02.12.2024 00:00 Обновлено 03.12.2024 13:38
26 листопада відбувся тридцятий літературний стрим, героїнею якого стала письменниця з Хмельницького Ольга Саліпа. Захід об’єднав бібліотекарів, читачів і книголюбів із різних регіонів України. Цікаве й щире спілкування тривало більше години, не стали на заваді навіть неочікувані зміни в графіку погодинних відключень електроенергії.
Ольга Саліпа – письменниця, журналістка, фотографиня, авторка 15-ти книжок, серед яких – збірки віршів, “теплі історії”, ретроромани, історична і психологічна проза, пригодницькі книжки для підлітків. Серед її письменницьких здобутків — перемоги і відзнаки в престижних літературних конкурсах. Пані Ольга розповіла, що вірші писала з дитинства, її перша проба пера, збірка «Я весна», вийшла, коли авторці було 16 років. Після тривалої перерви, у 2019-му, побачила світ її книга поезій “Територія жінки”, наступного року – “Територія вогню”. Щоб відкрити собі шлях до видавництв і заявити про себе на всеукраїнському рівні, письменниця написала роман «Оля», в центрі якого – Ольга Кобилянська, не письменниця, а жінка. Рукопис роману здобув гран-прі Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», того ж таки 2020 року був виданий харківським видавництвом «Фоліо», став лонгселером і своєрідною візитівкою самої письменниці. Відтоді щороку виходять друком книжки Ольги Саліпи. В центрі більшості її романів — жінки. Сильні, які йдуть своїм шляхом, долають труднощі. Такі як героїні романів «Зламані речі» (найпродаванішої і кілька разів перевиданої книжки письменниці) і «Облудниця». Ольга Саліпа прописує Хмельницький (колись – Проскурів) на літературну карту України. Її серія ретророманів “Проскурівське коло” наразі включає чотири книги, в яких – історичні події, реальні особистості і локації поєднуються з художньою вигадкою, утворюючи симбіоз захопливого сюжету і характерної атмосфери старого Проскурова.
Детальніше поговорили про книги історичної родинної саги Ольги Саліпи “Дикі паростки”. Наразі вийшли вже три книги серії – “Дерево роду”, “Без права повернення”, «Вільні в’язні», письменниця працює над четвертою. Разом із героями саги читачі проживають не лише особисті драми і перемоги родини Луциків, а й історію країни. Ці книги – це спроба авторки розповісти історію України не подієцентрично, а людиноцентрично. Це особливі книги для письменниці, адже мають біографічну складову: вона родом з Гусятина, історія життя її прадіда прописана в одному з героїв саги. Присутні звернули увагу на історичні факти, важливі деталі, вшиті авторкою в сюжет: як жили засуджені українці в Сибіру і на спецпоселеннях, розстріли в Биківні під Києвом, розділений кордоном Гусятин, розділені кордоном люди, які донедавна були рідні і близькі, тощо.
Такою ж особливою буде наступна книга Ольги Саліпи, вихід якої очікується в січні. Вона торкатиметься теми, актуальної для нашої країни, теми, яка особисто болить авторці. Йдеться про художній роман про жінок, які втратили чоловіків на війні. Письменниця наголосила, що це художньо опрацьовані реальні історії дуже різних жінок, які переживають багато спільних моментів. Таких моментів, які пережила й сама Ольга Саліпа, коли в 2014-му загинув її чоловік. Письменниця завважила, що цільова аудиторія книги – це не жінки, які втратили коханих, це суспільство, яке оточує цих жінок. Вона щиро сподівається на підтримку читачів, і зізнається, що за жодну зі своїх книжок так не хвилювалась. Пані Ольга підкреслила, що ця книга не про біль, не про втрати, вона про надію і світлий сум.
Ольга Саліпа розповіла, як повномасштабне вторгнення вплинуло на її творчість, що зараз допомагає їй бути в ресурсі, заземлятися, черпати сили для роботи, родини, творчості. Творчість і родина в її випадку взаємопов’язані, адже другий чоловік пані Ольги теж письменник, автор антиутопії «Дурна кров» Дмитро Пресліцький.
Учасники зустрічі дякували за цікаве і щире спілкування, бажали перемоги в премії «Книга року ВВС-2024», в Довгі списки якої ввійшла підліткова книжка Ольги Саліпи «Скарби у скриньці з різдвяного печива». Вболіватимемо за письменницю і чекатимемо її нових книжок.
Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, говорити про книжки і бути вдома.
P.S. Друзі, дякуємо всім, хто долучився! Побачимося/почуємося/поспілкуємося у грудні. Бережіть себе.
| < Попередня | Наступна > |
|---|