СмакBook від УІК: читацькі посиденьки #32 з Сашею Войцехівською

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Події та новини - Фотофакти

20.02.2025 16:20 Обновлено 20.02.2025 16:27 Автор: Unsvet

19 лютого черговий літературний стрим, героїнею якого стала українська дитячо-підліткова письменниця Саша Войцехівська, об’єднав чотири десятки посиденьківців – книголюбів, читачів і бібліотекарів із різних куточків Миколаївщини і України.

Розмова з Сашею Войцехівською була тепла і змістовна. Олександра розповіла, як сталося, що залюблена в точні науки переможниця олімпіад з фізики і випускниця технічного вишу, котра ніколи не мріяла писати, врешті стала письменницею. Вона розповіла про свої перші тексти, про момент, коли відчула перший захват, навіть азарт, від їх написання, про людей, які допомагали на шляху становлення її як авторки. Письменниця зазначила, що її шлях в літературу був довгий і місцями складний. Але завдяки своєму характеру, цілеспрямованості й амбіційності вона досягла бажаного – стала хорошою письменницею. 

Авторка зізналась, що отримує велике задоволення від того, що в літературі «ти не маєш кордонів», що вигадуєш і створюєш нові світи, особливих героїв, особливі образи і символи. Як от вітер, який присутній майже в кожній книжці Саші Войцехівської. Ця потужна стихія просто вривається в її тексти, і письменниця не може на це вплинути. Головний герой її книжки «Таємна рада вітрів», звичайно ж, вітер – бриз Війчик. Багато вітрів у найсвіжішій підлітковій книжці «Коли я вирощу крила». Там навіть є морозиво зі смаком вітру! Зараз готується до друку книжка, в яку знов «залетів» вітер. А ще письменниця зізналась, що планує писати продовження «Таємної ради вітрів». Загалом ідей та планів у авторки багато, а от часу на їх реалізацію катастрофічно не вистачає. Адже Олександра виховує двох донечок, тож присутні цікавились, як їй вдається тримати баланс між родиною і роботою. Запитували про натхнення і народження ідей. Письменниця поділилась щемкою історією про народження тексту, який довго носила в собі і воліла б, щоб його ніколи не було. Цей текст про хлопчика, в якого на війні загинув тато. Олександра не знає, чи буде ця історія колись надрукована, але не написати її не могла. За словами авторки, література не є прогнозованою, послідовною, вона – раптова. 

Детально поговорили про книжки Саші Войцехівської, які є в бібліотеці, – “Варто спробувати! Роздуми про волонтерство”, “Заблукати до монголів” і “Сови короля Данила”. Модераторка захоплювалась величезною кількістю цікавої інформації (достовірної, історичної), котра міститься на сторінках двох останніх із перелічених видань. У цих книжок є всі шанси бути зачитаними до дірок не лише маленькими читайликами, а й дорослими, які читатимуть своїм дітям. Письменниці направду вдається писати такі книжки, які будуть цікаві і малечі, і дорослим. Обговорили важливість історій, які пояснюють маленькій дитині, що в нашій країні війна. Про це «Яблучна шарлотка, спечена в горах», написана Олександрою у відповідь на запитання донечки Марусі: як ми дізнаємось, що закінчилась війна? Згадали й найсмішнішу книжку письменниці – «Ну придумай щось, Марку!». Одна з учасниць зустрічі завважила, що цю книжку обожнює її 5-річна донечка, яка до того ж поводиться так само, як її улюблений книжковий герой – веселий фантазер Марко. Недарма Саша Войцехівська якось зізналась, що література навчила її помічати дрібнички, спостерігати за людьми й тут же генерувати ідеї. Тому її герої такі справжні й впізнавані. 

Письменницю емоційно виснажують, але водночас і захоплюють підліткові історії. Наразі вона працює над підлітковим текстом про Крим, про свої непрості 13 років – час, коли ти ще не дорослий, але вже й не дитина. Авторка сподівається, що книжка вийде цього літа. Олександра розповіла, чому деякі книжки є такими важливими для неї, поділилась власним досвідом переходу на українську мову і порадила що цікавого почитати. Серед рекомендацій – трилер Еліс Фіні «Камінь. Ножиці. Папір», роман Софії Андрухович «Катананхе», а також неймовірні підліткові історії «Лампадка» Аннет Схаап і «Дитина півночі» Едіт Патту. 

Письменниця відзначила, що розмова була щемливою, глибокою, теплою і затишною водночас. Присутні щиро дякували Олександрі за цікаве спілкування, зичили творчої наснаги та нових книжок. 

Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, говорити про книжки і бути вдома.

P.S. Друзі, дякуємо всім, хто долучився! Побачимося/почуємося/поспілкуємося в березні. Бережіть себе.