Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Білоусівські легенди

Майже три століття тому, через непрохідні очерети плавнів та схилами, що  поросли чагарниками i горицвітом, йшло козацьке військо на чолі зi славетним козаком Бiлоусом. Отаборилися на ніч, а коли прокинулися на світанку, перед їхніми очима постав чудовий краєвид: у сонячних променях блищав Буг, попід високою зеленою горою цвів глід та шипшина. І вирішили козаки, що це вдале місце для поселення. Кілька козаків залишилося тут, а згодом привезли свої сім'ї. Так і утворилося село, яке було назване на честь козацького ватажка —  Бiлоусiвкою. Пізніше воно називалося Скаржинкою — на честь пана, який викупив більшість прилеглих земель. Але минув час, і селу повернули його першу назву.


Білоусівка поділена на рiзнi частини самою історією. Одна з таких частин —  Волошини. За легендою, ще в ХІХ столiттi приїхав в село помiщик на прiзвище Волошин. Він купив землю, а селян поселив поблизу свого будинку. Таким чином i з'явилася назва кутка Волошини. У Білоусівці селилися біженці з Росії. Їхній хутір так i прозвали — Руське.

В 1797 poцi Бiлоусiвська станиця належала до Бузького козачого полку. За царювання Катерини ІІ, під час війни з турками 1787-1791 рр., село входило в прикордонну смугу. Сталося так, що територію села зайняв ворог. Опівночі козацьке військо, перебравшись через Пiвденний Буг, розділилося на двi групи й вдарило по неприятелю. Почався запеклий бій, в якому перемогли козаки. На світанку вся гора була красною від крові. Відтоді її називають Красною горою.

Є у Білоусівці багато криниць. Одна ще з часів заснування села втамовує спрагу  джерельною цілющою водицею — це Беркова криниця. Старі люди розповідають, що коли козацьке військо зупинилося на ночiвлю, треба було приготувати вечерю. Козаки почали шукати воду. Рiдний брат Бiлоуса, Берко, знайшов чисту і смачну воду, але джерело було замулене. Товариші радили Берковi набрати води з Бугу. Та козак, забувши про втoмy, розчистив джерело i обклав камінням, щоб й iншi люди могли користуватися ним.