Дискусійний майданчик в економічному ліцеї №2

29 листопада обласна бібліотека для юнацтва запросила на дискусійний майданчик одинадцятикласників Миколаївського економічного ліцею №2. Чергова зустріч у рамках бібліотечного проєкту “Діалоги порозуміння” відбулась до Міжнародного дня сліпих і була присвячена людям, які мають порушення зору.

На початку розмови бібліотекарка-психологиня Марина Чередниченко запропонувала учням згадати, чи легко пройти з кімнати до кухні та знайти необхідні речі, якщо ввечері раптом зникає світло, а також заплющити очі й замислитися: для 285 мільйонів людей у всьому світі, які мають порушення зору, — це реальність, у якій вони перебувають протягом усього життя. Психологиня запитала в підлітків, що вони відчувають, коли зустрічають незрячу людину. Більшість присутніх зізнались, що їх переповнює співчуття. Лише для однієї дівчини, яка має незрячого дідуся, це — бажання допомогти. 

 

Пані Марина розповіла, як сприймають світ незрячі люди, як орієнтуються у просторі, навчаються усім тим речам, які ми робимо, не замислюючись. Разом із учнями згадали незрячих людей, котрі здійснили вагомий внесок в історію людства. Це розробник рельєфно-крапкового шрифту Луї Брайль, відомий італійський співак Андреа Бочеллі, англійський політик Девід Бланкетт, видатний аргентинський письменник і мислитель Хорхе Луїс Борхес, а також наші співвітчизники: параолімпійський чемпіон зі стрибків у довжину Руслан Катишев і Василь Закревський — один із лідерів українського паратріатлону, відомий масажист-реабілітолог, волонтер, який допомагає незрячим, зокрема й учасникам бойових дій.

Бібліотекарка розповіла учням про Темні їдальні та “сліпі музеї” — суспільні проєкти, що мають на меті подолання соціальних бар'єрів між зрячими і незрячими, надання звичайним людям можливості відчути на собі, як живуть люди без зору. 

 

Учні міркували, що необхідно змінити/зробити в нашому суспільстві для вирішення проблем майже ста тисяч людей з порушеннями зору. Наприклад, суспільство “зрячих” людей повинно потурбуватися про організацію оточення, дружнього сліпим. Це і світлофори з дублюванням сигналу звуком, і рельєфне вимощення вулиць, також дублювання написів шрифтом Брайля, спеціальні комп'ютерні програми, які дозволять незрячим людям отримувати інформацію з інтернету або спілкуватися за допомогою відеочатів. Важливо, що кожен з присутніх замислився над тим, що може зробити саме він для того, щоб люди із вадами зору відчували себе повноцінними членами суспільства, щоб побудувати країну з толерантним ставленням до кожної людини.