Січень 2024 року: Леонід Куліш

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Краєзнавчий календар

15.01.2024 14:45 Автор: Unsvet

14 січня — 100 років від дня народження Леоніда Пилиповича Куліша (1924-2002), українського письменника, публіциста, перекладача, літературознавця

Леонід Куліш народився 14 січня 1924 року в бідній селянській родині у селі Пустоварівка на Київщині. У 1941 році закінчив десятирічку. З січня 1944-го — учасник Другої світової війни, нагороджений медалями. Після демобілізації Л. Куліш завідував відділами у редакціях районних газет Херсонщини та Миколаївщини. В 1947-1952 рр. працював у селі Привільне Баштанського району.

У 1959 році закінчив мовно-літературний факультет Херсонського педагогічного інституту (нині – Херсонський державний університет). Працював кореспондентом обласного радіо, старшим редактором Херсонської студії телебачення, завідував літературною частиною облмуздрамтеатру, викладав у педагогічному виші. Очолював Херсонське обласне літературне об’єднання і майже два десятиліття громадську раду обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара. Член Національної спілки письменників України з 1958 року.

Перші вірші Леонід Куліш написав ще у дні війни, а друкуватись почав з 1945 року в обласних газетах, молодіжних альманахах, журналах. Низка поетичних та прозових творів письменника побачила світ у колективних збірниках. Перша книга віршів «Степові малюнки» вийшла друком у 1956 році. Далі були поетичні і прозові збірки: «Щастя» (1959), «Суцвіття» (1964), «Сонце на колоску» (1967), «Степове поліття» (1971), «Високе літо» (1973), «Калинове намисто» (1975), «З відрами вповні» (1978), «Яблука в росі» (1979), «Криниця безодня» (1980), «На чистоводі» (1984), «Червоні айстри» (1984), «Теплий іній» (1986), «Осіння ластівка» (1987), «А коні іржали» (1999), «Зізнання» (2000).

Леонід Пилипович Куліш – автор багатьох публіцистичних, літературознавчих та літературно-критичних публікацій, перекладач з російської, білоруської, грузинської, болгарської та інших мов. Його поезії були покладені на музику, окремі твори перекладені російською, молдавською, вірменською, чеченською, черкеською та болгарськими мовами.

Помер Леонід Пилипович Куліш в Херсоні 13 березня 2002 року.

СТЕПИ
Степи таврійські – як саме життя,
Немов життя – ласкаві і примхливі.
Чайки за обрій в мареві летять,
Сміється сонце, і шумують зливи.
Степи, степи…
Знедолені колись,
У битвах кров’ю миті-перемиті,
Ви нині колосками заплелись,
Ви нині і заквітчані й обжиті.
Де вився в ковилах нелегкий шлях,
Скрипіли болісно чумацькі мажі,
Там в’ється тракт асфальтовий
в полях,
І лісосмуга довгий пояс в’яже.
Ні, не впізнати, брате мій, степів.
Які ж роздольні і які ж могучі!
На розширах лунає вольний спів,
Вітри вже не гасають кругойдучі.
Їх вгамувала воля трударя –
Володаря і простору, і долі.
Над отчим краєм зводиться зоря –
Нова зоря на чистім видноколі.


Література:

Вітер з лиману : поезії. — Одеса : Маяк, 1988. — С. 107–108.

Узбереги Божої ріки. Історичний календар Миколаївщини. 2003 рік. — Київ : СПД Жадько В. О., 2003. — С. 33.


Електронні ресурси:

100-річчя від дня народження Леоніда Пилиповича Куліша — херсонського поета [Електронний ресурс] // Херсонський державний університет. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://www.kspu.edu/PublisherReader.aspx?newsId=18412. — Назва з екрана. — Дата публікації: 14.01.2024. — Дата перегляду: 15.01.2024.

Куліш Леонід Пилипович [Електронний ресурс] // Херсонська обласна бібліотека для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://unalib.ks.ua/kulish-leonid-pilipovich.htm. — Назва з екрана. — Дата перегляду: 15.01.2024.