Жовтень 2016 року

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Краєзнавчий календар

19.10.2016 12:30 Автор: Unsvet

75 років тому було створено підпільну антифашистську організацію “Партизанська іскра” (1941)

Село Кримка, розташоване поблизу Первомайська Миколаївської області, добре відоме багатьом як батьківщина молодіжної підпільної організації “Партизанська іскра”, діяльність якої увійшла яскравою сторінкою у літопис боротьби з фашистськими загарбниками.

Кримку фашисти окупували 16 серпня 1941 року. Паркани, дошки оголошень замайоріли розпорядженнями і наказами нової окупаційної влади. В одному з перших наказів мешканцям Первомайського району повідомлялось, що вони тепер піддані румунського генерал-губернаторства Трансністрії. Було також оголошено про створення в селах трудових общин, введення загальної трудової повинності, перереєстрації всього трудового населення у віці від 14 до 70 років. Заборона накладалась на зберігання радіоприймачів, продаж і забій худоби, торгівлю маслом, молоком, іншими продуктами, регламентувалось пересування громадян, визначався порядок передачі майна окупаційній владі.

1 вересня юнаки та дівчата села Кримки прийшли до школи, але занять не було. Всі постояли і розійшлися. А вночі Парфентій Гречаний та його друзі винесли зі школи радіоприймач і друкарську машинку. Юнаки розуміли, що сидіти в окупації, склавши руки, і чекати визволення вони не можуть. Розгубленість перших тижнів окупації змінилась рішучістю до боротьби.

П. Гречаний звернувся за порадою до директора Кримківської середньої школи, вчителя історії Володимира Степановича Моргуненка. За пропозицією  Моргуненка у жовтні 1941 року Парфентій зібрав у Колимському лісі своїх друзів: Дмитра Попика, Михайла Кравця, Олександра Кучера, Юрія Ісаченка, Володимира Білоуса, Івана Герасименка. Ці хлопці увійшли до складу керівного комітету молодіжної підпільної організації. Саме тоді була створена молодіжна підпільна організація, яку кримківські юнаки і дівчата назвали “За Батьківщину”. Загальноприйнята назва “Партизанська іскра”, яка закріпилася в художній та історичній літературі і підручниках, виникла під час розслідування в 1944 році спеціальною комісією обставин діяльності і загибелі підпілля Первомайського району. До рук комісії серед інших документів і речей потрапив трафарет газети “Партизанська іскра”, яку випускали молоді патріоти Кримки. В своїх звітах комісія перенесла цю назву на всю організацію.

Між членами керівного комітету були чітко розподілені обов'язки: Парфентій Гречаний одностайно був обраний командиром, його заступником став Олександр Кучер, Дмитра Попика призначили начальником штабу, Іван Герасименко очолив агітаційно-пропагандистську групу, Михайло Кравець відповідав за диверсії, за Володимиром Білоусом і Юрієм Ісаченком були закріплені окремі групи підпільників. Трохи пізніше до складу комітету увійшли Дар'я Дяченко та Катерина Меркушенко (зв'язкові організації), Поліна Попик відповідала за випуск листівок, які друкувала на машинці або писала від руки. Всього до організації увійшло 47 юнаків та дівчат учнів 8-10 класів із сіл Кримка, Катеринка, Кумари, Степківка, Новоандріївка, Кам'яна Балка, Кам'яний Міст Первомайського району.

Свою підпільну діяльність іскрівці почали з розповсюдження листівок та роз'яснювальної роботи серед населення. Вони слухали радіо, записували повідомлення Радянського інформаційного бюро і розповсюджували їх за підписом “Комітет”.

Настав 1942 рік — рік активних дій іскрівців. Перша диверсія — вибух на залізничній станції Кам'яний Міст. Протягом року підпільники пустили під укіс ворожі ешелони на залізничній дільниці Врадіївка — Любашівка, спалили склад сіна, заготовленого окупантами для потреб своєї армії, неодноразово пошкоджували підземний броньований кабель фронтового зв'язку.

Юнаки та дівчата з Новоандріївської групи Даші Дяченко налагодили зв'язок з підпільною організацією військовополонених у селі Зелені Кошари, якою керували Михайло Замурін та Іван Азізов. Військовополонені одержали від іскрівців 15 гвинтівок, 30 ручних гранат, патрони, карту півдня України. Щоб все це передати, Дар'я Дяченко і Катерина Меркушенко влаштувались на роботу до табірної кухні. На возах під продуктами вони провезли зброю та підготували втечу 60-ти в'язням. Всього групою Д. Дяченко з таборів для радянських військовополонених, створених у селах Велика Олександрівка, Новоандріївка і Зелені Кошари, було врятовано близько 200 бранців.

У лютому 1943 року група іскрівців під керівництвом Парфентія Гречаного спланувала здійснити чергову диверсію на залізниці. Так юнаки хотіли відзначити перемогу радянських військ під Сталінградом. Але коли хлопці підкладали вибухівку під залізничні колії, їх помітив жандармський патруль. Зав'язалась перестрілка і підпільники вимушені були відступити. Після цього почались арешти. Жандармерія мала списки членів організації. 17 лютого 1943 року були заарештовані Дмитро Попик та Іван Герасименко. Комітет “Партизанської іскри” прийняв рішення напасти на жандармський пост, визволити товаришів, а потім невеликими групами йти до партизанів Савранських лісів. Напад на жандармерію організував Парфентій Гречаний. Дмитра Попика та Івана Герасименка вдалося визволити, але у перестрілці загинув Сашко Кучер. Після цього арешти посилились, а у районі Савранського лісу було виставлено жандармські патрулі. Таким чином, заарештували 75 чоловік. Серед них — члени комітету “Партизанської іскри”, її активні учасники, їхні батьки.

10 днів у камерах голтянської в'язниці допитували і катували підпільників. 28 лютого 1943 року 26 іскрівців, зв'язаних попарно колючим дротом, привели на околицю Кримки і розстріляли. Неподалік від села Петрівка було знищено ще 6 чоловік. Решту заарештованих учасників організації “Партизанська іскра” було засуджено до 25-річного строку ув'язнення і відправлено до тираспольської в'язниці. Серед них: Даша Дяченко, Софія Кошевенко, Тамара Холод, а також Дем'ян Попик, якого розстріляли за вироком військово-польового суду. На стіні камери смертників тираспольської в'язниці зберігся напис про останній день його життя: “14 октября 1943 года в 9 часов вечера из камеры №46 вывели на расстрел партизана Попика Демьяна”.

Збереглися листи, які писали Даша Дяченко і Тамара Холод із в'язниці своїм родичам і близьким. “О смерти думать не будем. Мы молоды и жить должны. Переборем все трудности. Не всегда же будет такое, настанет время и жизнь расцветет прежним цветом. Верь и надейся на это!” Це рядки з листа Даші. Але не судилося їм дочекатися свободи. У квітні 1944 року, коли радянські війська підходили до Тирасполя, фашисти розстріляли усіх в'язнів.

Парфен Гречаний до березня 1943 року переховувався у ближніх до Кримки селах. Останнім місцем його укриття була стара кузня колгоспу ім. Ворошилова. Жандарми оточили кузню. Парфен відстрілювався і намагався прорватися до лісу. Але, оточений з усіх боків, останньою кулею вбив себе. Пощастило вирватися з лап фашистських катів і залишитися живими лише чотирьом іскрівцям: Івану Герасименку, Івану Васильєву, Юрію Ісаченку та Юхиму Ющенку.

На честь підпільників у Кримці було споруджено обеліск. Школі, якою завідував Володимир Моргуненко, було присвоєно ім’я “Партизанської іскри”, а в 1967 році у селі відкрито музей підпільної організації.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1958 року Володимиру Степановичу Моргуненку, Парфентію Карповичу Гречаному, Дарині Григорівні Дяченко було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Література:

Бундюков А. Т. Сыновья верность отчизне : очерки / А. Т. Бундюков, М. В. Кравченко. — Одесса : Маяк, 1982. — С. 85-92.

Герасименко І. П. Герої Кримки / І. П. Герасименко. — Одеса : Маяк, 1972. — 28 с.

Горбуров Е. Г. Николаевская область в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Документы и материалы свидетельствуют / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров, Л. Л. Левченко, М. А. Мельник. — Николаев : Издатель П. Н. Шамрай, 2014. — С. 180-230.

Демченко Ю. Герои “Партизанской искры” / Ю. Демченко. — Одесса : Маяк, 1986. — 85 с.

Зарево над Бугом. Сборник документальных и художественных произведений о событиях Великой Отечественной войны на территории Николаевской области. — Одесса : Маяк, 1974. — С. 49-66.

История городов и сел Украинской ССР : Николаевская область / пред. редколлегии В. А. Васильев. — Киев : Главная редакция УСЭ, 1981. — С. 596-597.

Каткова З. Д. Дорогами бессмертия : очерк / З. Д. Каткова, И. И. Лебедева, И. Ф. Климович. — Одесса : Маяк, 1978. — С. 93-102.

Макарчук С. С. “Партизанська іскра”: трагедія однієї долі (за матеріалами архівної справи І. П. Герасименка) / С. С. Макарчук, Л. Б. Ташлай // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. IV Миколаївська обласна краєзнавча конференція. — Миколаїв : Атол, 2002. — С. 111-114.

Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941-1944. До 60-річчя визволення області від німецько-румунських окупантів. — Миколаїв, 2004. — С. 92-102.

Нем'ятий В. Вірність. З історії боротьби трудящих Миколаївської області проти фашистських загарбників у роки Великої вітчизняної війни 1941-1944 рр. / В. Нем'ятий. — Одеса : Маяк, 1973. — С. 189-198.

«Партизанська іскра» в полум'ї боротьби. — Миколаїв : Можливості Кіммерії. — 10 с.

Шкварець В. П. Миколаївщина: погляд крізь століття / В. П. Шкварець, М. Ф. Мельник. — Миколаїв, 1994. — С. 250-251.


Інтернет-ресурси:

Кривенко О. Підпільна партизанська організація “Партизанська іскра”, її члени та засновники [Електронний ресурс] / О. Кривенко // Роки ВВВ на Первомайщині. Діяльність партизанських загонів у селі Кримка Миколаївської області у роки Великої Вітчизняної війни : блог. — Текст. і граф. дані. — Режим доступу : http://kryvenko1998kr.blogspot.com/2014/05/blog-post.html. — Назва з екрану. — Дата публікації : 18.05.2014. — Дата перегляду : 18.10.2016.

Партизанська іскра [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Текст. і граф. дані. — Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B0. — Назва з екрану. — Дата перегляду : 18.10.2016.

Филатова О. Партизанская искра [Электронный ресурс] / О. Филатова // UINP : украинский независимый новостной портал. — Текст. и граф. данные. — Режим доступа : http://uinp.info/news/partizanskaya_iskra. — Название с экрана. — Да публикации : 31.05.2016. — Дата просмотра : 18.10.2016.