Відома і незнана Спаська. Цикл екскурсій вулицями Миколаєва “Юність і сучасність рідного міста”

Вулиця Спаська — одна з найдовших в Миколаєві. Тут збереглося чимало архітектурних пам’яток. Колись вона потопала в зелені: подвійні ряди старих дерев створювали тінисті алеї. Свою назву вулиця отримала в 1822 році. Ймовірно, назва “Спаська” пов'язана зі Спасителем Миколою Чудотворцем, церква на честь якого знаходилась на Фалєєвській, між Нікольською та Спаською. 

 

У 1832 році відповідно до плану розвитку міста, розробленого головним архітектором Карлом Акройдом, вулицю продовжили “вперед”, повернувши вліво після Артилерійської. Тепер Спаська починалася від вершини Спаського пагорба, і її початок вінчав імпозантний будинок Морської обсерваторії. Вулиця виходила до Спаського пагорба, на якому була розташована астрономічна обсерваторія, та Спаського урочища — заміського парку Морського відомства, де знаходилась будівля Літнього морського зібрання, і де судна Чорноморського флоту, що стояли на Спаському рейді, заправлялися водою і провіантом. 

 

Як і багато миколаївських вулиць, Спаська на першому кварталі не мала нумерації, яка з'явилися лише в радянські часи. Тут, на розі вулиці Шевченка, колись розташовувався великий одноповерховий будинок із величезним двором-садом і тополиною алеєю. У ньому до Другої світової війни жив перший секретар Миколаївського обкому КПУ І. М. Філіппов, який очолював оборону Миколаєва в 1941 р. У будинку неподалік в дореволюційні часи знаходилося турецьке консульство і мешкав консул Ракалій-Ефенді, по сусідству — голова Миколаївського міського суду В. А. Даценко. На парній стороні вулиці, на розі Потьомкінської, розташовані два будинки в стилі модерн із кутовими еркерами. 

 

У кварталі між Потьомкінською і Великою Морською увагу привертає цікавий будинок із терасою, оточений колонадою, а також гарна огорожа водолікарні Кенігсберга.

 

На початку “поворотного” кварталу розташовувалася комерційна контора К. і Т. Роллі, якою керував Антон Властеліца — батько Георгія Властеліци, запідозреного у фінансових зловживаннях у Миколаївському кредитному товаристві. А на протилежній стороні вулиці Спаської майже весь квартал займала стіна майстерень та арсеналу сухопутної артилерії.

 

У будинку на розі Спаської і Артилерійської в різні часи жили: письменник В. М. Гаршин; інженер, педагог і журналіст В. В. Рюмін; лікар-терапевт П. Ф. Синько та його син Ю. П. Синько — восьмиразовий чемпіон України з вітрильного спорту. На протилежному боці привертає увагу одноповерховий, але вельми імпозантний будинок з черепашника — гарний зразок миколаївської еклектики.

 

На розі вулиць Спаської і Наваринської знаходилася будівля офіцерського зібрання 58-го піхотного Празького полку. Далі розташований будинок з портиком в псевдокласичному стилі, поруч — будівля в стилі модерн. Неподалік від Пушкінської жив директор заводу ім. А. Марті С. А. Степанов, якого в 1937 році звинуватили у шкідництві і розстріляли, а майно розпродали робочим. 

 

На парному боці на Спаську виходила будівля поштамту з фасадом в стилі модерн. Далі — будинок у псевдомавританському стилі. В будинку поруч перебувала комерційна контора Трабботі і К, якою керував Е. Штайнгард (1869). В цьому ж будинку жив начальник телеграфної станції надвірний радник А. К. Герлі, пізніше (з 1892 р.) тут мешкав бельгійський консул І. Д. Ерліх.

 

Одна із окрас Спаської — особняк із куполом та статуєю Меркурія нагорі, який зберігся до наших днів у чудовому стані. Архітектором будівлі, за версією, є Євген Антонович Штукенберг. Асиметрична в плані будівля має на головному фасаді чотири вікна і зміщений на кут вхід, над яким височить бароковий бельведер (вежа). Всі вікна і двері у верхній частині розташовані півколом і прикрашені ажурними ґратами, обрамлені різноманітними архітектурними елементами. Арки середніх трьох вікон спираються на пілястри, а крайнє зліва вікно і двері обрамлені колонами, які, як і пілястри, спираються на тумби. Над входом і над крайнім лівим вікном знаходяться аттики. Будівля піднята на цоколь, що створює відчуття величі. Будинок із Меркурієм на вежі по своїй архітектурній формі ніби змагається з пишно прикрашеним «бароковим» будинком, який стоїть поруч. У 1972 році особняк був переданий в користування дитячій художній школі. Сьогодні він вважається пам'ятником культури і архітектури місцевого значення.

 

Поряд знаходився будинок купця І. Ерліха. Будівля побудована в псевдоготичному стилі з елементами еклектики. У 1930-ті роки минулого століття будинок переобладнали під дитячий нічний санаторій №2. Після війни і до недавнього часу тут розмішувався обласний відділ охорони здоров'я, потім — територіальне управління Державного бюро розслідувань.

 

Ближче до Пушкінської розміщувалася мальовнича будівля в стилі псевдоренесансу з оригінальною лоджією. Поруч — двоповерховий житловий будинок в стилі модерн із великою дворовою садибою. А на розі з Фалєєвською знаходилася велика цегляна будівля поліклініки “Червоного Хреста”, оточена величезними канадськими кленами. Це приміщення організація отримала за заповітом від військового губернатора Миколаєва М. П. Манганарі. 

 

Навпроти знаходиться гарна будівля у псевдоренесансному стилі. Побудована буквою “П”, вона утворила внутрішній двір, всередині якого був фонтан. А на розі Фалєєвської в цьому ж кварталі знаходилася одноповерхова будівля аптеки Русаківського (1892), побудована в стилі модерн. У його величезному овальному вікні, що виходило на Фалєєвську вулицю, була виставлена чаша у вигляді скляної кулі. Заповнена фіолетовим спиртом — денатуратом, вона приваблювала погляди дітей своїм загадковим світлом. У цій аптеці діти купували сірі “горошинки” сен-сена (засіб для освіження порожнини рота) замість цукерок. На жаль, будівля аптеки зруйнована, і на її місці збудовано гуртожиток музичного училища.

 

У кварталі між Фалєєвською та Глазенапівскою на непарному боці знаходилися казарми кінної міліції, а на розі Глазенапівскої стояла гарна двоповерхова будівля Державного банку.

 

На розі Глазенапівської, в наступному кварталі, було розташоване одноповерхове приміщення Міського громадського банку (1892). Побудоване в стилі класицизму, воно дивує своєю незграбністю, незважаючи на колонний портик із фронтоном. Зараз, облицьована плиткою, будівля справляє гнітюче враження. У цьому ж кварталі в 1869 році перебувала друкарня Д. Бабічева. Між вулицями Різдвяною і Соборною, на непарному боці, приблизно посередині кварталу розміщувалась непоказна будівля кінотеатру №2.

 

На розі Соборної розміщувалась редакція газети “Южанин” (1892). На протилежному боці — фотографія Дюренбека (1869), а згодом — міське зібрання. Ця гарна будівля в романтичному стилі виходила фасадом на Соборну, а з боку Спаської був в'їзд у просторий дворовий сад із фонтаном.

 

У кварталі між Соборною та Московською на непарному боці фасадом на Соборну виходила будівля кінотеатру №1. На протилежній стороні Спаської знаходився Лондонський готель, який належав австрійцю І. Барбе. Це була красива двоповерхова будівля в стилі модерн із кутовою башточкою. Ліворуч вікнами на Соборну виходило кафе-морозиво. В буремні роки громадянської війни (1917-1921 рр.) у готелі оселився штаб німецьких військ. Згодом будівля була повністю зруйнована.

 

До нашого часу збереглися кілька будівель, у яких до революції розміщувалися місця для тимчасового проживання громадян. Один із таких готелів-пансіонатів був розташований в центрі вулиці Соборної. Триповерховий будинок із великим центральним в'їздом, напівкруглими балконами і симетричним фасадом до нині радує око. На жаль, під час численних ремонтів була змінена форма вікон,  втрачені деякі архітектурні деталі. Втім, зберігся автентичний напис: “B.WIEMUT.H”. Цей будинок і досі залишається родзинкою в дуже короткому переліку старовинних миколаївських будівель.

 

На розі Спаської і Московської розташовувалися ковбасна крамниця Юрецького та мебльовані кімнати Блюмгард і Ешке. Далі по Спаській мешкав ювелір Гайт, там була і його майстерня. Окрасою на розі Спаської та Малої Морської була старообрядницька церква Різдва Богородиці, яка виходила фасадом на Малу Морську. Далі мешкав голова Міського комітету генерал-лейтенант В. Д. Кузнєцов (1869), а навпроти розміщувалось відділення Одеського торгово-промислового банку (1892).

 

У кварталі між вулицями Інженерною та Садовою розміщувалися Морехідні класи (1892). На Спаській знаходилося кілька магазинів і комерційних контор, адреси яких не вдалося уточнити. Це: експортні контори Дрейфуса, Нейфельда і Ерліха, магазин Миколаївського товариства “придбання і заощадження” та інші. На Спаській жили шведський і норвезький консул Лаутон, лікарі Кальварський, Міловзоров, Маньковський, Матусовський.

 

За радянських часів вулиця була перейменована на честь Свердлова. Згодом їй повернули історичну назву і розділили на дві: від обсерваторії до Великої Морської — Обсерваторна, а далі, до Садової, вона залишилася Спаською.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література: 

 

 

Гаврилов С. Битва за дорогу / С. Гаврилов // Вечерний Николаев. — 2016. — № 107. — С. 3.

 

Данилов И. У войны — своя логика / И. Данилов // Вечерний Николаев. — 2017. — № 35. — С. 3.

 

Дом Эрлиха // Родной Причал. — 2020. — № 15. — С. 4.

 

Котляр Ю. Сакральность Николаева / Ю. Котляр // Вечерний Николаев. — 2013.  — № 26. — С. 3.

 

Любаров Ю. Едемте в номера / Ю. Любаров // Вечерний Николаев. — 2015. — № 46. — С. 4.

 

Любаров Ю. Квартирный вопрос / Ю. Любаров // Вечерний Николаев. — 2016. — № 85. — С. 4.

 

Мирошниченко Е. Похвальное слово общественной библиотеке / Е. Мирошниченко // Южная правда. — 2016. — № 130. — С. 3.

 

Николаевские улицы, окутанные легендами // Родной Причал. — 2020. — № 15.— С. 4.

 

Николаевские улицы, окутанные легендами // Родной Причал. — 2020.— № 16. — С. 4.

 

Особняк с башней и Меркурием // Родной Причал. — 2020. — № 18. — С. 4.

 

Пески // Родной Причал. — 2017. — № 30. — С. 2.

 

Христова Н. Встречаемся на углу Большой Морской и Малой Морской… У дома Заславского / Н. Христова // Вечерний Николаев. — 2020. — № 82. — С. 5.

 

Христова Н. Старая синагога, баня-миква, школа-хедер, молитвенные дома / Н. Христова // Вечерний Николаев. — 2020. — № 68. — С. 5.

 

 

Електронні ресурси:

 

В Детской художественной школе Николаева когда-то был «Дом Эрлиха» [Электронный ресурс] // РодНикъ : веб-портал. — Электрон. дан. — Режим доступа: https://rodnik.top/v-detskoj-hudozhestvennoj-shkole-nikolaeva-kogda-to-byl-dom-erliha/. — Название с экрана. — Дата публикации: 18.11.2020. — Дата просмотра: 06.12.2021.

 

Ружинська Я. Будинок Дзіно [Електронний ресурс] Я. Ружинська // Архітектура Миколаєва 1789. — Електрон. дані. — Режим доступу:http://archmykolaiv.com/spasskaya-70/ . — Назва з екрана. — Дата перегляду: 02.09.2021.

 

Ружинська Я. Будинок О. Ерліха [Електронний ресурс] Я. Ружинська // Архітектура Миколаєва 1789. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://archmykolaiv.com/spasskaya-20/. — Назва з екрана. — Дата перегляду: 02.09.2021.

 

Спаська вулиця (Миколаїв) [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2). — Назва з екрана. — Дата останньої правки: 14.05.2021. — Дата перегляду: 02.09.2021.