Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Давайте познайомимось Про нас пишуть Світлана Талан: «Писати для мене — означає жити, дихати» // Бібліосвіт. — 2023.

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Давайте познайомимось - Про нас пишуть

Світлана Талан: «Писати для мене — означає жити, дихати»

Розмова відбулася під час літературного стриму проєкту «СмакBook від УІК», який Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва реалізує третій рік поспіль з метою популяризації літератури, отриманої від Українського інституту книги для поповнення бібліотечного фонду.
а його перевертає і непоправно змінює, про нові випробування і нові плани.


– Пані Світлано, розкажіть про себе, про перші проби пера.
Я народилася у невеличкому селі на Сумщині в родині вчителів. Під час навчання в 9 класі надіслала до районної газети свій перший нарис на конкурс, у якому посіла перше місце. Відтоді я стала позаштатним кореспондентом. Редактор, як і вчителі, передбачали мені літературне майбутнє. Після школи мене запросили на роботу до районної та обласної газет, але я пішла шляхом батьків, закінчила Глухівський педінститут і стала вчителем. Потім я переїхала на Донбас і… перестала писати. Життя понеслося вихором, згодом я змінила професію, але не відчувала повноти задоволення життям — у ньому чогось не вистачало. Напевно, треба було пройти якісь життєві випробування, багато пережити, передумати, набратися життєвого досвіду та перейти свій Рубікон. Якось я навіть сама собі пообіцяла нічого не писати.

– Як це було і чому так сталося?
Якось мене запросили на літературне засідання. Запросив поет, на якого я, молода вчителька, дивилась, як на небожителя. Був листопад, а я не мала туфель, лише зимові черевики та босоніжки. Тому й пішла по холоду і дощу в літньому взутті. На зустріч я так і не прийшла. Повернулась додому в брудних босоніжках, з мокрими ногами, довго плакала і заріклась ще хоч колись писати. Адже таке заняття на той час не могло принести жодного прибутку, а будучи матір’ю-одиначкою, я повинна була розставляти пріоритети, зважаючи на необхідність утримувати сина. Але ніколи не кажи «ніколи».

– Що спонукало вас знову писати?
Я переживала нелегкі часи, коли мене осяяла думка: я повинна писати — інакше збожеволію! На мене чекало стільки героїнь романів, які прагнуть кохати й бути коханими! Це вони стільки часу не давали мені спокою, прагнучи швидше розповісти свої історії читачеві! Тоді в особистому житті сталися зміни: я вдруге вийшла заміж. І саме чоловік наштовхнув на ідею написати роман. Я знала, що це буде дуже важко, адже у мене не було ніякого досвіду. Але коли я вирішила стати письменницею, це було переворотом у моєму житті. А якщо жінка сильна і поставила собі мету, то вже має йти за нею до кінця.

Відтоді я пищу щодня. Писати для мене означає жити, дихати. Найчастіше я сідаю до роботи стомленою, пізно ввечері, але втома одразу ж кудись зникає. З кожною героїнею я проживаю її життя. Я залишаю їй частинку своєї душі, свого серця, але від цього не стаю біднішою, навпаки — багатію. І якщо та частинка доброти, щирості та любові, якими сповнені мої героїні, зроблять цей світ хоча б на крихту добрішим, я буду відчувати себе по-справжньому щасливою.

– Успіх прийшов одразу?
Ні, зовсім ні. Впродовж трьох років я надсилала рукописи у видавництва і отримувала відмови. Я говорила видавцям: «Якщо вам не подобається цей роман, я напишу інший». І починала писати щось нове. Все змінилось в 2011-му після перемоги в «Коронації слова». Тепер видавництва ставали в чергу з пропозицією друкувати мій роман. Я обрала «КСД» і наступного року вже мала першу книжку «Коли ти поруч». За рік було продано рекордний наклад – 80 тисяч примірників. Наразі вже вийшло друком майже три десятки моїх книжок. А в голові постійно «сидять» п’ять різних сюжетів, які чекають своєї черги.

– Історії створення ваших книг не менш цікаві та часом драматичні, як і самі твори. Чого тільки вартує написання «Оголеного нерву»! Розкажіть про це.
Я писала цей роман у 2014 році, коли Сєвєродонецьк кілька місяців перебував під владою ополченців. Я ніколи не втікала у бомбосховища. Щоразу, коли починались обстріли, з тремтячими руками сідала за ноутбук, просила Бога допомогти і починала писати. Я відобразила в ньому реальні події 2014-го на Луганщині, вплела долі людей, що стали прообразами героїв, вклала в уста головної героїні власні думки і оцінку подій. За правду, описану в «Оголеному нерві», і за мою активну проукраїнську позицію, окупаційна влада внесла мене до розстрільних списків. Проти мене ополчились проросійські ЗМІ, мені писали погрози в приватні повідомлення, намагались виманити з дому для розправи.

– Як ви витримали цю хвилю хейту?
Почала ще активніше займатись громадською і волонтерською діяльністю. Організовувала всеукраїнські акції зі збору книжок для бійців, проводила зустрічі з захисниками на передовій, висвітлювала інформацію про життя по обидва боки розмежування на Луганщині у власному блозі «Інформаційний супротив Світлани Талан». А ще написала продовження роману «Оголений нерв». «Повернутися дощем» вийшов у 2016-му, в його основу покладені події під Іловайськом. Планую написати ще й третю частину.

Нещодавно дізналась, що терористичне угрупування «ЛНР» створило список літератури, яку рекомендують вилучати з фондів шкільних бібліотек і знищувати, як таку що має екстремістський характер і «отражает идеологию украинского нацизма». У списку з 365 назв – чотири мої твори: «Матусин оберіг», «Повернутися дощем», «Ракурс», «Я захищаю тебе». Значить, я все роблю правильно.

– Ви часто кажете, що теми вам підказує саме життя. Яка з ваших книжок найбільш автобіографічна?
Роман «Не вурдалаки» майже повністю описує історію моєї родини. Автобіографічні моменти є і в романах «Оголений нерв» та «Розколоте небо».

– Яку зі своїх книжок ви б порадили читати підліткам і молоді?
Одним із найсильніших своїх творів я вважаю роман про Голодомор «Розколоте небо», в основу якого покладена реальна історія мого прадіда по батьковій лінії, який був куркулем. Я збирала матеріал для книжки протягом року по всій Луганщині. Її і раджу. Крім того, саме цей твір включили до шкільної програми для позакласного читання.

– 25 червня 2022 року росіяни захопили Сєвєродонецьк, місто знову в окупації. Ви змушені були виїхати. Зараз із сином живете на Львівщині. Можете про це говорити? Як покидали рідний дім?
Я до останнього не хотіла виїжджати, хоч Сєвєродонецьк вже був на третину зруйнований. Покинути рідний дім мене змусила лише пряма загроза бути розстріляною російськими терористами, як вони вже робили з проукраїнськими активістами на захоплених територіях. Зібрала речі, спеціально взяла лише саме необхідне, бо їхала на два тижні… Вже згодом дізналась, що мародери знищили все. Я найбільше шкодую за сімейними альбомами і своїм ноутбуком, на якому зберігались мої записи, світлини. Зараз тримаюся і продовжую працювати завдяки підтримці читачів. Саме їх очікування нових книжок спонукає мене писати.

– Чи пишете зараз? Про що буде наступна книга?
У лютому вийде моя нова книга, написана ще до повномасштабної війни, – мелодрама «Душа Ніколь». А щодо наступної, то планую відродити ім’я своєї землячки – сумчанки, етнографині, письменниці, про яку незаслужено забули в Україні, але її знає вся Європа. Хочу написати про неї як про жінку. Проте ім’я ще не розголошую.

– Якими принципами керуєтесь у своїй творчості?
Вони незмінні: бути з читачами щирою, не вживати нецензурну лексику і не гнівити Бога.

– Пані Світлано, дякуємо вам за розмову і за вашу творчість. Для багатьох читачів ваші книги зараз є своєрідною терапією. Вони відволікають, знімають стрес і водночас допомагають пережити травматичний досвід.
Дякую і вам за неоціненну підтримку в такий важкий для мене час. Я працюю заради читачів. Планів багато. Сподіваюся, всі втілити в життя. І чекаю на «живу» зустріч із читачами.

Зі Світланою Талан спілкувалась Тетяна Гервасьєва, провідна бібліотекарка Миколаївської обласної бібліотеки для юнацтва


Світлана Талан: «Писати для мене — означає жити, дихати» // Бібліосвіт. — 2023. — № 4 (88). — С. 8–12.
 

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.