Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

alt14 березня — 100 років з дня народження Леоніда Миколайовича Вишеславського (1914-2002) поета, перекладача, літературознавця

“З наполегливою старанністю каменяра я напиляв за роки немало слів із щільного вапняку душі. З них збудував ціле місто і заселив своїми героями: любов'ю, думкою, дитинством, красою”
Л. Вишеславський


Леонід Миколайович Вишеславський народився 18 березня 1914 року в  Миколаєві у сім'ї інженера Миколи Вишеславського і Клеопатри Платонової, дочки протоієрея Харлампія Івановича Платонова. Мама поета закінчила Миколаївську Маріїнську гімназію, знала іноземні мови, а рідними для неї були і російська, і українська. Особливо близьким Леонід Миколайович в дитинстві та юності був з дідусем-священником. Леонід з дитинства добре знав церковну службу, її обряди і поезію.

В 1921 році сім'ї священика Платонова довелося залишити Миколаїв та переїхати до Харківської області. Дід одержав парафію у Павлівці, і майбутній поет певний час навчався в школі, викладання в якій велося українською мовою. Навчався Леонід Вишеславський у цій школі недовго, а потім, як він сам напише “відвезли мене до Харкова”.

У серпні 1922 року батьки розлучилися, а восени в житті хлопчика з'явився вітчим — Леонід Платонов. Близьке спілкування з ним здійснило великий вплив на формування особистості майбутнього поета. Л. Платонов працював викладачем біології і був учасником експедиції знаменитого вченого, академіка Франца Левінсона-Лессінга у Криму та Вірменії.

У 1925 році 11-річний Леонід написав свої перші вірші, які стали початком становлення поета Вишеславського. Того літа вітчим взяв Леоніда на Карадазьку біостанцію у Криму, де займався вивченням планктонів. Одного разу Платонов показав підлітку жерло застиглого вулкана, і відчуття від побаченого були такі вражаючі, що стали поштовхом до передачі їх поетичними рядками.

Закінчив школу в 1930 році. З 1932 року вчився в Харкові — в електротехнічному інституті і художній школі, відвідував літературну студію у Будинку письменників ім. В. Еллана-Блакитного. У цей період юнак знайомиться з Майком Йогансеном і Григорієм Пєтніковим, які стали його головними поетичними наставниками. Працював в плавильному цеху Харківського електромеханічного заводу. Далі — навчання на біологічному, а з 1935 по 1938 рр. — на філологічному факультеті Харківського університету. У 1938-1939 роках працював завідувачем відділу літератури у газеті “Юный ленинец”, 1939-1941 — викладав теорію літератури у Київському педагогічному інституті. З 1939 року став членом Спілки письменників України.

altУ Харкові, де проходила юність поета, у студії ударників, покликаних до літератури, поет-початківець вперше зустрічається з П. Тичиною, М. Бажаном, В. Сосюрою, М. Рильським. Перші вірші опубліковані в 1933 році у московському журналі “Молодая гвардия”, а перша книга віршів “Здрастуй, сонце” вийшла у Києві в 1936 році.

Війну Леонід Вишеславський пройшов від першого до останнього її дня: з липня 1941-го і до самої Перемоги. В армії служив літпрацівником і військовим кореспондентом кількох армійських газет.

Після війни в 1953 році захистив дисертацію на тему: ”Маяковський в боротьбі за соціалізм” на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук. Тривалий час Леонід Миколайович був відповідальним редактором журналу “Радуга”.

Поет писав російською мовою. Збірки “Подвиг мрійників” (1949), “Пісня з Дніпра” і “Молодість світу” (1951), “Шляхами правди” (1952), “Спорідненість” (1955), “Простір” (1956), “Єдність землі (1958), “Щедрість” (1960) — вірші післявоєнного часу відтворюють трудовий ентузіазм, героїку мирної праці. У книзі “Зоряні сонети” (1962), “Садівник” (1968), “Лоно” (1972), “Сковородинівське коло” (1980), “Сніжна весна” (1981) головна увага звернена на сучасність і моральні проблеми епохи.

У передмові до збірки “Зоряні сонети” перший космонавт світу Юрій Гагарін сказав: “Леонід Миколайович малою кількістю слів сказав багато. В його сонетах усе на місці, надійно і прекрасно, і немає нічого зайвого, все, як на космічному кораблі”.

Ниточка від цієї космічної теми в поезіях Вишеславського простягнулася ще далі: відомий астроном, старший науковий співробітник Кримської астрофізичної обсерваторії, кандидат фізико-математичних наук Микола Черних відкрив астероїд, то запропонував назвати його ім'ям улюбленого поета. Так з 1986 року рухається в просторі між Марсом і Юпітером мала планета “Вишеславія”.

Постійне проживання в Україні великою мірою визначає тематику, образну будову та стиль поезії Леоніда Вишеславського. У його творах поєднуються традиції українського пісенного фольклору та поетичної класики з високою культурою російського класичного вірша. Поезії Вишеславського притаманні вміння перевести науковий факт у художній образ, увага до скупої і точно вибраної деталі, особлива асоціативність, вишукана ритміка.

Л. Вишеславський — автор творів для дітей (книги “Рассказы офицера”, 1947; “Піонерська таємниця, 1950; “Марусин букет”, 1953). Його перу належать літературознавчі розвідки про творчість В. Маяковського, статті з питань тогочасного літературного процесу, передмови до збірок молодих поетів, рецензії.

За двотомник віршів “Основа” (1974) і збірку “Поезії” (1974) удостоєний премії імені Павла Тичини “Чуття великої родини” (1975), за збірку “Близька зоря” (1983) — Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Велике місце у творчості поета займає рідне місто Миколаїв, природа корабельного краю, миколаївці. У 2000 році вийшла книга віршів про рідне місто “Николаевская колыбель”.

altЛ. М. Вишеславський переклав російською мовою твори Т. Г. Шевченка (поеми “Мар'яна-черниця”, “Царі”, “Псалми Давидові” тощо), М. Старицького (вірш “Дивлюсь на тебе і минуле...”), кілька сонетів І. Франка, Лесі Українки, вірші М. Рильського, М. Бажана, П. Тичини. В його перекладах окремими книжками вийшли твори В. Ткаченко, М. Гаска, О. Сороки, В. Бровченка.

Українською мовою окремі твори Леоніда Вишеславського переклали М. Рильський, П. Тичина, М. Бажан, В. Сосюра, В. Бровченко, А. Кацнельсон, О. Ющенко та ін.

Остання книга “Мой век” вийшла у 2000 році. У ній автор розкриває зміст вічних істин. Книги, видані вже після смерті Л. Вишеславського: збірка поезії “На крутизне земных путей”, збірник вибраних рецензій “Стежки історії”, підготовлені до друку та ілюстровані донькою поета Іриною Вишеславською.

Помер Леонід Миколайович Вишеславський 26 грудня 2002 року. До свого дев'яносторіччя поет не дожив трохи більше року.

Творчість Леоніда Вишеславського вже досліджувана в дисертаціях, у його архівах — численні листи читачів, шанувальників і колег, сповнені любові,  вдячності та найкращих побажань.

П'ять років тому родина поета заснувала Фонд імені Леоніда Вишеславського для підтримки молодих поетів України, нагороджуючи їх за кращі збірки поезій премією “Планета поета” у двох номінаціях: для україномовних та російськомовних поетів.

“Нам было дано возвратиться” — напише поет в одному з кращих своїх віршів. Повернутися і стати лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, літературної премії імені Павла Тичини, міжнародної премії «Дружба», членом Академії екологічних наук України, автором більш як п'ятдесяти книг поезій та прози, написаних російською і українською мовами. Уже більше двадцяти років Леонід Вишеславський — “провідний російський поет в Україні”.


Література:

Вітер з лиману : поезії. — Одеса : Маяк, 1988. — С. 83-84.

Вышеславский Л. Н. Звездные сонеты и земные строфы : стихи / Л. Н. Вышеславский. — К. : Дніпро, 1980. — 342 с.

Вышеславский Л. Н. Избранные произведения в 2-х т. Т. 1.: стихи / Л. Н. Вышеславский. — К. : Дніпро, 1984. — 253 с.

Вышеславский Л. Н. Избранное : стихотворения и поэмы / Л. Н. Вышеславский. — М. : Худож. Лит., 1983. — 382 с.

Вышеславский Л. Н. Моя планета : новые стихи / Л. Н. Вышеславский. — К. : Рад. письменник, 1987. — 151 с.

Вышеславский Л. Избранное : стихотворения, проза / Л. Вышеславский. — К. : Этнос, 2008. — 638 с.

Вышеславский Л. Н. Сковородиновский круг : стихи / Л. Н. Вышеславский. — К. : Молодь, 1980. — С. 72 с.

Вышеславский Л. Н. Снежная весна : книга стихов / Л. Н. Вышеславский. — К. : Рад. письменник, 1981. — 126 с.

Корабельная сторона. Николаев в художественной литературе. — Одесса : Маяк, 1971. — С. 151-154.

Миколаївський оберіг. Поетична антологія. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2007. — С. 35-36.

Настіна В. Карадазькі монологи Леоніда Вишеславського / В. Настіна // Культура і життя, 2013. — №50 — С. 8

Николаевцы. Энциклопедический словарь. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. — С. 93.

Огренич Н. М. Хронограф Миколаївщини. Навчальний посібник із історичного краєзнавства / Н. М. Огренич. — Миколаїв : Видавництво Ірини Гудим, 2007. —   С. 129-130.

Плещеться хвиля блакитна. Очаків в поетичному слові. — Очаків : ТзОВ “Приват-Поліграфія”, 1996. — С. 18.

Шитюк М. М. Слава і гордість Миколаївщини : навчальний посібник / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. — Миколаїв : Видавець Шамрай П. М., 2012. — С. 81-84


Інтернет-ресурси :

Блажко Е. А він був поетом... з нагоди ювілею Леоніда Вишеславського : [Электронный ресурс ] // Дзеркало тижня. Україна [сайт] — Режим доступа : http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/a_vin_buv_poetom_z_nagodi_yuvileyu_leonida_visheslavskogo.html (дата обращения: 02.04.2014)

Вышеславский Леонид Николаевич : [Электронный ресурс] // Википедия : свободная энциклопедия : [сайт] — Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki (дата обращения: 31.03.2014)

Вышеславский Леонид Николаевич : [Электронный ресурс ] // Хронос : всемирная история в Интернете [сайт] — Режим доступа : http://www.hrono.ru/biograf/bio_we/vysheslavsky.php (дата обращения: 31.03.2014)

Лемиш А. Леонід Вишеславський: «Я останній письменник у письменницькому будинку...» : [Электронный ресурс ] // День : всеукраїнська щоденна газета [сайт] — Режим доступа : http://www.day.kiev.ua/uk/article/osobistist/leonid-visheslavskiy-ya-ostanniy-pismennik-u-pismennickomu-budinku (дата обращения: 31.03.2014)