Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Події та новини Фотофакти Вечір-репортаж, присвячений Борису Арову: “Тримаємо оборону!”

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Події та новини - Фотофакти

В Миколаївській обласній бібліотеці для юнацтва 29 жовтня зібралися письменники, журналісти, видавці, бібліотекарі, читачі бібліотеки, учні Кир’яківської загальноосвітньої школи, Миколаївського професійного ліцею сфери послуг, щоб вшанувати пам'ять легендарного миколаївського журналіста, публіциста, громадського діяча Бориса Лазаровича Арова, якому у 2019 мало виповнитися 100 років.


Провідна бібліотекарка відділу соціокультурної діяльності молоді Оксана Криловська розпочала зустріч з жартівливих віршованих рядків Катерини Голубкової та Леоніда Гєршова: “Вдоль базаров и бульваров кто несет печатный лист? Это дядя Боря Аров, наш известный журналист!”. Присутні познайомилися з основними віхами його біографії. Народився 1 травня 1919 року у селі Аджамка Кіровоградської області, але все його життя пройшло у Миколаєві. Трудовий шлях розпочав у 1937 році в газеті “Більшовицький шлях”, до редакції якої, але вже під новою назвою “Южная правда”, повернувся після війни. Там знайшов своє перше та єдине кохання — Фаїну Натанівну Мар’янчик. Ветеран Другої Світової війни.

Сергій Євгенович Торпаков, член Національної спілки журналістів України, мати якого дружила з дружиною Арова Фаїною, наголосив, що Борис Лазарович, народившись на Кіровоградщині, став рідним і вірним сином Миколаєва. Його найкращими друзями були Еміль Январьов, Марко Лисянський, В'ячеслав Качурін, а взагалі він дуже любив і поважав людей. Його щирість відкривала йому двері в усі будинки, тому і його інтерв'ю, репортажі завжди були дуже змістовними і цікавими. Сергій Євгенович зізнався, що саме завдяки Арову став журналістом. До речі, всі гості відзначали вплив Бориса Лазаровича на їхній професійний вибір, його талант побачити в кожному те, про що сама людина навіть і гадки не має і не замислюється. “Твоя душа заспівала...”, — казав він, почувши чиїсь поезії, прочитавши статтю, побачивши фотографію. І ці пророчі слова змінювали шлях співрозмовника.

Валерій Васильович Бабич, член Національної спілки журналістів України, інженер-суднобудівник Чорноморського суднобудівного заводу, автор декількох книг, відзначив високу професійність Бориса Лазаровича як спортивного журналіста і поділився з присутніми цікавою історією однієї шайби з колекції друга. На Чемпіонаті світу з хокею, коли збірна Радянського Союзу виграла у збірної Чехословакії, її нападник після матчу зі злості жбурнув шайбу прямо у ложу преси і ледь не вбив Арова. Але унікальний сувенір цього був вартий. Мати Валерія Бабича працювала в одній газеті з Аровим, а їхні будинки на Потьомкінській були навпроти. Тому коли Валерій Васильович почав працювати над книгою “Журналісти міста Святого Миколая. Історія і долі”, він, в першу чергу, звернувся до Арова і записав інтерв'ю про свою маму. Валерій Бабич заявив, що дуже гордий тим, що разом з відомим фотохудожником Ігорем Єрмолаєвим взяв активну участь у фінальній роботі Арова “Мелодии наших судеб”. Борис Лазарович дуже вимогливо ставився до ілюстрацій книги. На обкладинці він хотів бачити знакову для міста фотографію, але не загальновживані зображення певних об'єктів і вулиць: тому її прикрашає зроблений з даху багатоповерхівки на 6-й Слобідській Єрмолаєвим знімок, де вмістилося майже все місто, видно верф, батарею і навіть трамвайчик. Для ілюстрації вірша про роки як птахи жодна із запропонованих фотографій Бориса Лазаровича не задовольнила: прийшлося Валерію Васильовичу блукати парками і вулицями і фотографувати різних птахів. Коли Аров побачив один із нових знімків, зроблений біля пам'ятника Святому Миколаю у Каштановому сквері, він запитав: “А як ти з голубами домовився?”.

Світлана Миколаївна Дубовик, лікар-невропатолог, добра сусідка Бориса Арова акцентувала увагу на любові в родині Арових, їх інтелігентності: “Коли йшла ця пара — наче сама любов, ніби артисти з зарубіжного фільму”. А також на його мужності і цілеспрямованості в останні роки, коли він був прикований до ліжка, але все такий же відкритий до спілкування, з жагою до роботи.

Віра Іванівна Марущак, письменниця і вчитель, голова Миколаївської обласної організації НСПУ, член НСЖУ і Ірина Олександрівна Гудим, видатний видавець Миколаївщини, справжній професіонал, меценат і берегиня історії нашого краю не могли стримати емоцій, коли згадували про свого друга і колегу, якого так не вистачає. Не вистачає його підтримки, думки, жарту, щирості. Наприкінці 2015 року, коли у 97-річного Бориса Лазаровича питали щодо справ і самопочуття, відповідав: “Тримаємо оборону!”. Він ніколи не жалівся, завжди був на позитиві. І залишив цей світ і друзів через декілька днів після того, як поставив останню крапку в останній книзі, обрав фотографії до ілюстрацій, відредагував і вичитав текст. Його душа пішла до Бога і Фаїни 11 січня 2016 року, а вже 23 лютого в Миколаєві презентували його “Мелодии наших судеб”, про Миколаїв і миколаївців, про самих різних людей на його шляху, про події минулого і сьогодення, про майбутнє нашого міста.

Спікер зустрічі Оксана Криловська нагадала слова Еміля Январьова про друга: “З Борисом Аровим неможливо було йти по Радянській. Його зупиняють на кожному кроку. Одні, щоб дізнатися, з яким рахунком зіграла наша футбольна команда у сусідньому місті, інші — поділитися враженням від концерту симфонічного оркестру, треті — ще про щось. Я вчився у Бориса Арова дружелюбності, доброзичливості”. Присутні з цікавістю переглянули телевізійний сюжет за участю Бориса Арова. Валерій Васильович Бабич подарував учням Кир’яківської загальноосвітньої школи свою книгу з автографом, а всім присутнім пісні воєнних років у своєму виконанні.

Шановані гості наголосили, що Борис Аров пробував себе у різних жанрах: писав нариси та рецензії, оповідання, етюди, п’єси, сценарії до документальних фільмів, вірші. І вся його творчість просякнута такою енергетикою і любов'ю, що допоможе в трудні часи в житті кожному. Вони закликали пам'ятати цю непересічну особистість з великим серцем і безмежною добротою.


 

Добавьтe Ваш комментарий

Ваше имя (псевдоним):
Комментарий:
Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.