Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Всеукраїнське соціологічне опитування «Леся Українка – неосяжність особистості» (до 150-річчя з дня народження), ініційоване Державною бібліотекою України для юнацтва, проводилось з метою виявлення обізнаності про життя і творчість Лесі Українки; спонукання молоді до сучасного переосмислення текстів відомої поетки та письменниці, їх ціннісної оцінки.
 
У Миколаївській області опитування було проведене на базі п’ятнадцяти закладів. У ньому взяли участь користувачі Миколаївської обласної бібліотеки для юнацтва; Баштанської, Березанської, Братської, Доманівської, Єланецької, Кривоозерської, Новобузької, Первомайської, Снігурівської ЦБС; публічних бібліотек Веселинівської, Воскресенської, Казанківської, Куцурубської, Мигіївської територіальних громад.
 
На запитання анкети відповіли 1080 респондентів, серед яких 63% – жінки, 37% – чоловіки. Більшість опитаних (66%) має вік від 14 до 17 років, 16% – від 18 до 23, по 9% респондентів віком від 24 до 30 років і 31-35 років. Більше половини (55%) учасників опитування – школярі, 21% – студенти коледжів і учні ліцеїв, 7% навчаються у виші, 17% обрали варіант «інше». 
 
Перше питання анкети виявилося для респондентів найлегшим. Справжнє прізвище Лесі Українки (Лариса Косач) змогли назвати 96%. Варіант «Марія Вілінська» обрали 2%, «Наталя Забіла» – 1%. Ще 1% опитаних не відповіли на запитання.
 
Більшість респондентів (55%) точно знають, хто з родичів Лесі допоміг їй визначитися з псевдонімом – це дядько Михайло Драгоманов. 22% опитаних хибно вважають, що це мати; 17% назвали брата Михайла, 4% – батька. 2% респондентів не змогли відповісти.
 
70% опитаних виказали обізнаність, обравши серед запропонованих назв першого вірша Лесі Українки, написаного у 9 років, варіант «Надія». 23% вважають, що його назва – «Конвалія», 4% – «Сім струн». 3% не обрали жодного варіанту.
 
Четверте питання анкети виявилося для опитаної молоді досить складним. Менше половини респондентів (46%) змогли пригадати, що Леся Українка ввела в українську мову слово «промінь». За «мрію» висловились 33%, 18% опитаних підтримали варіант «неосяжний». 3% не відповіли на це питання.
 
66% опитаних знають, що Премію імені Лесі Українки присуджують за кращі твори для дітей. 18% вважають, що нею нагороджують «за кращу поезію», 15% – «за кращу драму-феєрію». 1% респондентів не підтримали жодного варіанту.
 
Відповідаючи на запитання щодо назви Міжнародного свята літератури і мистецтв у Новограді-Волинському, більшість опитаних (69%) обрала правильний варіант: «Лесині джерела». 25% висловились за «Лісову пісню», 4% – за «Звягель». Нічого не відповіли 2% опитаних.
 
Запитання «Окрім поезії, які ще таланти мала Леся Українка?» стало першим, на яке відповіли всі учасники опитування. Відповіді розподілилися таким чином: «засвоєння іноземних мов» – 48%, «перекладацька діяльність» – 30%, «гра на фортепіано» – 26%, «художнє мистецтво» – 23%, «збирання українського фольклору» – 20%, «написання п’єс» – 13%, «вишивання» – 11%. Більшість респондентів обрали декілька запропонованих варіантів, утім, що поетеса мала «всі вище зазначені таланти» знали лише 3% опитаних. Троє респондентів вважали, що вона була модницею; двоє вказали, що Леся захоплювалась шиттям; один респондент засвідчив її потяг до малювання, а ще один згадав, що вона «написала підручник "Стародавня історія східних народів"».
 
На думку опитаних, таланти Лесі Українки розвивалися завдяки природнім задаткам – 39%, власному бажанню – 36%, спадковості – 23%, культурному оточенню – 22%, історичній епосі – 15%.
 
На сьоме питання анкети із проханням назвати міста України та світу, в яких відкриті музеї Лесі Українки, були одержані наступні відповіді:
Київ – 33%;
Новгород-Волинський – 18%;
Ялта – 9%;
Львів – 9% (у Львові є кімната-музей Лесі Українки в ліцеї №75 імені Лесі Українки);
село Колодяжне (Ковельський район, Волинська область) – 8%;
Сурамі (Грузія) – 7%;
Луцьк – 2%;
Житомир – 1% (дійсно, літературно-меморіальний музей Лесі Українки у м. Новоград-Волинському є відділом Житомирського обласного краєзнавчого музею);
Ковель – 7 осіб;
Харків – 5 осіб (у Харкові є кімната по вшануванню пам’яті видатної поетеси у Харківській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №3);
Волинь – 2 особи.
 
Респонденти називали багато міст, в яких немає музеїв Лесі Українки: Рава-Руська (5 осіб); Полонне, Торонто (по 4 ос.); Батумі (3); Івано-Франківськ, Полтава, Тернопіль, Дніпро, Вінниця (по 2 особи); Черкаси, Одеса, Чернігів, Тбілісі, Херсон, Миколаїв, Канів, Запоріжжя, Гадяч, Чернівці (по 1-му опитаному). Дехто з респондентів замість міста вказував країну: Канаду (4 особи); Україну, США, Грузію (по 2 особи), Росію (1). Не відповіли на запитання 24% учасників опитування.
 
На запитання «Чи вбачаєте Ви подібність Лесі Українки до сучасних молодих людей? Якщо так, то в чому?» не відповіли лише четверо осіб. Решта опитаних таки знайшла подібність Лесі Українки до сучасної молоді. 41% респондентів убачає її в гострому реагуванні на суспільні та культурні події, 28% – у «зацікавленості культурою», 18% – у «зацікавленості мистецтвом» і «спілкуванні з сучасниками». Один респондент побачив подібність у «розвитку себе та своєї творчості», а ще один – у «силі духу».
 
Дев'яте запитання звучало так: «Що, наразі, необхідно зробити (владі, молоді, вчителям, бібліотекарям), щоб Леся Українка була знову "модною", "сучасною"?». Для відповіді потрібно було замислитись, виказати не знання, як в інших питаннях анкети, а творчий підхід та власне ставлення до великої письменниці. 51% опитаної молоді не стали утруднятися і на запитання не відповіли. Серед сформульованих відповідей зустрічались банальності, але було й багато змістовних пропозицій.
 
Найпопулярнішою виявилася ідея екранізації творів письменниці. У тій чи іншій формі дану ідею підтримали 15% опитаних. Молоді люди пропонували «екранізувати драматичні твори в сучасному форматі» (10%), «створювати мультфільми для дітей» (4%), просто «екранізувати», «робити фільми за її творами» (4 осіб), «створювати мультсеріали» (1).
 
Друга за поширеністю пропозиція (10%) – популяризувати (пропагувати, рекламувати) творчість письменниці, часто без пояснення, у який саме спосіб. 3% респондентів пропонували «вивчати творчість Лесі Українки і популяризувати її». 1% опитаних радили «популяризувати творчість письменниці через мережу Інтернет», а конкретно: «створювати блоги, сайти, присвячені Л. Українці» – 7 осіб, «популяризувати творчість письменниці в соціальних мережах» – 1 особа. Четверо респондентів запропонували «популяризувати її творчість через медіа», в тому числі «створювати трансляцію за творами» (2 осіб), «робити програми на телебаченні» (1). Інші пропозиції: «прорекламувати її творчість, поезії» (4 осіб), «пропагувати її твори, спираючись на сучасні події» (3), «більше популяризувати (пропагувати) її вірші» (2), «популяризувати творчість на державному рівні», «пропагувати книги», «популяризувати життєвий та творчий шлях», «популяризувати її не як письменницю, а в інших галузях» (по 1 особі).
 
6% респондентів радили проводити заходи на честь письменниці. Серед наданих ними пропозицій: організовувати «культурно-масові заходи» (2%) і «обговорення творів в школах, ліцеях, бібліотеках» (1%); проводити «конкурси на її честь» (10 осіб, серед яких одна особа підкреслює, що ці конкурси мають «бути цікаві молоді»), «поетичні читання» (8 осіб), у тому числі «читальні вечори, де молодь буде декламувати вірші» (1), а ще – «заходи про Лесю в школі і бібліотеці»; «робити виставки» (по 2 особи), «проводити заходи як для старших поколінь, так і для маленьких», «влаштувати день пам’яті Лесі Українки» (1).
 
Частина респондентів (5%) звертали увагу на те, як важливо приділяти більше уваги постаті і творчості письменниці. Вони пропонували: «вшановувати її ім’я (пам'ять)» – 2%, «згадувати і розповідати не лише на день народження», «ознайомлювати дітей з творчістю поетеси в дошкільних закладах» – 7 осіб, «більше розповідати про її творчість» – 6 осіб, «впровадити більше творів (без роз'яснення куди саме)» – 4 особи, «більше часу виділяти для вивчення творчості», «щоб було більше інформації про неї» – 3 особи, «додати у програму більше творів письменниці», «більше приділяти уваги творчості письменниці, (частіше звертатися до творчості)» – 2 особи, більше «розкривати її життя суспільству», «про неї говорити», «знімати про неї», «згадувати її поезію», вивчати «її захоплення» і «її мистецтво», «не забувати про неї», «згадати її творчість» – по 1 особі.
 
3% опитаних пропонували застосувати сучасний або інноваційний підхід до вивчення та популяризації її постаті. Щоправда, у більшості випадків, без уточнення в чому саме мають полягати ці інновації або осучаснення. Але цікаві ідеї теж були. Отже, наші респонденти пропонують: «створювати інноваційні презентації» – 1%, «ставити п’єси на новий лад» – 3 особи, «змінити зовнішній вигляд на сучасний одяг», «переспівувати її пісні, декламувати поезії по-сучасному», «розповідати про Лесю, використовуючи молодіжний сленг» – по 1 особі.
 
2% респондентів вважають, що потрібно видавати та поширювати твори Лесі Українки: «побільше книг письменниці» – 10 осіб, «видавати сучасні книги, доступні за ціною», «покращити видавничу діяльність, щоб було доступно читати книги Лесі Українки» – 4 особи, «більше книг в бібліотеці», «розповсюджувати твори» – по 1 особі. «Виготовляти сувеніри до ювілейних дат Лесі Українки, закладки для книжок» та «створити у школі поетичний клуб» запропонували по 2% опитаних. 
 
Також респонденти пропонували: «будувати пам'ятники» – 10 осіб, «створити комп’ютерну гру за творами Л. Українки» – 5 осіб, «створювати музеї» – 4 осіб, «робити листівки з фото і цитатами» – 2 осіб, «розповісти про неї щось цікаве», «знайти суть її творів, нестандартно їх осмислити», «креативно та жваво підійти до висвітлення її життя», «провести паралелі між її життям та життям інших людей», називати на честь Лесі Українки вулиці і школи – по 1 особі.
 
Деякі респонденти радили «не зображувати Лесю, як ікону, а згадати, що вона в багатьох сенсах подібна до сучасних молодих людей, що вона цікавилася культурою, мистецтвом, спілкувалася зі своїми сучасниками, гостро реагувала на суспільні й культурні події». Владі нагадували, що слід «виділяти кошти на екскурсії до музеїв Лесі Українки», а від бібліотекарів очікують «цікавих та пізнавальних онлайн-заходів із популяризації творчості письменниці». 
 
Дехто впевнений, що творчість Лесі Українки завжди залишатиметься актуальною, а хтось, навпаки, стверджує, що письменниця модною не буде. Частина респондентів вважає, що Леся Українка буде «модною» і «сучасною» лише в разі вирішення більш комплексних проблем, як от підвищення престижу української культури, зростання в суспільстві ролі читання, книг та бібліотек. 1% опитаних пропонують «популяризувати читання, бібліотеки, творчість письменників»; одинадцятеро респондентів вважають, що слід «в газеті створити рубрику, присвячену відомим письменникам», троє опитаних радять «читати більше творів, розповідати дітям цікаві факти про письменників». На думку учасників опитування, для підвищення престижу української культури слід широко популяризувати її надбання, на державному рівні вирішувати проблеми в цій сфері, виховувати у дітей та молоді шанобливе ставлення до історії і культури рідної країни. Дехто зізнається, що не переймається даним питанням.
 
Підсумовуючи, можна сказати, що молодь Миколаївщини добре знайома із життям та творчістю Лесі Українки. Переважна більшість респондентів змогла згадати факти її біографії, за виключенням четвертого запитання, де правильних відповідей було 46%. Втім, правильний варіант став найпопулярнішим. Молодь дещо недооцінила різнобічність обдарованості Лесі Українки. Більшість респондентів із переліку талантів письменниці обрали декілька запропонованих варіантів і лише невелика частина опитаних знала, що вона мала «всі вище зазначені обдарування». Опитані виказали свою обізнаність із різними формами вшанування видатної співвітчизниці. Вони знають цільове призначення премії, що носить її ім'я, назву Міжнародного свята літератури і мистецтв, змогли назвати міста, в яких існують музеї на її честь. Водночас респонденти називали й багато міст, в яких музеїв Лесі Українки насправді немає. Ймовірно, дехто просто переплутав музеї з іншими меморіальними місцями. Так, названо Торонто, в якому немає музею Лесі Українки, але встановлений пам'ятник на її честь. Більшість опитаної молоді вважає, що подібність між ними та Лесею Українкою існує. Переважно вони вбачають її у гострому реагуванні на суспільні та культурні події. 
 
Засмутило, що майже половина респондентів не відповіла на найцікавіше, на наш погляд, запитання: «Що, наразі, необхідно зробити (владі, молоді, вчителям, бібліотекарям), щоб Леся Українка була знову "модною", "сучасною"?». Втім, учасники опитування, які замислились над цим, запропонували багато цікавих ідей: екранізація творів, створення комп’ютерних ігор за їхніми мотивами, виготовлення сувенірної продукції тощо. Звичайно, не всі пропозиції адресовані саме бібліотекарям, але ті, що стосуються безпосередньо нашої діяльності, потрібно взяти до уваги і врахувати в подальшій роботі.