Книжковий контент - Віртуальні виставки
30.03.2026 14:23 Обновлено 30.03.2026 14:37
Друзі, не пропустіть шанс бути першими, хто познайомиться з книжками, які з’явилися у нашій бібліотеці. Тут кожен знайде щось для себе — зворушливі історії і милий ромком, світові бестселери і українська класика, антологія фантастики, фентезі-детектив, антиутопія та young adult. Усе, що потрібно для чудового читання, вже чекає на вас.
Нацукава Сосуке. Кіт, що рятував книжки : повість / пер. з англ. Наталія Валевська. — Київ : Наш Формат, 2024. — 176 с. : іл.
Вигадлива і зворушлива історія від японського письменника і лікаря Сосуке Нацукави нагадує про радість скрутитися калачиком з улюбленою книжкою та насолодитися тим, як шурхаєш сторінками й поринаєш у цікаву оповідь.
Книжки — щось більше, ніж просто слова. Ніж просто папір, тиснена палітурка чи яскраві ілюстрації. Це усвідомлює старшокласник Рінтаро, який дуже любить книжки — вони йому і за рідних, і за друзів. Адже люди зазвичай насміхаються з нього, називають безхребетним або слабким, сахаються його похмурості. Рінтаро тужить за дідусем, котрий нещодавно помер, залишивши по собі добру пам'ять і букіністичну книгарню. Обставини підштовхують хлопця продати збиткову крамницю, але на заваді стає балакучий кіт Смугастий Тигр. Разом вони вирушають у магічний лабіринт, де виконують три місії з порятунку книжок. Рятувати книжки? Від кого, від чого? Щоб дізнатися, читайте.
Ця історія вам точно відгукнеться. Вона про силу читання, книжкові світи, любов, цінності, пошук ідентичності й віднайдену сміливість. Так-так, нерішучість Рінтаро мов вітром здуло — замість неї проступили сміливість, впевненість і енергія. Він направду виріс через цей досвід. А ми впевнені, що така комбінація магії, особистих переживань і любові до книжок, як у повісті “Кіт, що рятував книжки”, стане справжнім натхненням для багатьох читачів.
Відчуйте вайби:
• “Книжки мають величезну силу. Та будь обачний: це сила книжки, а не твоя”
• “Неправда, ніби що більше читаєш, то більше світу бачиш. Байдуже, скільки знань ти напхаєш собі в голову; якщо не думаєш власним розумом, не ходитимеш власними ногами, то здобуті знання будуть порожніми і чужими”
• “Читання книжок нагадує сходження на вершину. Якщо вже зібрався йти на гору, то хай вона буде високою. Звідти відкриваються набагато кращі краєвиди”
• “Книжки мають душі. Книжка, яку цінують, завжди матиме душу. І вона прийде на допомогу своєму читачеві в часи випробувань”
• “Емпатія — ось у чому сила книжок”
• “Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють”
Беррі Дж. Скандальне сестринство з Приквіллов-роуд : роман / Джулія Беррі ; пер. з англ. Марія Головко. — Київ : ВИДАВНИЦТВО РМ, 2024. — 344 с. — (Серія «Сучасний підлітковий роман»).
Джулія Беррі — сучасна популярна американська письменниця, лауреатка низки престижних літературних премій. Вона народилася у 1974 році в містечку Медіна, штат Нью-Йорк. Здобула ступінь бакалавра з комунікацій у Політехнічному інституті Ренсселера і ступінь магістра з мистецтвознавства у Вермонтському коледжі. Живе в Південній Каліфорнії з чоловіком і чотирма синами, має власну книгарню. У 2009 році дебютувала як письменниця з романом «Чари амаранту». «Скандальне сестринство з Приквіллов-роуд» вийшла в 2014-му і здобула популярність серед читачів завдяки своїй легкій атмосфері, гумору та дотепності.
За словами авторки, вона хотіла написати історію про гурт розумних, відданих, скандальних дівчат. Ми матимемо приємність познайомитися з сімома юними леді вікторіанської доби — Метикуватою Кітті, Безсоромною Мері-Джейн, Дебелою Еліс, Рябою Луїзою, Понурою Елінор, Нетямущою Мартою та Любою Робертою. Вони не просто учениці школи-пансіонату Святої Етельдреди. Вони — як родина. Дівчата випадково стають свідками шокуючих подій: директорка та її брат раптово помирають. Найперше, що роблять дівчата — ховають трупи. Та виявиться, що їхньому безтурботному життю без нагляду дорослих заважає дещо серйозніше. Напруга зростає, а в сюжеті переплітаються елементи горору, детективу, любовної історії і навіть життєві повчання.
«Скандальне сестринство з Приквіллов-роуд» не претендує на глибоку художню прозу, але є дуже вдалою розважальною книгою. Роман читається легко, тримає інтригу, захоплює таємницями, іронією й теплими стосунками та не відпускає до останньої сторінки.
Трохи “скандально-сестринського” вайбу:
• “Якщо доля хотіла зіграти з вихованками школи Святої Етельдреди злий жарт, то не на таких напала!”
• “Їй потрібен був план, тож Кітті взяла і придумала план. Оглянула його з усіх боків і вирішила, що згодиться”
• “Моя справа — симптоми, — сказав доктор Снеллінг, випнувши груди. — Мені ніколи... зазирати жінкам в очі. Хіба що в них глаукома”
• “Немає нічого кращого за сніданок, — проголосила вона, — відразу починаєш з нетерпінням чекати обіду”
Тараторіна С. Дім солі : роман / Світлана Тараторіна ; дизайн обкладинки В. Дорошенко, ілюстрації В. Прядко. — Харків : Vivat, 2024. — 560 с.
Світлана Тараторіна — українська письменниця, PR-менеджерка, журналістка, співавторка ютуб-каналу “Фантастичні talk(s)”. Вона народилася і виросла в Криму. “Дім солі” — другий роман авторки і, за словами Володимира Аренєва, один із перших кроків назад, до нашого Криму. Це фентезійна антиутопія, побудована на відсилках до історії та культури півострова. Реальні факти тут переосмислені, до документального додане фантастичне, тим цікавіше читати “Дім солі”.
Події відбуваються у постапокаліптичному світі. Колись квітучий півострів Кіммерик перетворений на попіл від Спалахів — катастроф нез’ясованого характеру, що викликали зараження “суєром”, мутації, страшні зміни в живих істотах. Ті, хто вижили, стали засоленими, а з летючої станції “Мати Вітрів” на померлий світ дивляться Старші Брати. Один із них — Талавір — отримує завдання розслідувати вбивство, а також знайти Золоту Колиску, що має величезну символічну і, можливо, магічну силу. Розгадка таємниці Золотої колиски є ключем до розуміння катастрофи, що змінила світ. Цей загадковий артефакт може змінити баланс сил у постапокаліптичному Дешті. Подорож головного героя стає не лише фізичною, а й духовною: Талавір змушений зіштовхнутися зі своїм минулим. Він мусить пройти випробування правдою і вирішити, чи готовий повертатися назад до Старших. Солоні гранули на скривавлених пучках древніх богів розкажуть свою історію, історію спопелілого світу...
Авторка майстерно вплітає у сюжет давні кримськотатарські міфи, створюючи світ, що водночас знайомий та дивовижний. Роман досліджує глибокі теми: пошук правди, вплив історії на майбутнє і боротьбу людини з власними страхами. Він змушує задуматися над тим, як ми бачимо світ та які історії формують нашу реальність. Якщо ви готові до інтенсивної, часом болючої, але надзвичайно красивої історії — «Дім солі» точно вартий прочитання.
Окрім власне роману та словника, в книзі є передмова від Володимира Аренєва, історичні коментарі та післямова з окупованого Криму. Внутрішнє художнє оформлення — неймовірне. Епіграфом до “Дому солі” авторка обрала вірш Катерини Калитко, перший рядок якого починається словами: “Великий південь солі”. Світлана Тараторіна впевнена, що “ми маємо думати про наш південь, про великий південь. Це важливо.” Дуже важливо. Погоджуємося.
Лорен К. Випадкові наречені / Крістіна Лорен ; пер. з англ. Л. Яким. — Харків : Vivat, 2024. — (Серія «Художня література»).
Крістіна Лорен — творчий псевдонім двох авторок, Крістіни Гоббс та Лорен Біллінгс, які пишуть разом книжки для дорослих і підлітків. Їхній дебютний роман «Прекрасний покидьок» вийшов у 2013 році, і відтоді вони стали всесвітньо відомими, їхні твори перекладені понад 30 мовами. Лорен Біллінгс має докторський ступінь з нейробіології, Крістіна Гоббс до письменницької кар'єри працювала шкільною консультанткою. Ромком “Випадкові наречені” вийшов у 2019-му, українською виданий в 2024 році.
У центрі сюжету — сестри-близнючки Олів та Емілія, які мають різні характери і долі. Олів змалку потрапляє в невдачі: у неї не складається ані в кар’єрі, ані в коханні. А ось Емілія — успішна щасливиця. Навіть весілля з нареченим-красенем зуміла оплатити завдяки виграшам в інтернет-конкурсах. Однак під час весілля гості разом із молодятами отруїлися. Всі, крім Олів та Ітана (дружки нареченого), який від самого початку страшенно їй не сподобався. Щоби не втрачати оплачений медовий місяць на Гаваях, Емілія передає путівку Олів, і та їде з Ітаном. Так починається їхня випадкова романтична подорож. Чи вдасться їм забути про взаємну неприязнь і гарно відпочити?
Якщо вам хочеться “відпустки в книзі”, ця історія якраз з таким вайбом. “Випадкові наречені” — легкий ромком зі смішними ситуаціями, симпатичними персонажами і романтичним настроєм. Книга не змінює жанрові правила, але вміє їх добре використати: тут багато сонця, гумору, трішки напруження і солодкий фінал.
Ґармус Б. Уроки хімії : роман / Бонні Ґармус. — Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. — 400 с.
«Уроки хімії» — дебютний роман американської письменниці Бонні Ґармус, який приніс їй світову славу. Описані в ньому події відбуваються в США у 1950-60-х роках. Головна героїня — Елізабет Зотт, талановита вчена-хімік. На неї чекала блискуча кар’єра, але на заваді стають політика, кумівство, правова нерівність, повсюдна несправедливість і, головне, дискримінація за статевою ознакою. Елізабет знайомиться із Келвіном Евансом, закохується, починають працювати разом. Та довго і щасливо не судилося статися: Келвін гине. Елізабет залишається з маленькою донькою на руках, однак знаходить у собі сили не здатися. Згодом вона стає зіркою популярного кулінарного шоу «Вечеря о шостій». Використовуючи науку, логіку та хімію, вона не лише навчає готувати, а й пробуджує у своїх глядачок цікавість до знань, надію та віру в себе. Доля не лише готує Елізабет зустріч із минулим, а й надію на нове і краще майбутнє.
«Уроки хімії» — щемлива й життєствердна історія, яка мотивує та неймовірно наснажує. Читається легко й приємно. І пам’ятайте: «Ви не можете змінити хімію, але можете змінити своє життя».
Домонтович В. Доктор Серафікус. Дівчина з ведмедиком / Віктор Домонтович. — Харків : Фоліо, 2025. — 287 с. — (Серія “Рідне”).
В. Домонтович — псевдонім Віктора Петрова (1894-1969), українського письменника, історика й археолога. “Доктор із парадоксом”, як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози. Його твори допомагають краще зрозуміти українську історію, національну ідентичність та самих себе.
“Доктор Серафікус” і “Дівчина з ведмедиком” вражають не лише високою майстерністю письма, а й стали своєрідними провісниками українського постмодернізму. Домонтович умів глибоко заглиблюватися в психологію своїх героїв, розкривати складні сторони їхньої душі та свідомості. Його твори торкаються тем кохання, самоідентичності і внутрішніх конфліктів у спосіб, нетиповий для класичної української літератури. Ці романи стали важливим кроком у розвитку літературних експериментів, закладаючи основу для нових стилістичних та жанрових пошуків, що з’явилися пізніше.
“Доктор Серафікус” був написаний у 1929 році, але виданий лише у 1947-му в Німеччині. Цей твір залишався маловідомим протягом багатьох десятиліть. Роман порушує важливі питання ідентичності, свободи та сенсу життя. Головний герой, професор Василь Хрисанфович Комаха, — людина надзвичайно освічена, проте відірвана від реального життя. Його світ — це логіка, наука, формули, але не людські емоції. Він навіть прагне раціоналізувати кохання, але зазнає поразки, коли сам закохується. Мова роману насичена символами, філософськими роздумами, алюзіями на європейську культуру. Це надзвичайно цікаве, цінне читання.
“Дівчина з ведмедиком” (1928) — один з найбільш відомих та екстравагантних текстів В. Домонтовича. Події роману розгортаються у Києві 1920-х років. Іполіт Варецький, інженер-хімік і викладач, знайомиться з родиною Тихменєвих і стає репетитором їхніх дочок — серйозної Лесі та зухвалої Зини. Саме Зина зачаровує його своєю незалежністю та авангардним духом. Вона прагне свободи й кидає виклик суспільним нормам. Та чи можливий роман між двома такими різними людьми?
У текстах Домонтовича чітко переданий дух епохи — в звичайних людях, подіях, думках та ідеях. Жінка, категорично «нова жінка», не хоче виходити заміж — як вам таке? Кохання не дорівнює шлюбу, а звичний усім спосіб дітонародження — вульгарщина! Зараз ви цим не здивуєте нікого, але йдеться про кінець 1920-х років, і В. Домонтович пише про це іронічно, відкрито й чесно. Його тексти актуальні і сьогодні, бо кожен з нас час від часу стоїть перед тими самими питаннями, які поставив перед своїми героями Домонтович.
Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ — ХХІ століть / упорядник Володимир Аренєв. — Харків : Видавництво “Vivat”, 2024. — 480 с. : іл.— (Серія “Боривітер”).
Ця антологія — перша спроба показати панораму трьох століть української фантастики в усьому її розмаїтті, від класиків до молодого покоління авторів. За словами укладача Володимира Аренєва, відбираючи тексти, він керувався кількома критеріями: це мають бути повністю завершені оповідання, які також будуть цікавими сучасному читачеві. До збірки увійшло 20 творів, серед яких сучасних авторів значно більше, ніж тих, хто закладав підвалини нашої фантастичної традиції або писав у радянський період. Маємо в антології чимало соціальної і політичної фантастики. Крім художніх текстів, уважний читач отримує дороговказ у вигляді нарису з історії української фантастики, написаного Михайлом Назаренком і Володимиром Аренєвим. Книга чудово доповнена ілюстраціями Олександра Продана.
Читайте про далекі чарівні світи й минуле України, колонізацію Марса та похмуру готику спальних районів, небезпеки космічного простору, військові байки ландскнехтів, потаємну історію Донбасу і часові парадокси... Фантастика в Україні має глибину, традицію й новітні голоси.
| Наступна > |
|---|