Долина диявола / упор. В. Бучковська. — с. Трикрати, Вознесенський район Миколаївської області, 2009.
Краєзнавчий калейдоскоп - Легенди рідного краю
04.08.2015 13:56
Долина диявола
У той час, в який і пам'яті навіть сягнути важко, на місці села Трикрати було дно морське. Про це свідчать деякі експонати, що знаходяться в краєзнавчому музеї. Кажуть, це було найглибше дно на світі. Там морський диявол жив. Хто його знає, може, в печерах чи в мул забирався.
Все було б добре, та тільки от з Нептуном був він не в дружніх стосунках, бо він, диявол, кораблі на дно тягнув з моряками та з товарами, котрі вони морем перевозили. Дізнався про це Бог морів. Розгнівався старий, що в морі, без його дозволу диявол хазяйнує. І вирішив провчити неслухняного нахабу. Взяв Нептун та й прибрав Чорне море звідси аж до того місця, де воно тепер знаходиться. А прибираючи море, суворо попередив: “Лишаю для тебе лиш калюжу з мулом, і жити в ній будеш доти, аж поки остання краплина не висохне. Залишки води до моря не побіжать. А як збіжить вода в море синє — схопиш повітря земного і згинеш ти під сонцем пекучим, в кам'яну скелю перетворишся.”
Смуток і тривога охопили душу диявола. Крутнувся на всі сторони — скрізь небезпека. І заволав про допомогу. Та звідки їй взятись? Друзів у нього не було, хто б міг допомогти йому у важку годину. А ті, що жили в сусідах, давно вже за водою встигли до моря чкурнути. А якби й залишилися, то вони не наважилися б навіть його ім'я вимовити, а не те, щоб заводити знайомство з таким жорстоким і злим “сусідом”.
Закричав, заревів диявол на увесь світ і довго лютував. А потім і за роботу взявся. Глибокий яр почав рити, дорогу до моря пробивати та від Нептунового суду рятуватися. Вріс він своїми руками, корінням в тисячолітні стовбури — і від них клапті полетіли. Вп'явся своїми ногами-закарлюками в скелю-гору — і від неї попіл сиплеться. Корчиться під важкою ношею морське чудовисько, розгинається і знову гребе. Падає й підіймається, видираючись з-під завалів. Крок за кроком все ближче просувається до моря.
Трясе доли й пагорби. Гримить яр потужнім вибухом диявольської сили. Зі скреготом і хрипінням покотились-розстелились розпечені брили-гори. Вихорем здіймається над долиною кам'яна лава. Википають останні морські краплини. Не тільки воду — навіть піну вижарило навколо.
Метнувся диявол на всі боки — нема води, тільки одна твердь і лишилась. Ось коли він дійшов до межі, яка ділить його долю на життя і смерть. Підвівшись на весь свій диявольський зріст, хотів було розсунути останню гору, та тільки охнув, вдихнувши земного смертоносного повітря, і опустився, знесилений, на глибу. А падаючи, залишком своєї сили вдарив-таки гранітну перешкоду. Застогнали яри навколишні, засипались бризками кам'яними, дощем гранітним. І пірнув він, уже мертвим, в потік цілющий, до якого так довго і важко пробивався.
Стало тихо-тихо над долиною. Ущух пронизливий тріск і клекіт, поєднавшись з останнім подихом морського диявола. Тільки жалібний гомін луною відбився в гарячих скелях.
Але морський диявол не загинув. Нептун оживив його, хлюпнувши на нього морською хвилею. Пірнув диявол в чорноморські глибини і боїться чіпати кораблі, щоб Нептун знов не провчив його.
В'ється крученим паничем річка Арбузинка, аж голова паморочиться. Придивіться уважніше до всього — очі не відведете. Внизу б'ється об скелю голубе колесо водоспаду. До нього на благословення збіглися молоді дубки та заквітчані липи. А в скаламученім водостої, виблискуючи золотом, казяться товстолобі коропи, і від хвилетоку гойдає під берегом гнилими колодами й шельпотуном-комишем.
Оце те саме місце, де диявол ахнув, вхопивши земного киснестою. Від того люди його Актовим каньйоном назвали. А річку, в яку впав він уже мертвим — Мертвоводом нарекли.
Тільки дивуватись доводиться витворам природи. На кожному кроці, як не дерево кам’яне перед тобою виросте, то червоний гранат з глини спалахне. А ось неначе листя смарагдові навколо гігантської квітки, що буяє пломенистим вогнем. Це від диявольської сили з валунів та глини хитромудрі дивовинки в яру виросли. Чудернацькі брили-тарілки складені одна на одну знизу аж до самого верху. Якесь чаклунське наводження. Чи це сон душі, чи яв?
< Попередня | Наступна > |
---|