31.05.2020 12:32
Катерина Йосипівна Лозова народилася 20 вересня 1950 року в селі Новогригорівка Миколаївського району Миколаївської області. Дитинство її було напоєне материнською і батьківською любов’ю. Родина була дружною, працьовитою і співочою.
— Усі в нашому роду співали, – розповідає Катерина Йосипівна. – Тато мав сильний та красивий голос. «Як Йосип затягне, в селі казали, то аж лампа в хаті гасне». З мамою так гарно дуетом співали: «Ой голубко моя сизокрилая, чом ти така зажурливая…». Пісня про те, що дівчина втратила коханого. Ніби наспівала моя мама свою долю… З одинадцяти років я росла без батька. З незавидного села, з незаможної родини не судилося мені вийти на професійну сцену. Зате вже й жоден концерт у селі не обходився без мого співу. І в районних, обласних оглядах, конкурсах брала участь. Співала залюбки.
Подальше життя, вже у якості городянки, у Миколаєві, подарувало безцінний досвід спілкування з умілими педагогами, які розгледіли талант дівчинки до співу, до музики, розвили художній хист, прищепили любов до прекрасного. І саме під знаком пісні – справжньої, що співається душею і серцем, не лише голосом, і зачаровує слухачів назавжди, пройшло усе життя Катерини Йосипівни та її родини, яку вона творила укупі з чоловіком Анатолієм Миколайовичем.
Доленосна зустріч двох творчих душ відбулася у Чапаєвці, куди молода талановита дівчина приїхала до брата. Тодішній директор радгоспу П. Г. Ткач підбирав вокалістів до ансамблю, яким керував акордеоніст Анатолій Лозовий, успішно суміщаючи професію будівельника із покликанням – музикою. Керівник умовив дівчину співати в самодіяльному колективі. Чапаєвський ВІА «Ритм» із солісткою Катериною, де тільки не виступав – і на районних оглядах, обласних, республіканських, зачаровуючи слухачів душевністю виконання.
Творчий тандем – музикант Анатолій і вокалістка Катерина – у 1968 році перетворився на родинний, збагативши село на подружжя Лозових. Сама ж сім’я збагатилась на двох донечок – Ірину і Наталю, які гідно несуть крізь роки передану батьками співочу естафету. І онуків Бог подарував, вони – бабусині гордість і відрада.
Прожито немало років, пройдено чимало шляхів, а Катерина Йосипівна й сьогодні така ж неспокійна серцем і душею, як і в молоді літа.
Закінчивши Білгород-Дністровське педучилище, а в 1989 році – Одеський педагогічний інститут імені К. Ушинського, спочатку працювала завідувачкою сільським Будинком культури, а згодом стала і працює до нині заступником директора з виховної роботи Щасливської ЗОШ. Відповідальна, безкорислива, працьовита, творча, вимоглива до себе і до інших, вона була і є взірцем для педагогічного колективу школи, у який влилася у 1990 році.
У тому ж 1990-му тодішній директор Чапаєвської ЗОШ Іванова Л. Г. ініціювала створення школи-родини, де виховання учнів здійснюється засобами народознавства. А на практиці починалося втілення задуму зі створення шкільної кімнати-музею «Світлиця», у володіннях якої гуртківці під керівництвом К. Й. Лозової робили перші спроби з виконання колядок, щедрівок, народних пісень, а потім усе сміливіше бралися за постановку вечорниць і родинних свят, театралізовану ілюстрацію яскравих обрядів – заклик весни, розваги на Івана Купала, жниварські дійства. І ось так, поступово, на легкій творчій хвилі скромний фольклорно-етнографічний гурток переріс у великий і міцний колектив з символічно успадкованою від музею назвою «Світлиця».
Прийшов час – і колоритні виступи шанувальників народної обрядовості стали традиційною окрасою шкільних випускних вечорів, а започаткували таке цікаве нововведення перші вихованці гуртка у 1994 році, вплівши у програму прощального балу оригінальне обрядове представлення – охризування. І хоча ці учні вже давно закінчили школу, пройшли шлях професійного становлення, сплели сімейні гніздечка, та все ж розпочату ними справу продовжують нині їхні діти.
Лозова Катерина Йосипівна – керівник фольклорного колективу «Світлиця», знаменитого далеко за освітянсько-культурними горизонтами Щасливого та Березанського краю. Не дарма ж її дзвінкоголосим і артистичним вихованцям доручають одну з найвідповідальніших справ – зустрічати на теренах району делегації поважних гостей з різних куточків країни, беручи на себе важливу роль «обличчя» не тільки Березанщини, а й Миколаївщини.
Уроками українознавства, позакласними заходами у рамках школи-родини Катерина Йосипівна зацікавлює не лише дітей, а й їхніх батьків, об’єднуючи, згуртовуючи в одну велику і дружну сім’ю.
Розквітає традиціями, звичаями, обрядами українська земля. Тому, що живе в селі Щасливе чудовий фахівець з українознавства, вчитель вищої кваліфікаційної категорії, заступник директора з виховної роботи, володарка звання «Старший вчитель», почесного знака «Відмінник освіти України», а також численних нагород за самовіддану працю від відділу та управління освіти, управління культури, Міністерства освіти і науки України, визнана кращим педагогічним працівником області, удостоєна занесення на районну Дошку пошани, берегиня традицій народних – Катерина Йосипівна Лозова, яка поставила собі за мету відновити, відродити, відтворити духовні здобутки нашого народу. Аби вони стали близькими кожній дитині включно з батьками.
А ще власниця медового голосу сподівається, що її досвід буде збережено підростаючими поколіннями, і в дні прийдешні, як і століття тому, пануватиме щемна і лунка українська пісня.
Матеріал підготовлено Назаренко Еллою Олександрівною, ученицею Щасливського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, с. Щасливе Березанського району, в рамках обласного молодіжного конкурсу-2019 «Творимо імідж громади разом» (учасник).
| < Попередня | Наступна > |
|---|