Миколаївського кораблебудівного інституту (нині Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова) почалися зміни у багатьох сферах життя вишу. Енергія та фантазія професора були нестримними, спектр його ділових інтересів ‒ дуже широким. Велику увагу М. М. Александров приділяв розвитку сучасних технічних засобів для проведення навчального процесу і наукових досліджень.

 

Головне, що було в ньому, ‒ це чітке розуміння завдань, наполегливість в їх вирішенні, доброзичливість у відносинах з людьми, висока комунікабельність. 

 

Гаркуша Н. М. Борис Владимирович Фармаковский / Н. М. Гаркуша. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2010. — 44 с. — (Легендарные имена).

 

 

В юності Борис Фармаковський вивчав латину і давньогрецьку мову, відвідував засідання Одеського філологічного товариства, мріяв побувати в Греції, познайомитись зі старожитностями Афін, вивчати класичну археологію. Водночас він серйозно займався музикою, багато працював у бібліотеках і музеях.

 

У 1896 році Б. В. Фармаковський отримав пропозицію Імператорської археологічної комісії керувати розкопками в Ольвії. Ця пропозиція стала визнанням його наукової зрілості. Методика польових досліджень, розроблена Фармаковським, є класичним, загальноприйнятим зразком при розкопках античних городищ і використовується до нині.

 

Б. В. Фармаковський також займався педагогічною діяльністю. Він читав курс лекцій з історії античного мистецтва, публічні лекції, брав участь в роботі першого міжнародного конгресу з класичної археології.

 

Горбуров Е. Г. Анатолий Ганькевич ‒ человек из созвездия героев / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2011. — 60 с. — (Легендарные имена).

 

 

Анатолій Борисович Ганькевич ‒ керівник з великої літери, титан, корифей. На кожному етапі професійного становлення він проявляв наполегливість у досягненні поставлених цілей, вирішенні складних інженерних завдань, а головне ‒ пізнавав абетку життя, оточував себе цілеспрямованими однодумцями.

 

Завод імені 61 комунара, Чорноморський суднобудівний завод ‒ цими заводами з 1950 по 1979 роки по черзі керував А. Б. Ганькевич. Його ім'я золотими літерами вписано в історію розвитку суднобудівної галузі, історію заводів. Трудовий подвиг А. Б. Ганькевича, його колег, багатьох тисяч суднобудівників приніс місту Миколаєву всесвітню славу, і на багато десятиліть він став столицею кораблебудування СРСР і України.

 

Читайте про невідомі сторінки життя А. Б. Ганькевича.

 

Заковоротний Д. Феномен Рябошапки : документальная повесть / Д. Заковоротний, С. Парфирьев, Л. Чижова. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2014. — 64 с. — (Легендарные имена).

 

 

Кожна людина ‒ продукт своєї епохи. Час, що випав на долю Рябошапки, був і складним, і цікавим. Коли сталінський госпрозрахунок вже демонтований, а хрущовські успіхи в побудові матеріально-технічної бази комунізму ще не проявилися в повній мірі, свою бурхливу діяльність в посушливому вознесенському селі Щербані почав молодий фронтовик, майбутній голова колгоспу-мільйонера імені Кірова, майбутній Герой Соціалістичної Праці Микола Миколайович Рябошапка.

 

Він був вдумливим, допитливим дослідником, тонким аналітиком, пильним спостерігачем, послідовним і спритним експериментатором, справжнім спеціалістом. 

 

М. Рябошапка любив повторювати: «Наші люди ‒ це діти Антея. Іншої планети людська душа не сприймає ‒ якщо вже народився на Землі, землею і живи...».

 

Крючков Ю. С. Маркиз Иван Иванович де Траверсе / Ю. С. Крючков. — Николаев : Издатель Торубара Е. С., 2011. —40 с. — (Легендарные имена).

 

 

Маркіз де Траверсе не був адміралом-флотоводцем, він не брав участі ні в знаменитих морських боях, ні навіть в дрібних військових сутичках. Але він був розумним, далекоглядним начальником флоту, чудовим адміністратором. Саме за каденції адмірала де Траверсе в якості морського міністра російський флот став активно освоювати Світовий океан, здійснювати плавання з метою географічних відкриттів і дослідження нових земель.

 

Командувач Чорноморського флоту маркіз де Траверсе (1802-1809) заснував парове суднобудування в Миколаєві, за його рішенням при Чорноморському депо карт було створено кабінет рідкісних речей. 

 

Та все ж, ким був де Траверсе? Випадковою людиною в адміністрації флоту, фаворитом чи добре орієнтованим в російській і зовнішній політиці професіоналом? Читайте книгу, аби знайти відповіді.

 

Кухар-Онышко Н. А. Друг человечества Джон Говард : очерк / Н. А. Кухар-Онышко. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2010. — 32 с. — (Легендарные имена).

 

 

Джон Говард ‒ надзвичайна людина свого часу, британський юрист-реформатор і філантроп. Саме йому людство завдячує покращенням умов утримання ув’язнених в європейських тюрмах. У 80-х роках XVIII століття подорожував Російською імперією, відвідав південноукраїнські міста. Вивчав становище робітників, військовополонених турків і шведів, каторжан на будівництві верфі та міста Миколаєва.

 

Місцем вічного спочину Джона Говарда став Херсон. Він бажав, щоб на його могилі був встановлений сонячний годинник. Це символ вічності. І його ім'я не було забуте.

 

Як же виглядала ця незвичайна людина? За якими правилами жила? Читайте.

 

Павлюк А. Н. Купцы-судостроители Рафаловичи / А. Н. Павлюк. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2010. — 56 с. — (Легендарные имена).

 

 

Перші кораблі в Миколаєві були збудовані на адміралтейській державній верфі. Вартість, терміни та якість будівництва часто не задовольняли замовників, тому вже на початку XIX століття в місті з’явились кілька приватних (так званих «вільних») корабелень, які, працюючи паралельно з адміралтейськими, зробили значний внесок у суднобудування.

 

Такими підрядниками-суднобудівниками були Рафаловичі. Саме цій впливовій єврейській родині, яка зіграла величезну роль в житті миколаївської єврейської громади, в розвитку міста та Чорноморського флоту, й присвячена ця книга.

 

Петров В. А. Валентина Воробьева: путь к победам / В. А. Петров. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2012. — 48 с. — (Легендарные имена).

 

 

Валентина Володимирівна Воробйова до кожної справи ставилася з великою відповідальністю та серйозністю. Вона вміла не лише ставити перед собою мету, а й досягати її.

 

А все почалося з мрії. Школярка з Сєверодонецька, начитавшись книг про море і морські подорожі на вітрилах, й собі захотіла навчитися управляти вітрилами. Тому після закінчення семирічки вступила до Миколаївського суднобудівного технікуму, де, як ішлося в листі з технікуму, є вітрильна секція. Приїхавши до Миколаєва, Валентина розшукала згадану секцію в яхт-клубі і відразу ж почала там займатися.

 

Майстер спорту СРСР, чемпіонка Радянського Союзу, багаторазова чемпіонка України, переможниця багатьох інших змагань з вітрильного спорту, згодом – заслужений тренер України Валентина Володимирівна Воробйова жила вітрильним спортом і зробила для нього більше, ніж будь-хто інший.

 

Подгуренко В. С. Сергей Дмитриевич Колосов ‒ создатель корабельного газотурбостроения / В. С. Подгуренко. — Николаев : ЧП Торубара Е. С., 2010. — 64 с. — (Легендарные имена).

 

 

«Великими без прізвищ» назвав Роберт Рождественський творців оборонної техніки. В сузір’ї талановитих конструкторів і вчених – творець першої в світі корабельної газотурбінної установки, головний конструктор спеціального конструкторського бюро газотурбінних установок (СКБ ГУ), лауреат Ленінської премії, заслужений діяч науки і техніки Татарії Сергій Дмитрович Колосов. Під його керівництвом створені перші корабельні газотурбінні установки, які не мали аналогів у світовій практиці, організовані проєктна, дослідно-виробнича і дослідницька бази, створений Південний турбінний завод. 

 

Що відомо миколаївцям про цього Конструктора, про його життєвий шлях і творчі здобутки? В чому зміст його громадянського подвигу? Про це читайте в книзі науковця і винахідника В. С. Подгуренка. 

 

Топоров И. Г. Адриан Топоров. Воспоминания о деде : очерк / И. Г. Топоров. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2010. — 48 с. — (Легендарные имена).

 

 

У житті Адріана Митрофановича Топорова бували злети і падіння. Він пройшов табори і в'язниці ГУЛАГу, але не зламався. Він був сином свого часу, бувало, і з плеча рубав, і був надмірно самовпевнений, швидкий на висновки, але залишався переконаним просвітителем, народним учителем. Учителем з великої літери. В нього і тоді було, і сьогодні є чому повчитися.

 

Книга написана внуком А. М. Топорова ‒ І. Топоровим, адресована учнівській молоді, широкому колу читачів.