27.02.2017 15:14 Обновлено 27.02.2017 15:48
“Що почитати?” Безліч разів лунало це запитання у бібліотеці. Безліч відповідей, оперативних, компетентних, професійних, отримали наші читачі, щоб знайти СВОЮ книгу. До вашої уваги Топ-10 найпопулярніших книг, які обрали читачі нашої бібліотеки у 2016 році.
Сайко О. Новенька та інші історії / Оксана Сайко. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. — 186 с.
Оксана Сайко любить оперу, класичну музику, балет, часто буває в театрі. Багато читає. Любить стильне й мудре кіно, яке здатне вразити й наповнити. Письменниці подобається подорожувати, пізнавати щось нове — від краєвидів, історії, культури і кухні до спілкування з людьми, блукати на самоті старими вуличками Львова й думати, перебувати десь серед природи з близькою людиною, у бабусиному селі, з яким пов’язані найкращі спогади дитинства.
Вона народилася 1 січня 1976 року у містечку Скалаті на Тернопільщині. Майбутня письменниця вже після закінчення школи мріяла опанувати фах журналіста. Батьки понад усе хотіли бачити доньку лікарем у майбутньому, то ж, дослухаючись їх порад, Оксана вступила до Львівського державного медичного коледжу. Справно вивчившись та отримавши медичний диплом, дівчина вирішила здійснити давню свою мрію і пішла здобувати другу вищу освіту до Львівського національно університету імені Івана Франка на факультет журналістики.
Прозу почала писати з одинадцяти років. Першим написаним твором для дітей була пригодницька повість “Таємниця старого будинку”. Зошит з повістю передавався із рук в руки. А згодом були інші твори, які писалися не тільки у вільний час, а й під час шкільних уроків. Деякі невеличкі новели друкувалися у районній газеті.
Оксана працювала у львівських газетах “Літературний Львів”, “Арка”, провадила на офіційному сайті УГКЦ рубрику “Визначні особи Церкви ХХ ст.” (та співпраця триває і досі). У журналістському доробку — статті, публіцистика, рецензії, есе. Однак літературна діяльність завжди була на першому місці. Спочатку Оксана Сайко писала тільки для дорослих, свої повісті й оповідання друкувала у літературних часописах. До дитячої прози повернулася у 2005 році.
Оксана Сайко — дипломант літературного конкурсу “Гранослов-2006”, переможець конкурсу на найкращу повість від журналу “Дніпро” 2009 року за твір “Волоцюги”. У 2012 році вийшла збірка оповідань “Новенька та інші історії”, яка потрапила до довгого списку премії “Книга року ВВС-2012”.
“Новенька та інші історії” — книжка про підлітків і для підлітків. Про їхні проблеми, пригоди, шкільне життя, про дружбу й перше кохання. Про серйозні випробування, з якими вони стикаються і з якими їм потрібно впоратися, розчарування, важкі ситуації, в які вони іноді потрапляють і з яких їм необхідно знайти правильний вихід та зробити іноді нелегкий вибір на користь добра.
Герої оповідань різні за своїми звичками й інтересами, за своїми характерами й типажами. Вони здатні як на кумедні витівки, відчайдушні пригоди, так і на серйозні рішення і вчинки, коли потрібна допомога, рішучість у прийнятті позитивного рішення в складних ситуаціях. Вони іноді помиляються, бувають у чомусь байдужими й не надто добре чинять. Але ж хіба з нами у 13 років теж так не бувало? Насамперед вони прагнуть розуміння своїх однолітків і дорослих та шукають самовираження.
Радимо читати твори Оксани Сайко підліткам, щоб зрозуміти себе, та батькам підлітків, щоб краще розуміти своїх дітей.
Вилар С. Тень меча. Ассасин : роман / Симона Вилар ; предисловие С. Филоненко. — Харьков : Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»; Белгород : ООО «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2014. — 592 с.
Книги под псевдонимом «Симона Вилар» появились в украинском литературном пространстве в 1994 году. Так стала подписывать свои историко-приключенческие и любовно-исторические романы украинская русскоязычная писательница Наталья Гавриленко. Ныне она возглавляет список «Топ-10 самых популярных писателей Украины» и признана «Золотым писателем Украины» в 2012 году.
Симона Вилар обладает волшебным даром — видеть историю в ярких увлекательных картинах. Под ее пером сухие летописные сообщения преображаются в красочные рассказы о сильных мира сего и о простых смертных, волею судьбы втянутых в водоворот драматических событий. Романтика и тайна, интрига и безудержная страсть захватят ваше воображение и перенесут в мир древности, будь то средневековая Англия или Нормандия, Киевская Русь или Византия. Симона Вилар с самых первых строчек удивляет, очаровывает и покоряет. В ее романы невозможно не влюбиться.
В «Ассасине» вы встретитесь с благородным монархом Ричардом Львиное Сердце, мужественным тамплиером Уильямом де Шампером, блистательной Пионой — Иоанной Сицилийской, рыжим варангом Эйриком Эйриксоном. И конечно же, с наемником Мартином и английской леди Джоанной де Ринель, история которых началась в первом романе цикла «Лазарит. Тень меча». Что суждено пережить влюбленным? Будут ли они счастливы? Ведь их хрупкое и нежное чувство так трудно сберечь в непростое время, когда в ожесточенном противоборстве сошлись две цивилизации — христианский крест и магометанский полумесяц.
«Ассасин» — это пронзительный рассказ о том, какую цену способен заплатить человек за счастье, о том, можно ли начать жизнь сначала, оказавшись в безвыходной ситуации.
Вы не в силах будете оторваться от этой удивительной истории, с первой до последней страницы будете переживать за героев и пытаться предугадать будущее.
Сайт поклонников творчества Симоны Вилар
Официальная группа ВКонтакте
Роздобудько І. Арсен : повість / Ірен Роздобудько. — Вид. 2-ге, без змін. — Київ : Грані-Т, 2013. — 224 с.
Книга “Арсен” відомої української письменниці Ірен Роздобудько потрапила до “довгого списку” премії Дитяча Книга року ВВС-2013. У повісті письменниця розповідає про дорослішання, життєво важливі трансформації у свідомості й пошук моральних орієнтирів у житті. Що може бути важливішим для підлітків — цільової аудиторії твору Роздобудько?
На обкладинці “Арсена” — зелена трава і дві пари підліткових кедів: хлопчачих та дівчачих. Обкладинка концептуально завершена. Прочитавши зміст, ви не складете собі уявлення про вміст кожного з розділів, тому муситимете читати все від початку до кінця, не обираючи, адже це не збірка окремих новел, а цілісна оповідь. Частини твору настільки сплетені між собою, що, опустивши хоча б один елемент, ви навряд чи зможете скласти докупи всі частинки цієї неймовірної мозаїки.
Отже, це розповідь про 13-річного Арсена. Він живе з мамою, яку називає Юлею. Хлопець важко переживає розлучення батьків, у його душі борються найрізноманітніші почуття: він соромиться, думає, що його не розуміють, йому не співчувають, він не може пробачити батькові нового одруження, ревнує його до маленької зведеної сестри. Усе це Арсен переживає в умовах міського побуту й чотирьох стін, просиджуючи днями біля комп’ютера, як більшість його однолітків. Арсен вирішує, що мусить змінити обстановку і гайнути в село до дідуся й бабусі. Там багато про що Арсенові доведеться поміркувати, чимало здолати та дізнатися. На нього чекають пригоди, нові знайомства і перше кохання.
Сюжет повісті дуже динамічний і цікавий. Реальний світ тісно пов’язаний у розповіді зі світом містичним, світом українських казок і переказів.
У своїй книзі Ірен Роздобудько не дає порад. Їй вдалося уникнути нудної дидактики, менторських повчань — всього того, що часто у підлітків асоціюється з дорослими та їхнім нецікавим буттям. “Арсен” — це оригінальна, сповнена захоплюючих пригод та тонкого гумору, весела історія, герой якої, відкриваючи родинні таємниці, насправді відкриває себе. І кожен із нас може скористатися його досвідом.
Профіль Ірен Роздобудько у Facebook
Улицька Л. Даніель Штайн, перекладач : роман / Людмила Улицька ; пер. Н. Т. Чорпіти. — Харків : Фоліо, 2013. — 638 с. — (Карта світу).
Людмила Улицька — відома російська письменниця і сценарист, лауреат багатьох літературних премій. Її твори перекладено понад 25 мовами. Літературознавці називають творчий доробок письменниці “прозою нюансів”.
Роман “Даніель Штайн, перекладач” вийшов друком у 2006 році й одразу став бестселером. У центрі твору — дивовижна історія життя єврея Даніеля Штайна, який, працюючи у гестапо, рятував людей, зміг вижити і згодом став католицьким священиком. Це людина, яка намагалася зрозуміти всіх і жити з усіма у мирі й злагоді, допомагати всім і нікого не засуджувати, до останнього залишаючись милосердною.
Роман Улицької — не лише розповідь про митарства єврейського народу. В єдиному соціальному організмі тут співіснують євреї і німці, латиші й поляки, американці й росіяни. Картина світу, що виткана автором з поодиноких людських доль, розкриває загальні закономірності буття.
Твір, цікавий, складний і багатогранний, у 2007 році отримав російську національну літературну премію “Велика книга”. Рекомендуємо шанувальникам інтелектуальної прози.
Каллентофт М. Летний ангел : роман / Монс Каллентофт ; пер. с швед. Ю. Колесовой. — Москва : Эксмо ; Санкт-Петербург : Домино, 2011. — 432 с. — (Misterium).
«В некотором смысле книги о Малин Форс — моя попытка прикоснуться к собственному детству, понять, как я стал самим собой. Иногда мне кажется, что всю свою жизнь я только и делал, что убегал от собственного прошлого. Но нам никуда не деться от самих себя, разве не так?» С таким вопросом обращается к своим читателям Монс Каллентофт — шведский журналист и писатель, автор восьми романов об инспекторе полиции Малин Форс, изданных в 28 странах.
Монс родился и вырос в поселке Юнгсбру. В их семье книги были редким явлением. Мальчик любил играть в футбол и хоккей. Он открыл для себя мир книг в четырнадцать лет, когда был прикован к постели из-за тяжелой травмы. Кафка, Хемингуэй и Джордж Оруэлл открыли юноше совершенно новый мир. Так началась его привязанность к литературе.
Первый роман Каллентофта, «Песеты», вышедший в 2001 году, был удостоен престижной премии Союза писателей Швеции как лучший литературный дебют года. В 2007-м появился первый роман детективного цикла об инспекторе Малин Форс — «Зимняя жертва», который сразу стал бестселлером. Эта книга получила единодушную похвалу от шведских критиков, было продано свыше 300 тыс. экземпляров, права на публикацию приобретены восемнадцатью странами.
«Летний ангел» — вторая книга о детективе Малин Форс — «столь же жуткая, странная и увлекательная, как и дебютная. Даже чуть-чуть лучше.»
Самая холодная в истории Швеции зима сменилась самым жарким летом. Над университетским городком Линчёпингом повисло сонное оцепенение, улицы словно вымерли... И вдруг однажды утром в беседке парка найдена пятнадцатилетняя девушка. У нее на теле несколько ран, и она, пребывая в глубоком шоке, совершенно не помнит, что с ней произошло. Инспектор Малин Форс начинает расследование, но дело оборачивается цепью скандалов. Криминальная полиция словно гоняется за тенью, не зная, кого ищет: мужчину, женщину, группу лиц? Психологи говорят: преступник, скорее всего, сам подвергался насилию и теперь стремится вернуть себе чистоту и невинность таким диким способом. А жертв становится больше. И теперь «летние ангелы» парят над городом и пытаются докричаться до Малин Форс, которая расследует эти преступления.
Как проникнуть в сознание извращенца? Инспектор догадывается, что ключ к пониманию происходящего скорее всего в прошлом. Но почему это проявилось именно сейчас, знает только сам убийца. Или даже он не знает. Ужасное лето, ужасное дело, а для Малин оно еще и станет очень личным.
«Летний ангел» Монса Каллентофта — хорошо написанная, завораживающая, интересная книга, как и положено детективу. От нее не оторваться — а так ведь и должно быть.
Сайт Монса Каллентофта
Мураками Х. Послемрак / Харуки Мураками ; пер. с яп. Д. Коваленина. — Москва : Эксмо, 2009. — 238 с.
Харуки Мураками — абсолютный мастер слова и легенда современной литературы. Уникальность его таланта состоит в том, что его мировая известность даже выше, чем невероятная популярность, которую он снискал у себя на родине, в Японии. Его романы, рассказы и эссе переведены на множество языков, отмечены многочисленными литературными премиями.
Книги Мураками — это йога для мозга. Они дают покой и легкость. Мураками универсален и уникален одновременно. Есть жанр магического реализма, а есть жанр муракамического реализма, и пишет в нем только один единственный автор. Мураками придумывает свои невероятные сюжеты, всякий раз создавая изысканную притчу, сказку, реальность.
Разные люди бродят в разные стороны. Одни куда-то идут, другие никуда особо не торопятся. У одних есть цель, у других цели нет. Одни умоляют время задержаться подольше, другие подталкивают его в спину, лишь бы бежало еще быстрей. Но когда уходят последние электрички, в этих местах наступает очень странное время. Совсем не то, что мы называем ночью... Наше терпение иссякает. Мы больше не можем пассивно разглядывать то, что показывает телевизор. Мы хотим проверить все сами.
Действие романа «Послемрак» происходит в течение одной ночи в центре Токио. 19-летняя студентка Мари в кофейне читает книжку. Там она встречает Такахаси, студента, играющего на тромбоне. Такахаси знает сестру Мари — Эри. Между тем сама Эри сейчас в глубоком сне. Пути Мари пересекаются с разными людьми. Сюжет разворачивается между сном и реальностью.
Эта книга — своеобразное путешествие, только герои не отправляются в далекие страны. Все гораздо проще. Просто растворись в зыбких сумерках, дай полумраку пробраться под кожу, забрать все чужое, стереть налет повседневности и ты поймешь.
Сайт, посвященный Харуки Мураками
Грунская И. Тимоня : городская сказка для не самых маленьких / Ирина Грунская. — Николаев : Илион, 2008. — 230 с.
“Дитяча книга прочитується тричі: спочатку її читають діти, потім читають своїм дітям, а потім читають своїм онукам” — так стверджує Ірина Грунська, миколаївська письменниця, автор чудових дитячих книжок “Тимоня” і “Сказки летнего сада”.
Ірина Грунська, художник за освітою, в 1994 році створила дитячу літературно-художню ізостудію “Пестрый городок”. Ірина Іванівна цікаво й зрозуміло пояснювала дітям закони образотворчого мистецтва, розповідала про творчість художників, вчила бачити прекрасне в повсякденному і знайомила з новинками дитячої літератури. Вона згадувала, як в дитинстві дідусь і бабуся читали їй веселі дитячі книжки, потім дівчинка сама читала ці книги, а згодом Ірина вже створювала власні історії для дочки Даринки.
Одну з таких історій про веселі пригоди домашнього улюбленця, хом'ячка Тимоні, Даша прочитала в школі на уроці літератури. Після цього Ірину Іванівну викликали в школу, і викладач літератури настійно просила її написати книгу для дітей. Як гарна учениця, Ірина виконала завдання вчителя. Так і з'явилася у 2008 році “городская сказка для не самых маленьких” — “Тимоня”, яка стала переможцем третього обласного конкурсу “Краща Миколаївська книга” у номінації “Краще видання для дітей та юнацтва”. Чудові ілюстрації до книги Ірина Грунська виконала власноруч.
Казка “Тимоня” — історія про зимові пригоди хом'ячка Тимоні в гостях у мудрої Бабусі Клюсі, про веселий передноворічний ярмарок, зустріч Нового Року, про знайомство з друзями: хлопчиком Данилком, Равликом Катею, Папугою Петрушкою, безстрашною і розумною Комп'ютерною Мишкою, Котом Морковкіним та іноземцем Паном Скунсом, який до нестями любить свою батьківщину. Книга вражає тонким знанням психології дітей, гумором і веселими жартами.
Книга особлива ще й тим, що одна з головних героїнь цієї казкової повісті — Комп'ютерна Мишка — звертає увагу дітей на те, що світ, в якому вони живуть, набагато цікавіший і дивовижніший, ніж її — комп'ютерний, віртуальний. Мишка кличе дітей на вулицю, кататися на санчатах, грати в сніжки і дивується тому, що в житті у людей все справжнє — і дружба, і любов, і сніг, який можна навіть помацати руками ...
Зимові пригоди маленького хом'ячка Тимоні принесуть справжнє задоволення не тільки дітям, а й читачам будь-якого віку, повертаючи їх в дитинство.
Сайт Ірини Грунської
Іваничук Р. Мальви. Орда : романи / Роман Іваничук. — Київ : Будинок письменників НСПУ, 2012. — 415 с. — (Історія України в романах).
Роман Іваничук — визначна постать сучасного українського літературного олімпу. Впродовж майже півстоліття творчої діяльності письменник створив близько шістдесяти книг. Найкращі його твори вже сьогодні — це класика. Роман Іванович був одним з організаторів Народного Руху України, Товариства української мови ім. Т. Шевченка, лауреатом Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, літературної премії ім. А. Головка, премії ім. І. Мазепи. У 2009 році йому було присвоєно звання Героя України.
Іваничук створив цілу бібліотеку історичного роману. Він буквально до останніх днів продовжував писати, і як тільки видавав новий роман, то казав: «Ну, все. Я вже тут все сказав. У мене вже немає сил на новий твір. Це останній». Але потім він сідав за черговий роман. І знову — два-три роки безперервної праці за столом, пошуків в архівах, бібліотеках. Якщо об'єднати усі романи Іваничука в один цикл, то вийде один великий роман про історію України, в який автор вклав свою душу.
Писати Іваничук почав з 1958 року, коли вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», вона принесла письменникові визнання. А далі було двадцять історичних романів, якими він заповнював білі прогалини в нашій історії. Свій перший історичний роман — “Мальви” — Іваничук писав довго. Він побував в Туреччині, кілька разів приїздив до Криму, де вивчав історичні документи, досконало знав епоху того часу. “Мальви” вийшли у 1968 році. Ще не встигли з’явитися рецензії, як “партійна” критика проголосила роман “антиісторичним”, “шкідливим”. Заборона “Мальв” зробила його автора знаним в Україні. Він опинився в постійному полі зору і наглядачів за літературою, і читачів.
В “Мальвах” автор розповідає про події, що відбувалися у середині XVII ст. — напередодні та під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. В центрі сюжету — історія життя полонянки з України Марії і її дітей. Узятий у ясир хлопчиком Андрій тепер — командир яничарів Алім; ще немовлям викрадений циганами Семен став Селімом — охоронцем кримського хана; Соломія, названа Мальвою, стає ханською дружиною. Невтішною залишається Марія, бездітна вдовиця, як і її “украєна, ущерблена” Україна, проти якої воюють силами її ж дітей. Визвольний рух, очолений Хмельницьким, розбудив до життя затурканих басурманством юнаків і дівчину, яких автор символічно називає мальвами.
Матеріал використаний у “Мальвах” — не вигадка, не домисел, а відомі факти. Тому читаючи цей справді талановитий художній твір, ви мандруєте часом і простором, самі стаєте учасниками подій, відкриваєте для себе незвідані сторінки української історії.
Мітчелл М. Звіяні вітром : роман / Маргарет Мітчелл ; пер. з англ. Р. Доценко. — Київ : Дніпро, 1992. — 542 с.
«Звіяні вітром» Маргарет Мітчелл — один з найзнаменитіших бестселерів американської і світової літератури.
У 1925 році репортер газети “Атланта Джорнал” Маргарет Мітчелл пішла з професії і вирішила присвятити себе літературі. Заохочена своїм чоловіком, Джоном Маршем, вона почала роботу над романом. Епізоди писалися випадково, потім збиралися воєдино. З першими розділами Маргарет знайомила тільки чоловіка. Саме він був її найкращим другом, критиком і порадником. У грудні 1935 року було написано остаточний (60-й!) варіант першого розділу. Роман був готовий. Однак теки з паперами ще деякий час припадали пилом в коморі великого будинку Маршів.
Маргарет довго не могла зважитися, але все ж відіслала рукопис до видавництва “Макміллан”. Рідкісне ім'я головної героїні Скарлетт було знайдено в останній момент — прямо у видавництві. В процесі написання роману героїню звали Пенсі О'Хара. Назву роман отримав також незадовго до його виходу в світ. Спочатку він називався “Завтра буде інший день”, але видавцям ця назва не сподобалося. Письменниця запропонувала на вибір 24 назви, причому назва “Звіяні вітром” була в цьому списку сімнадцятою, але з приміткою, що саме вона їй подобається найбільше. Редакторам видавництва назва також сподобалося, і роман, таким чином, був охрещений.
Вважається, що головні герої роману мали прототипи: так, в образі Скарлетт відображені багато рис характеру і зовнішності не лише самої Маргарет Мітчелл, а й її бабусі. Образ Ретта Батлера, ймовірно, створений з Реда Апшоу — першого чоловіка Маргарет. Імена більшості персонажів роману звичайні американські, але вони були взяті письменницею аж ніяк не з телефонного довідника. Маргарет Мітчелл черпала імена для своїх персонажів з книг по історії США і Громадянської війни, зокрема, і з газет 60-х років XIX ст., які вона вивчала перед написанням роману.
Авторитетні критики не визнали роман нікому не відомого автора. Незважаючи на це, “Звіяні вітром” стали бестселером з перших днів виходу в світ. Твір отримав Пулітцерівську премію, витримав понад 70 видань в США, був перекладений багатьма мовами світу. Високо оцінили роман Герберт Уеллс, Елеонора Рузвельт і сам президент Рузвельт. Маргарет Мітчелл категорично відмовилася писати продовження роману. Відмовилася вона і від зйомок “фільму про автора роману”, відмовлялася давати інтерв'ю, не погоджувалася на використання в рекламі імен, пов'язаних з романом, не дозволила зробити з роману мюзикл. У 1939 році “Звіяні вітром” були екранізовані. Фільм за участі Вів'єн Лі і Кларка Гейбла отримав 10 Оскарів і поповнив золоту світову кіноколекцію.
Маргарет Мітчелл говорила, що “Звіяні вітром” — це книга про «виживання». А ще про любов і війну, про зраду і вірність, про жорстокість і красу життя. Історією сильної жінки, нехай і зі своїми недоліками, та теж не ідеального, але надзвичайно харизматичного чоловіка, захоплюється весь світ.
Книга “Віднесені вітром” — завжди актуальна і варта того, щоб бути прочитаною або вкотре перечитаною.
Трауб М. Собирайся, мы уезжаем. Глянец : повести / Маша Трауб. — Москва : АСТ : АСТ Москва : Хранитель, 2007. — 285 с.
Маша Трауб — сучасний російський прозаїк. Вона однаково легко, іронічно або серйозно пише про життя сучасної сім'ї, людські стосунки і виховання дітей. Трауб легко вловлює найгостріші проблеми, нюанси відносин і дуже точно їх описує. Її романи — серйозні і зворушливі одночасно.
Маша Трауб — псевдонім Марії Колесникової, яка народилася в Москві у 1976 році. У дитинстві дівчинка писала вірші, казки та оповідання. Після школи вона продовжила навчання у славнозвісному МГИМО за фахом «журналіст-міжнародник». Дуже швидко Марія стала високооплачуваним журналістом. Маша зізнається, що і зараз не усвідомлює себе письменником: “За професією я журналіст і з журналістики намагаюся не йти — у мене колонки в декількох виданнях. Я завжди хотіла писати. Вірші, повісті, репортажі, оповідання, романи. Неважливо. Це моя робота. Іншої професії для себе не хотіла ніколи”.
Матеріал для своїх книг Маша Трауб не збирає. Його дає життя. Їй цікаво писати про той період, в якому вона живе. Марія писала книгу «Погана мати», коли її доньці було два тижні від народження, «Про що говорять немовлята» тоді, коли дитині було півтора року, книгу «Щоденник мами першокласника» писала в той час, коли дійсно була мамою першокласника.
«Збирайся, ми їдемо» — дебютна повість Маші Трауб, яка вийшла у 2007 році. Це книга щира, наївна, одночасно жорстка, безкомпромісна і пронизлива, якою може бути тільки перша проба пера. Тема — невигадана фраза, яку письменниця часто чула в дитинстві. Повість стала бестселером і визначила творче майбутнє Маші Трауб.
Героїні повістей «Збирайся, ми їдемо» та «Глянець» — наші сучасниці, успішні молоді жінки, які болісно шукають відповідь на питання «Як стати щасливою?».
Читайте щирі, іронічні й одночасно добрі повісті Маші Трауб. Вона є письменницею, книги якої радять почитати друзям.
| < Попередня | Наступна > |
|---|