Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Інформаційно-ресурсний центр Віртуальні виставки Григір Тютюнник: посмертне визнання

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Інформаційно-ресурсний центр - Віртуальні виставки

“Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших її виявах”.
Григір Тютюнник

Григір Тютюнник — письменник, чиє ім’я на літературній карті України вже давно стало легендою. Він став значною і, без перебільшення, трагічною постаттю української літератури радянського періоду. Про цього унікального письменника неодноразово писалося і говорилося, що це митець, який аж надто гостро та болюче сприймав життя.

 

Народився Григорій Михайлович Тютюнник 5 грудня 1931 році в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині в селянській родині. Григір — літературне ім’я письменника, обране ним, щоб відрізнятися від єдинокровного брата, відомого українського прозаїка Григорія Тютюнника (1920-1961). Батько, Михайло Васильович, заарештований органами НКВС у 1937-му як «ворог народу», із заслання не повернувся. Мати вийшла вдруге заміж, а малого Григора забрав до себе на Донбас батьків брат — Филимон Васильович Тютюнник, у родині якого й виховувався майбутній письменник.


У 1938 році Григір пішов до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час був розформований, і хлопця перевели в російський клас. З того часу й до 1962 року, як зазначав сам Тютюнник, він розмовляв, писав листи (іноді оповідання) виключно російською мовою.

У 1942 році, коли дядько пішов на фронт, одинадцятирічний хлопчик, рятуючись від голоду, пішки помандрував окупованою територією до рідного села на Полтавщині. По війні, у 1946-му, Григір пішов навчатися до Зіньківського ремісничого училища №7, де отримував 700 грамів хліба і 20 грамів масла на день, що й допомогло їм з мамою вижити. Закінчивши училище, працював на Харківському заводі імені В. О. Малишева, але захворів на туберкульоз від непосильної роботи, повернувся до Шилівки, не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії. Як вийшов, повернувся на Донбас, будував МиронГРЕС, “слюсарував, їздив на машинах, майстрував...”.

З 1951 року — чотири роки в армії і увесь вільний час — самоосвіта. Тож після демобілізації закінчує вечірню школу, а в 1957-му вступає на російське відділення Харківського університету. В 1961 році в журналі “Крестьянка” була опублікована перша новела Григора Тютюнника “В сумерках”.

З осені 1963 року Григір Тютюнник мешкав у Києві, працював у редакції газети «Літературна Україна», у видавництвах «Молодь» та «Веселка», однак справжньою та єдиною його роботою було писання творів. Він не уявляв себе кимось іншим, аніж як письменником. І твори його були і є, як саме життя. У них — людське щастя, трагедії, драми, кохання, сміх. Напевно, ніхто так не зміг до Григора Тютюнника передати в національній літературі смак молока, запах степу, тремтіння дитячих сліз, плач душі української.

Тяжке дитинство відіграло згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і в формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо. Нелегке життя повоєнного підлітка, його спогади та враження пізніше вилилися у пронизливу драматичну за своїм звучанням повість «Климко».

Григір Тютюнник, як відомо, не дотримувався поширеного в середовищі майстрів слова неписаного правила «не переказувати ще не закінчених творів». Сучасники згадують, як часто зі смаком Тютюнник розповідав, відшліфовуючи вголос, окремі епізоди своїх майбутніх новел, оповідань та повістей. До кожної нової збірки він обов'язково включав кілька оповідань з попередніх книжок. І це не порушувало цільності книг. Вони ніби творили один ланцюг, де кожна ланка нанизана на попередню. Його ще називали живописцем правди. Адже органічно не сприймав підлості, неправди, навіть на побутовому рівні.

Повісті та оповідання — основний напрям доробку Тютюнника. Написані простою мовою про життя пересічної, на перший погляд, людини, вони зачаровують своєю щирістю, добротою та непідкупною душевністю. Дорога до літературної праці в письменника була складною. Можливо, тому Григір Тютюнник переніс у свої оповідання багато біографічних сюжетів. Лейтмотивом значної кількості написаного стали: рання втрата батька, війна, бідність. І все ж, попри сумне забарвлення, — віра в краще майбутнє, справжню дружбу, чисте кохання.

У 1960-1970-х роках Григір Тютюнник, хоч і друкувався у різноманітних журналах, і видавав книги, тим не менш, постійно гостро відчував тиск радянської влади на творчість. Саме через це протистояння 6 березня 1980 року письменник закінчив життя самогубством. Ця подія стала справжньою трагедією для української культури.

Попри своє коротке життя, Григір Тютюнник залишив нам величезний літературний спадок, в якому зумів відобразити все те найкраще і найособливіше, що показувало саму душу народу, з якого він вийшов.ити нам величезний літературний спадок, який і сьогодні приваблює читачів.

Тютюнник Г. Батьківські пороги / Григір Тютюнник. — Київ : Молодь, 1972. — 176 с.

«Батьківські пороги» ― третя книжка Григора Тютюнника, до якої входять оповідання та спогади про брата ― Григорія Михайловича Тютюнника, знаного письменника, автора широковідомого роману “Вир”. Колоритні характери, жива народна мова, тонке відчуття психології героїв, любов до рідної природи і людей праці — характерні особливості прози Григора Тютюнника.


 

Тютюнник Г. Вибрані твори / Григір Тютюнник. — Дніпропетровськ : Січ, 2000. — 449 с.

До однотомника ввійшли кращі твори відомого українського письменника — оповідання і повісті “Облога”, “Климко”.

 

 

 

 

 

Тютюнник Г. Вогник далеко в степу : казка, оповідання, повісті / Григір Тютюнник. — Київ : Веселка, 1979. — 184 с. ; іл.

До книжки ввійшли казка та оповідання про любов до природи, а також повісті “Климко” і “Вогник далеко в степу” про долю дітей під час війни та в післявоєнні роки.

 

 



Тютюнник Г. Коріння : оповідання, повість / Григір Тютюнник. — Київ : Дніпро, 1978. — 293 с.

До книжки увійшли кращі твори письменника. Їх герої — прості сільські люди, що живуть у тяжкий повоєнний час. Збірка також містить спогади про брата —Григорія Тютюнника, відомого письменника, автора «Виру».

 

 

 

 

Тютюнник Г. Облога : вибрані твори / Григір Тютюнник. — Київ : Університетське видавництво “Пульсари”, 2004. — 584 с. — (Бібліотека Шевченківського комітету).

Твори Григора Тютюнника в цьому виданні подані хронологічно, але за збірниками, тобто в тому порядку, в якому їх розташовував автор при формуванні своїх книжок. За першими 17 оповіданнями зі збірки “Зав’язь” (1966) вміщуються нові твори за книжкою “Деревій” (1969), “Батьківські пороги” (1972), “Крайнебо” (1975); затим оповідання, що публікувалися в літературній періодиці і не ввійшли до прижиттєвих збірок письменника; оповідання, які були видрукувані лише посмертно; далі — повісті та дитячі твори Григора Тютюнника.


Тютюнник Г. Смерть кавалера : повісті і оповідання / Григір Тютюнник. — Київ : Махаон-Україна, 2001. — 253 с. — (100 кращих творів українського письменства).

До книги видатного українського письменника Григора Тютюнника увійшли кращі його оповідання та повісті «Вогник далеко в степу» і «Облога», що засвідчують своєрідне творче кредо митця: «Немає загадки таланту. Немає. Є вічна загадка любові».

 



Тютюнник Г. Степова казка : казки та оповідання / Григір Тютюнник. — Київ : Веселка, 2008. — 96 с. : іл. — (Українській дитині).

У цій книжці люди, тварини, звірята, птахи й комахи, рослини змальовані в єдності, у взаємодії. Вони розмовляють, дружать, допомагають один одному.

Маленькі читачі творів Григора Тютюнника потраплять у чарівний світ природи, навчаться розуміти її красу, уважно й шанобливо ставитися до братів наших менших і ще більше полюблять українське слово, неперевершеним майстром якого був письменник.


Тютюнник Г. Три зозулі з поклоном : вибрані твори / Григір Тютюнник. — Київ : Знання, 2018. — 206 с. — (Класна література).

Персонажі творів Григора Тютюнника — прості люди, на долю яких випало жити у повоєнні роки ХХ століття. У буденних реаліях життя письменник уміє побачити їхню глибинну сутність, характерну ознаку часу, долю людини. Він любить тих людей, про яких пише; написане ним — завжди вистраждане до глибини душі. Тому кожне його оповідання, новела чи повість сприймаються як сповідь. Добірна і точна мова персонажів, за нею можна безпомилково визначити характер, моральне обличчя, а нерідко і професію того, хто говорить. Читача зворушують у його творах правдивість, щирість, самобутній характер оповіді, але найбільше — самовідданість і милосердя людської душі.

Тютюнник Г. Чудасія : повісті та оповідання / Григір Тютюнник. — Київ : Знання, 2017. — 238 с. — (Класна література).

До пропонованої збірки творів Григора Тютюнника ввійшли дві повісті (“Облога” і “День мій суботній”), дві новели та низка оповідань. Їх персонажі — прості люди, на життя яких, за словами героя новели “Чудасія”, випало три голодовки і три війни. Автор писав лише про те, що він добре знав і пережив сам. Тому кожен твір збірки — це портрет часу, неприхована, часом болісна правда про людину, яку письменник бачив серцем і прагнув донести новим поколінням. Книга нагадує нам про людські цінності, учить чесності, людяності, шанобливого ставлення до минулого і до людей, що живуть поруч із нами.

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.