19.02.2019 11:36 Обновлено 19.02.2019 11:39
Зібралися в колі тісному
Згадати життя ураган
Всі ті, хто вернулись додому
Всі ті, в кого доля – Афган…
Жорстока доля провела вогненними дорогами, охрестила порохом чужої війни первомайчан. Пекучим болем відгукнулася вона в серцях матерів і батьків, сестер і наречених. Ненаситний молох війни поглинув життя молодих. Про це треба пам’ятати завжди.
Так бережно і трепетно шанувати пам’ять про ті жорстокі часи не може ніхто, крім самих її учасників. Вони й стали гостями заходу під назвою блокпост пам’яті «Афганістан: пам’ять серця», присвяченому 30-й річниці виведення обмеженого контингенту військ з цієї гірської країни.
Спогадами про ті буремні роки поділилися Гуйван Я. В., голова Первомайської районної організації Всеукраїнської спілки Ветеранів Афганістану, та воїни-інтернаціоналісти Цуріка М. І., Назаратій В. І., Колін М. Г.
Поіменно згадали воїнів-інтернаціоналістів, уродженців Синюхиного Броду, які виконали свій військовий обов’язок в Афганістані, чиї фото є в шкільному музеї. Пам’ять про загиблих воїнів школярі вшанували, схиливши голови у скорботній хвилині мовчання.
Сивочолі ветерани знають ціну людському життю і залишаються справжніми патріотами своєї країни. Їх бойовий і життєвий досвід знадобився і нині. Одні стали в перші ряди захисників незалежної України з початком Операції Об’єднаних Сил і до сьогодні захищають нашу батьківщину на передовій. Інші – допомагають наближати перемогу, забезпечуючи воїнів найнеобхіднішим. Так, Я. В. Гуйван з волонтерською місією побував в Маріуполі, доставляв бійцям продукти, теплий одяг, безпосередньо спілкувався із нашими земляками – про це розповіла Новосадова Н. В., голова Первомайської районної громадської організації волонтерів.
Активні і небайдужі люди, вони власним прикладом доводять, що честь і слава у кожного своя. Такими впевненими і дужими вони стали, маючи надійний тил: сім’ю, родину, друзів. Вони знають, що вдома їх любили, люблять і завжди чекають. Це – дружини, діти, брати і сестри, батько і мати.
«Мене врятували: Бог, Мама і Слово» – пише поет Василь Слапчук, один із сотень тисяч українських юнаків, які пройшли Афган... Так може сказати кожен солдат. Бо серця солдатських матерів говорять на одній мові і молитва в них одна…
Коли чоловіки йдуть воювати, вся відповідальність за сім'ю та дітей лягає на тендітні плечі дружини. Всі, хто відрядив свою другу половинку в гарячу точку, знає, як за кілька днів можна постаршати на багато років, знає, як важливо бути сильною, молитися і не втрачати надії, знає ціну коротким хвилинам розмов і зустрічей та вміє рахувати довгі дні розлуки… Все це пережили і дочекалися своїх коханих Л. В. Коліна та Н. Г. Верига. Підтримувала листами брата Хмарного В. М. його сестра Воїнська О. М. Вдячність і шану їм висловили в віршах, які проникливо декламували учениці Яковенко А. та Прилуцька В.
Книжкова виставка-дата «Про тих, в кого доля Афган» представила документальні і художні твори про учасників грізних боїв, їх спогади і вірші. Пісенний відео-акорд «Сивина далекого Афгану» додав заходу урочистості.
По-різному сьогодні оцінюють тодішні події, але мужність солдатыв, вірність присязі заслуговують на повагу. Зеленіє Сквер воїнів-інтернаціоналістів, відкритий в мікрорайоні «Фрегат», збудовано каплицю Святого Іоанна-воїна, споруджено пам’ятник «Воїнам-інтернаціоналістам – синам України», курсує містом автобус з рекламним написом «Інтернаціоналіст», розвозить людей; життя продовжується, пам’ять жива.
Проведення заходу стало можливим завдяки співпраці центральної районної книгозбірні, Синюхинобрідської бібліотеки-філії, місцевої школи, районної організації Всеукраїнської спілки Ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), районної громадської організації волонтерів.
Л. О. Семенова, директор Первомайської ЦБС
< Попередня | Наступна > |
---|