СмакBook від УІК: читацькі посиденьки #29 з Ірен Роздобудько

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Події та новини - Фотофакти

25.10.2024 13:54 Обновлено 25.10.2024 14:12 Автор: Unsvet

24 жовтня відбувся черговий літературний стрим, героїнею якого стала одна з найуспішніших і найпопулярніших українських авторок – Ірен Роздобудько. На онлайнові посиденьки з улюбленою письменницею завітали бібліотекарі з Миколаївської області і різних регіонів України, читачі нашої бібліотеки, а також учні та викладачі професійного машинобудівного ліцею.

Модераторка зустрічі Тетяна Гервасьєва завважила, що Ірен Роздобудько – письменниця, сценаристка, ілюстраторка, лауреатка багатьох літературних премій та відзнак, авторка десятків книг – не потребує представлення. Її творчість є невід’ємною частиною сучасної української літератури, її книги пройшли перевірку часом і читацькою любов’ю. Чого вартий вже культовий «Ґудзик», який вийшов майже двадцять років тому, перевиданий кілька разів, перекладений іноземними мовами, екранізований і досі викликає жваві обговорення й інтерес читачів. Письменниця навіть сама подивована популярності цієї історії, втім, визнає за читачами право обирати своїх фаворитів серед її численного творчого доробку.

Під час зустрічі Ірен Роздобудько розповіла, що для неї означає бути письменницею. До речі, вона не любить слово «письменник», тому воліє називати себе «людиною, яка говорить до інших людей через сторінки книжок». Пані Ірен поділилась тим, як повномасштабна війна вплинула на її творчість. Разом із присутніми обговорили важливі думки, проникливі спостереження, щемкі, навіть болючі, моменти, описані авторкою у книзі «Райські яблучка». В ній письменниця опублікувала свій щоденник перших десяти днів війни, не змінивши «жодного рядка, жодної емоції». Тим він і цінний, на думку присутньої аудиторії. Кожен, читаючи, згадував про те, як переживав свій перший шок і як змушений був опановувати (як влучно зауважила в одному з щоденникових записів пані Ірен) жорстокі науки – «битися» і «втрачати». Письменниця ж зізналась, що їй завжди, а зараз особливо, важливо дарувати розраду і надію, бути відвертою і правдивою, говорити про те, що болить, що важливо. Саму ж пані Ірен «тримають»: читання (нечитуна у неї не буває), її студенти, яким вона викладає кінодраматургію у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, а також добрі справи, навіть найменші, котрі робить для інших. Письменниця завважила, що відчуття потрібності дуже важливе для того, щоб триматися і підтримувати себе морально.

А ще робота. Ірен Віталіївна неодноразово зізнавалась, що у творчості знаходить справжнє щастя. Ось і сьогодні вона поділилась гарною новиною про нову книгу – «ТРОє і одна» невдовзі вийде друком у видавництві «Віват». Ця історія, за словами авторки, про нас, про наші переживання останніх трьох років. Вона легка, з цікавими персонажами та любовною лінією і водночас важлива для розуміння вислову «смертю смерть поправ». Письменниця підкреслила, що не писатиме болючих текстів. Її книги схожі на саму авторку – сповнені надії і оптимізму.

Ірен Роздобудько закликала всіх присутніх читати своє, українське, відкривати письменників, творчість яких роками замовчувалась. Вона гаряче радила твори Віктора Домонтовича, тексти визначних представників «розстріляного відродження» Миколи Хвильового і Валеріана Підмогильного, талановитого прозаїка Івана Багряного, сучасних авторів – Артема Чеха і Артема Полежаку. Також рекомендувала насолодитися блискучою стилістикою Мілана Кундери і Милорада Павича.

Розмова з Ірен Роздобудько стала справжнім подарунком для всіх учасників заходу. Щира і душевна, правдива і часом щемка, важлива й оптимістична. Ось така була розмова. Дякуємо сердечно пані Ірен за спілкування! Зичимо здоров’я, сил і наснаги для творчості. Чекаємо дуже в місті-герої Миколаєві. Ото вже наобіймаємося :-)

Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, говорити про книжки і бути вдома.

P.S. Друзі, дякуємо всім, хто долучився! Побачимося/почуємося/поспілкуємося у листопаді. Бережіть себе.