20.04.2015 10:38 Обновлено 21.04.2015 15:24
Питання професійної етики грають помітну роль у діяльності бібліотекаря. Моральні установки фахівця мають значний вплив на його стосунки з колегами і читачами, якість роботи і атмосферу бібліотеки. Ці установки повинні базуватися на професійних принципах, які зафіксовані в етичних кодексах багатьох країн світу. Український Кодекс етики бібліотекаря у новій редакції був затверджений конференцією УБА 26 листопада 2013 року. Цей кодекс має рекомендаційний характер.
Одним з аспектів професійної етики бібліотекаря є етика інформаційна, що набуває останнім часом особливої важливості через перехід від «індустріального» до «інформаційного» суспільства. Тенденція розвитку суспільства така, що класичний бібліотекар став тепер інформаційним працівником, тобто працівником розумової праці, чия діяльність пов'язана з обробкою наявної і отриманням нової інформації.
Комп'ютерна революція спричинила не лише корінні економічні зміни в суспільстві, але і породила проблеми гуманітарного характеру. Новітні комунікаційні технології впливають на фундаментальні права людини, доступність інформації, стосуються захисту авторських прав та інтелектуальної власності в електронному середовищі, відповідальності й безпеки, цензури, приватності тощо. Таким чином, перед суспільством і бібліотекою, як його частиною, постала необхідність осмислення морально-етичних норм роботи з інформацією, визначення меж, сутності та механізму контролю за дотриманням інформаційної етики. Інформаційна етика — розділ прикладної етики, який має своїм предметом формування етичних стандартів та норм поведінки при створенні, поширенні та використанні інформації.
Сучасні етичні норми роботи з інформацією ґрунтуються на дотриманні чотирьох головних моральних принципів:
1. Конфіденційність.
Даний принцип виражає право людини на автономію і свободу у приватному житті, право на захист від вторгнення у нього органів влади та інших людей. Дотримання принципу конфіденційності є особливо важливим у зв'язку із створенням численних автоматизованих банків даних, що містять різні відомості про особу. Сучасні комунікаційні засоби роблять споживача інформації практично «прозорим», кожен його крок у кіберпросторі фіксується і записується. Інтернет дозволяє вести тотальне стеження, і в цьому сенсі його все частіше розцінюють як атрибут тоталітарного суспільства. Тому однією з головних моральних норм творців і користувачів інформаційних систем має бути зобов'язання з дотримання таємниці довіреної інформації.
Застосування принципу конфіденційності у діяльності бібліотек: Читач традиційної бібліотеки теж став більш незахищеним в цьому сенсі. Сучасні форми запису, реєстрації читачів, фіксації його вимог на комп'ютері також надають в розпорядження бібліотекаря все більше інформації, яка за своєю суттю є конфіденційною. Бібліотеки повинні захищати не тільки персональні дані користувачів, але й інформацію про їх коло читання та інтереси, забезпечувати конфіденційність обслуговування.
2. Точність.
Норми, ґрунтовані на даному принципі, припускають точне дотримання інструкцій з експлуатації систем і обробки інформації, чесне і соціально-відповідальне ставлення до своїх обов'язків.
Застосування принципу точності у діяльності бібліотек: Бібліотекарі несуть моральну відповідальність за оперативність, повноту і об'єктивність тієї інформації, що надається ними в процесі бібліотечно-інформаційного обслуговування. Але надаючи відвідувачам доступ до веб-сайтів, бібліотека не відповідає за правдивість, точність та новизну розміщеної там інформації. Бібліотекарі повинні навчити користувачів правилам ефективного використання Інтернету та електронних ресурсів, допомогти опанувати необхідні навички, популяризувати та організовувати відповідальне використання інформації з мережі своїми користувачами.
3. Приватна власність.
Приватна власність є основою майнового порядку в економіці. Наслідування цього принципу означає дотримання права власності на інформацію і норм авторського права.
Застосування принципу у діяльності бібліотек: Завдання бібліотек — знайти компроміс між інтересами власників авторського права та інтересами користувачів. Бібліотеки визнають інтелектуальну власність авторів та інших творців і прагнуть забезпечити дотримання їхніх прав. Водночас, бібліотеки — від імені користувачів — захищають винятки та часові обмеження у законах авторського права, що стосуються бібліотек; заохочують уряд запроваджувати такі закони інтелектуальної власності, що забезпечують баланс між інтересами власників прав, окремими особами й такими інституціями, як бібліотеки.
4. Доступність.
Один з головних принципів інформаційного суспільства. Він визначає право громадян на інформацію і припускає доступ кожного члена суспільства до інформаційних технологій і до будь-якої необхідної інформації, дозволеної для доступу, у будь-який час і у будь-якому місці.
Застосування принципу доступності діяльності бібліотек: Основна місія бібліотек — забезпечувати доступ до інформації користувачам незалежно від їх соціального стану, віросповідання, національності, статі, віку, стану здоров'я, політичних поглядів тощо. Виконуючи дану місію, бібліотекарі повинні не тільки протидіяти цензурі, але й підтримувати надання безкоштовних послуг користувачам, підвищувати стандарти доступності бібліотечних приміщень, інформаційних матеріалів. Новітні технології, розширюючи можливості доступу до інформації, водночас обмежують ці можливості для тих, хто не має комп'ютерів. Саме бібліотеки покликані забезпечувати всім бажаючим вільний доступ до електронних форм інформації.
На практиці при застосуванні даних принципів виникають моральні колізії. Гострота конфліктів інформаційної етики з особливою силою заявляє про себе в області Інтернету. Право на вільний доступ до інформації і вільне висловлювання думок (право на інформаційну свободу) тут різко зіштовхуються з правом суспільства в цілому і окремих його категорій (особливо, неповнолітні) на захист від негативної інформації. Суспільство знову зіштовхується з цензурою. З розвитком Інтернету проблеми цензури змінилися. Якщо до застосування електронних комунікацій цензура була відкритою, принаймні в демократичних державах, то технічні можливості Інтернету дозволили ввести анонімність цензури — користувач часто не знає, хто її здійснює. Поява різних систем фільтрації і блокування інформації викликана такими побоюваннями громадськості, як: загроза національної безпеки у зв'язку з діями хакерів; посягання на інтелектуальну власність; доступність чи поширення інформації про наркотики, зброю тощо; побоювання терористичних актів. У зв'язку з наявністю веб-ресурсів «сумнівного» характеру бібліотекар несе певну відповідальність за надання доступу до них своїм читачам. З одного боку, бібліотекарі зобов'язані дотримуватися принципу інтелектуальної свободи, як представники установи, покликаної її захищати. З іншого, бібліотеки — це гуманістичні установи, головним об'єктом діяльності яких є людина, читач, перед котрим працівники бібліотек несуть моральну відповідальність. Чим повинні керуватися бібліотеки при вирішенні цієї колізії? Передусім, звичайно, чинним законодавством. В Україні при організації у бібліотеках доступу до мережі Інтернет необхідно дотримуватися Закону України «Про захист суспільної моралі».
Але бувають ситуації, що не передбачені законом, проте викликають сумнів з етичної точки зору. На які ж засади спиратися бібліотекарям у даному випадку? Етичні кодекси багатьох країн світу, у тому числі України, визнають у якості основного обов'язку бібліотекаря забезпечення користувачам доступу до інформації та документів без обмежень, якщо останні не були попередньо встановлені законами. Серед положень професійного кодексу етики, затвердженого УБА, є і протистояння спробам цензурувати доступ до інформації.
Такі загальні положення не можуть допомогти у багатьох суперечливих випадках. Наприклад, бібліотекар бачить, що користувач дуже цікавиться сайтами, присвяченими різним способам самогубства. Що він повинен робити? Не втручатися, керуючись принципом права вільного доступу до інформації? Але якщо ця людина потім таки вчинить самогубство, чи не буде при цьому провина лежати і на бібліотекареві? Заборонити відвідувачеві доступ до таких сайтів? Але ж, можливо, він просто збирає необхідну інформацію для якихось досліджень, наприклад, з психології? Така заборона — грубе порушення прав користувача. Запитати, чим викликаний такий інтерес? При цьому порушується право на конфіденційність інформації. Людина ж, що задумала самогубство, навряд чи відповість чесно. Можливо, рішення бібліотекаря буде залежати від того, чи відвідувач повнолітній. Здоровий глузд підказує, що деяких обмежень у доступі користувачів до інтернет-ресурсів не уникнути. Але у спірних випадках бібліотекар буде приймати рішення стихійно, керуючись або власними етичними принципами, або вказівками керівництва. Досвід же зарубіжних бібліотек свідчить, що регулювання свободи доступу здійснюється ними на підставі законів (наприклад, у деяких бібліотеках США встановлюються фільтри), хартії Опікунської ради, внутрішньої нормативної документації, моральних норм етичних кодексів.
«Маніфест ІФЛА про Інтернет» теж відстоює принципи вільного доступу до інформації. При цьому ІФЛА підтримує політику відповідального доступу до Інтернету. Основний принцип полягає у тому, що доступ не повинен залежати від ідеологічної, політичної або релігійної цензури та економічних бар'єрів. Завдання знаходження балансу між відкритим доступом і правильним використанням веб-ресурсів покладається на бібліотечну громадськість і осіб, відповідальних за прийняття рішень на національному та місцевому рівнях.
Для вирішення проблем, пов'язаних з суперечливим і сумнівним змістом інформації в Інтернеті, сьогодні застосовуються системи фільтрації і блокування. Застосування блокувальних програм базується на принципі виключення певних слів, сайтів і графічних зображень. Через прямолінійність методик відбору інформації в таких програмах часто блокуються досить цінні матеріали. ІФЛА та УБА не рекомендують бібліотекам встановлювати «фільтри».
Більш перспективною виглядає практика надання інтернет-ресурсам оціночних категорії в допомогу користувачеві при відборі інформації. Надання таких категорій інтернет-матеріалам здійснюється службами, які спеціалізуються на порівнянні рейтингів і оцінюванні інформаційного ресурсу, або самими авторами, або дистриб'юторами сайту. Наприклад, певні системи оцінюють матеріал з точки зору змісту за шкалою від 0 до 4 за категоріями: насильство, зображення оголеного тіла, мова тощо.
Ще одна сучасна тенденція — надання всім інтернет-матеріалам метаданих, тобто даних, що являють собою короткий опис і оцінку матеріалу. Рада Європи, висловлюючи свою позицію у «Керівних принципах для європейської культурної політики», допускає використання метаданих про інформацію у місцях громадського доступу до Інтернету для полегшення користувачеві вибору. Ця рекомендація має пряме відношення до бібліотек.
Отже, до проблеми вільного доступу до інтернет-ресурсів можливі різні підходи. Але у будь-якому випадку треба пам'ятати, що бібліотекар несе моральну відповідальність за надання доступу до інформації.
Література:
Пашкова В. С., Пашков О. М. Інтелектуальна свобода та доступність інформації в демократичному суспільстві. Етика бібліотечного працівника : посібник для бібліотекарів за програмою підвищення кваліфікації / В. С. Пашкова, О. М. Пашков. — Київ : Самміт-Книга, 2013. — 96 с.
Пашкова В. Міжнародний кодекс етики / В. Пашкова // Бібліотечна планета — 2012. — № 3 — С. 8-9.
Інтернет-ресурси:
Кодекс етики бібліотекаря. Затверджено конференцією Української бібліотечної асоціації 26 листопада 2013 р. [Електронний ресурс] — Текст. дані. — Режим доступу: http://ula.org.ua/fileadmin/uba_documents/others_documents/doc_for_ubadoc/Code_of_Professional_Ethics_2013_Edited_Nov26.pdf (дата звернення: 08.04.2015). — Заголовок з екрану.
Кодекс этики российского библиотекаря и проблемы библиотечного обслуживания современного пользователя [Электронный ресурс] // KazEdu : казахстанская образовательная социальная сеть. — Текст. данные. — Режим доступа: http://www.kazedu.kz/referat/162556 (дата обращения: 08.04.2015). — Загл. с экрана.
Маніфест ІФЛА про Інтернет. Прийнятий Сесією Ради ІФЛА 23 серпня 2002 р. [Електронний ресурс] — Текст. дані. — Режим доступу: http://www.ifla.org/files/assets/faife/publications/policy-documents/internet-manifesto-uk.pdf (дата звернення: 08.04.2015). — Заголовок з екрану.
Пашкова В. С. Доступ до Інтернету як бібліотечна послуга / В. С. Пашкова [Електронний ресурс] // Діловод : сайт інформаційного спрямування. — Текст. дані. — Режим доступу: http://dilovod.com.ua/publ/statti/dostup_do_internetu_jak_bibliotechna_posluga/4-1-0-458 (дата звернення: 08.04.2015). — Заголовок з екрану.
Принципы компьютерной этики [Электронный ресурс] // Учусь! : сайт. — Текст. данные. — Режим доступа: http://uchus.info/catalog/%D4%E8%E7%E8%EA%E0%2C_%EC%E0%F2%E5%EC%E0%F2%E8%EA%E0%2C_%E8%ED%F4%EE%F0%EC%E0%F2%E8%EA%E0/%CF%F0%E8%ED%F6%E8%EF%FB_%EA%EE%EC%EF%FC%FE%F2%E5%F0%ED%EE%E9_%FD%F2%E8%EA%E8/view/ (дата обращения: 08.04.2015). — Загл. с экрана.
| < Попередня | Наступна > |
|---|