04.01.2019 14:45
Свято-Покровський храм знаходиться в селі Піщаний Брід Веселинівського району Миколаївської області. Настоятель — протоієрей Іоан Фечко. Храм діючий.
Особливе місце у селі займає Свято-Покровський храм. Він постав із руїн і попелу, немов фенікс, і став дороговказом не лише жителям Піщаного Броду, а й вірянам сусідніх сіл. Храм є унікальним тому, адже єдиний на Веселинівщині, в якому змінилася римо-католицька конфесія на православну.
Саме храм відіграв визначну роль у створенні та розвитку колонії Шпейєр (нині — село Піщаний Брід). Він був центром культурного та духовного життя села. Пастори Лєрер та Шульце вважалися в селі найвищими авторитетами.
Перший молитовний дім було збудовано в 1812 році. Він існував до 1824 року. Другий Божий дім був збудований на тому місці, де пізніше знаходилися чиновники та канцелярія громади, і близько сорока років був місцем богослужінь. Можна припустити, що міцна віра була тією опорою, яка допомагала німцям боротись з негараздами при освоєнні невідомого, спершу чужого та негостинного краю.
Новий храм знаходився на самій горі села. Будувався в 1863-1864 рр., урочисто освячений єпископом Церром 6 жовтня 1896 року. Побудований в стилі класицизму з каменю-вапняку. Покровителем храму був Святий Мартін, на честь якого він і був названий. Довжина будівлі становила 43 м, ширина — 13, висота сягала 8,5 м. На дзвіниці було три дзвони. В храмі стояли лавки в два ряди. Маленькі, але красиві ікони прикрашали стіни. Зліва від входу знаходився вівтар Клеменсе-Романоса. Простий центральний вівтар в австрійській абсиді складався з каменю. Над вівтарем — три ікони: Круцифікс, зліва від неї ікона святого Венделіна, а справа — ікона святого Мартіна. В ніші справа статуя Святого Агнеса, а зліва — Святого Алоїзуса. Позаду вівтаря був споруджений гардероб для священиків. В церкві був вівтар Божої Матері, а на ньому — ікона Божої Матері. На стелі висіло дві люстри. В Штутгарті на фабриці музичних інструментів був виготовлений чудовий орган і придбаний для шпеєрського церковного хору.
Зовні двір храму був оточений кам'яним муром. У кожному кутку двору стояли каплиці Тіла Христова. Церковними місцями вважались і будівлі пастора, так званий пасторат. У 1879 році пасторат із 7 кімнат, кухні і сусідніх будівель коштували громаді 4000 рублів. Перший пасторат був будинком, в якому проживав Якоб Дітріх. Його придбала громада за 1560 рублів. У 1857 році в цей пасторат був переселений патер Тіль як перший шпейєрець.
Священики, що служили в Шпейєрі та роки їх діяльності: Йоганнес Тіль (1857 – 1862), Зенон Калиновський (1862 – 1865), Йоганн Грати (1865 – 1868), Філіп Дорцвайлер (1869 – 1872), Ніколаус Мітціг (1872 – 1979), Йозеф Ілі (1879 – 1905), Людвіг Ріслінг (1905 – 1908), Андрес Ціммерманн (1908 – 1910), з 1910 по 1913 роки богослужіння проводились священиками ландауської єпархії, Мартін Фікс (1913 – 1914), Франц Раух (1914 – 1923), Міхаель Кьолер (1923 – 1934).
З приходом до влади більшовиків руйнувалися храми, закривалися духовні школи, конфіскували церковні цінності, церковні служителі прирівнювалися до політичних противників і проти них велися судові процеси. Останнього удару костел Святого Мартіна зазнав у кінці 20 — на початку 30-х років ХХ ст. Колгоспне керівництво почало використовувати храм як клуб, склад зернових та ядохімікатів. Дзвіницю знищили.
Відновлення храму почалося на початку 90-х рр. У 1990 році була зареєстрована православна громада, і храм (точніше руїни) був переданий колгоспом «Зоря» створеній громаді. Розпочалася реставрація. Колгосп виділив 80 тисяч карбованців на реставрацію. Цілий рік парафіяни та колгоспники старанно працювали під керівництвом отця Іоана. Довершенням реставраційних робіт стало встановлення третього куполу.
1 червня 1992 року о. Іоан Фечко призначено настоятелем Свято-Покровського храму.
У вересні 1992 року храм побілено, встановлена огорожа навколо церкви, куплено житловий будинок для священика. У 1993 р. збудована нова дзвіниця і встановлені дзвони. 14 жовтня 1994 року, в храмове свято, було посвячено церковну дзвіницю і здійснено хресний хід.
Протягом 1995-1997 рр. було пофарбовано стелю та стіни всередині храму, а також здійснено його внутрішнє оздоблення. З 1996 року і до сьогодні триває прикрашення храму святинями. Київський художник написав для Свято-Покровського храму ікону «Хресна дорога Ісуса Христа». Були написані ікони на фасаді церкви, виготовлений вітраж 12 великих вікон, 4-ярусний іконостас з писаними іконами, ківот «Всецариця», центральний тетрапот, куплені двосторонні хорогви у Львові. Відкривається трапезна біля храму на 100 чоловік, а також церковна бібліотека (1.04.1997), яка нині налічує 1500 книг.
Храм стає трьохпрестольним і налічує на іконостасі 100 ікон. З початку нового століття і до сьогодні церква відновлюється на кошти парафіян, благодійників, людей доброї волі, зусиллями отця Іоана.
У храмі є ікона, написана на замовлення, яка поєднала його минуле і теперішнє. На ній написано образи Покрови, яка захищає, тримаючи у руках біле покривало, Святого Мартіна, храм, Святого Миколая.
Парафіяни мають доброго пастиря, отця Іоана, який вчить свою паству дотримуватись законів Божих, дбати про духовність, читати церковні книги, бути добрими, милосердними, допомагати нужденним та одне одному, дбати про своє село та державу.
Отець Іоан народився 2 січня 1967 року на Львівщині. Після закінчення місцевої школи навчався у Курському духовному училищі. Попросився переїхати в Україну і продовжив навчання в Київській духовній семінарії. Він одружений, має двох дітей.
В особі отця Іоана жителі села мають не тільки духовного наставника, а й захисника, радника, просвітителя. Він бере активну участь у житті громади, відвідує всі заходи і свята в сільському клубі та школі. Він допомагав облаштовувати дитячий майданчик, збирав кошти та організовував людей, щоб оновити огорожу на кладовищі. Отець Іоан вболіває за збереження історії села, тісно підтримує зв’язки з нащадками німців-колоністів за кордоном: в Німеччині, в Австралії, в Америці. У 2007 році на кошти, зібрані Ельвірою Вегнер, громада села на чолі зі священиком встановила пам’ятник німцям-колоністам на зруйнованому за часів радянської влади кладовищі. У 2009-му за підтримки настоятеля у центрі села було споруджено пам’ятник загиблим воїнам.
Отець Іоан тісно співпрацює з письменницею Н. Денисюк, як результат — книга «Незабутнє минуле Піщаного Броду». За його ініціативи та підтримки до 200-річчя заснування села видано серію світлин «Свято-Покровський храм УПЦ».
У 2003 році о. Іоана возведено у сан протоієрея і нагороджено ювілейною медаллю «Харківський Собор – 10 років» I ступеня, а в 2008-му — орденом «Різдва Христового» II ступеня.
Кисіль І. А. Свято-Покровський храм (с. Піщаний Брід) / І. А. Кисіль. — с. Піщаний Брід, Веселинівський район Миколаївської області, 2018.
| < Попередня | Наступна > |
|---|