СмакBook від УІК: читацькі посиденьки #5 з Сергієм Гридіним

26 травня відбувся п’ятий літературний стрім проєкту СмакBook від УІК, героєм якого став письменник Сергій Гридін. В онлайні до спілкування долучилися учні 9-А класу Миколаївської ЗОШ №11, бібліотекарі і читачі з різних куточків області, а в бібліотеку на читацькі посиденьки завітали студенти-першокурсники державного коледжу економіки та харчових технологій.

Що ми знали про героя п’ятого літстріму? Сергій Гридін народився і живе у містечку Здолбунів на Рівненщині, за освітою економіст, активно займається спортом, служив у зоні АТО командиром інженерно-саперного взводу. Його ім’я з’явилось на українській літературній арені десять років тому – після виходу першої дитячої книжки «Федько, прибулець з інтернету». Нині в творчому доробку автора 15 книжок, серед яких – дитячі, повісті для підлітків і твори для дорослих. Його коротка проза ввійшла до збірок, а також кількох популярних серій і антології. Сергія Гридіна небезпідставно називають майстром психологічної прози для юнацтва і сміливим письменником, який «наважився написати про хлопців таке, про що й самі хлопці пошепки не завжди можуть сказати, не те що закарбувати чорним по білому». У нашій бібліотеці донедавна було 10 книжок письменника, а торік завдяки Українському інституту книги «гридінська» поличка поповнилась дорослою повістю «Чужий».

 

Що ми дізналися про Сергія Гридіна? Насамперед, він відповідальний і пунктуальний: долучився до зуму хвилина в хвилину. Він приємний співрозмовник – щирий, з почуттям гумору. Він класний спікер і тонкий психолог. Ми лише шкодуємо, що читацькі посиденьки були онлайнові, і не було того обміну енергіями, як при очних зустрічах. Але були цікаві історії, жарти і монгольські бувальщини, письменницькі інсайти і дружні поради. Втім, про все по-порядку.

Виявляється, багато чого в житті Сергія Гридіна почалося з … Монголії! Два роки родина Гридіних мешкала в невеликому селищі, загубленому в монгольських степах. Саме там, тоді ще підліток, Сергій знайшов класних друзів, захопився спортом, навчився грати на гітарі. Місцеві жителі і саме життя спонукало вивчати історію і традиції Монголії. Спробував би не вивчити під дулом рушниці! Якось хлопці, серед яких був і Сергій, ненавмисне забрели на кладовище, куди можуть заходити лише монгольські лами. Терпіти таку наругу над святинею місцевий житель не мав бажання, тому й прогнав зайд пострілами з рушниці. Хлопці бігли так, що, напевно, склали б серйозну конкуренцію Усейну Болту! Зараз Сергій згадує цей випадок з посмішкою, але радить вивчати традиції країни, куди вирушаєте в подорож а, тим більше, на проживання. 

 

Не менш екстремальною була історія про початок письменництва. Замучений тривалою фінансовою перевіркою на роботі, Сергій ще й вдома отримав неочікуваний вірусний удар. Син Сашко разом із грою завантажив і комп’ютерний вірус, який «положив» операційну систему. Всю ніч Сергій відновлював інформацію, і в четвертій годині ранку йому прийшла ідея написати книжку про комп’ютерного віруса Федька. Наступного дня були написані перші речення майбутньої книжки. А потім – творча криза. Що далі? Звідки візьмуться герої? Куди вони підуть і що робитимуть? Перший «Федько» писався півтора роки, а потім пішло, як по маслу. Кожну наступну книжку було писати все легше. Так з’явилась на світ трилогія про Федька («Федько, прибулець з інтернету», «Федько у віртуальному місті», «Федько у пошуках чупакабри), яка скоро стане чотирилогією: на підході нова книга-передбачення з цієї серії, написана ще кілька років тому про китайські віруси, що заполонили планету. Найприкольніша, на думку автора, історія про пошуки чупакабри. Виявляється, вона заснована на реальних подіях! В той час у навколишніх селах безчинствувала «чупакабра»: крала курей, давила кролів. Зловмисницю ловили з поліцією, так і не зловили, але їй пощастило бути увічненою у книжці Сергія Гридіна.

 

Письменник зізнався, що після виходу його дебютної книжки, люди почали ставитись до нього насторожено, а рідний кум навіть жартома спитав: «Що ти куриш?». Звідки у технаря, серйозного чоловіка і відповідального посадовця взялись такі ідеї і такі герої?! А коли ці ідеї «зайшли» і герої полюбились тисячам українських читачів, здоблунівці остаточно (і ми переконані, що не без гордості!) усвідомили факт появи письменника-краянина Сергія Гридіна.

Автор згадав свою першу презентацію книжки. Каже, що це був повний треш! Ці сорок хвилин в актовій залі однієї зі шкіл Львівської області, де зібрали учнів від першого по дев’ятий класи, стали найважчими у житті Сергія Гридіна. Після того було дуже багато зустрічей, але це вже було набагато простіше.

 

Твориться Сергію по-різному. Були часи, коли писав щодня: прокидався о п’ятій ранку і на дві години поринав у написання тексту. А бувають моменти неписання, які можуть тривати по півроку. Після повернення з АТО майже рік нічого не писав. 

 

Загалом у творах письменника багато правди життя, реальних історій і впізнаваних героїв. Він пише про те, про що підлітки з дорослими зазвичай не діляться: труднощі у школі та серед однолітків, несприйняття себе самим та іншими, занижена самооцінка, невзаємне кохання. При написанні творів дуже допомагав син. Він читав рукописи, редагував, давав поради. До того ж Сергію пригадався власний підлітковий досвід. Два його твори є біографічними: підліткова повість «Не такий» і книжка для дорослих «Сапери». На реальній історії, трохи осучасненій автором, заснована книжка «Дорослі зненацька». 

Ідеї до письменника часто приходять в дорозі, іноді їх підказують читачі. Написати книжку про підлітковий суїцид запропонували два хлопці років 12-ти під час зустрічі у Львові. Спершу Сергій не сприйняв цю ідею, але дорогою додому все обдумав і вирішив взятись за написання. Так з’явилась повість «І паралельні перетинаються». Писати продовження підліткових книжок письменник не планує. Наразі його цікавлять нові сюжети і теми. Наступна книжка буде про проблему підліткової наркоманії, яка, сподівається письменник, допоможе комусь уникнути серйозних проблем у житті.

 

Сергій Гридін називає себе «безсистемним читачем». На його електронній книжці півтори тисячі книжок, які він постійно читає, не зауважуючи автора чи назву і дочитуючи до кінця лише ті твори, які сподобались. Зараз читає «Справу Василя Стуса» і радить її всім для розуміння історії. Універсальної книги, на думку письменника, не існує, кожен має знайти свою. Для цього треба просто читати. 

 

Попри те, що пан Сергій не любить заочні зустрічі, наші посиденьки вдалися на славу. Цікаве, щире, емоційне спілкування з письменником спонукало присутню молодь знайомитись з його творчістю, читати і шукати свої книжки. І, хто зна, можливо, тими обраними, своїми стануть повісті Сергія Гридіна «Не такий» чи «Дорослі зненацька», які одразу після стріму «вирушили» з хлопцями і дівчатами в чергову подорож. Подорож книжки до серця читача.

 

Дякуємо пану Сергію за зустріч! Не прощаємось і дуже сподіваємось на особисту зустріч. Чекаємо Вас в Миколаєві!

 

P.S. Традиційна дяка колегам із Кривоозерської і Єланецької ОТГ, які долучилися і мали задоволення взяти участь в читацьких посиденьках. До нових зустрічей у вересні!