Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Краєзнавчий калейдоскоп Краєзнавчий календар Квітень 2011 року

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Краєзнавчий календар

26 квітня — 140 років тому віце-адмірал Микола Андрійович Аркас (1818-1881) був призначений Головним командиром Миколаївського порту і Миколаївським військовим губернатором.


Микола Андрійович Аркас народився 8 травня 1816 року в Миколаєві. Його батько, переселенець з Греції, викладав історію та стародавні мови. Він дав своїм дітям гарну освіту і прищепив любов до нової Батьківщини. Старші брати, Захарій та Іван, служили в Чорноморському флоті.


12-річний Микола поступив на флот і в якості волонтера на кораблі “Імператриця Марія” брав участь у взятті фортеці Варна. Аркас, пробувши після закінчення війни в штурманському училищі в Миколаєві близько року, був призначений гардемарином, а в 1833 році — мічманом. Брав участь у взятті мису Адлер в 1837-му і в тому ж році отримав звання лейтенанта. У наступному році брав участь у десантних операціях на побережжі Кавказу. У 1841 році за дорученням В. А. Корнілова брав участь у складанні штатів і розкладів для суден Чорноморського флоту. У 1842 р. лейтенанта Аркаса призначили на корабель “Дванадцять Апостолів”. Незабаром він став кращим офіцером зразкового корабля. Миколу Аркаса відрядили до Петербурга і дали відповідальне доручення: він провів по річках в Астрахань караван з 12 судів і заснував пароплавство на Каспійському морі. Капітан-лейтенантом М. А. Аркас повернувся на Чорне море, командував кораблем “Бессарабія”, а в 1848 році наглядав в Англії за будівництвом корабля “Володимир”, став його першим командиром і зробив судно зразковим.

Здібності, знайомство з великим князем Костянтином Миколайовичем і самим Миколою I відкрили шлях до двору. 2 жовтня 1852 р. йому присвоїли звання флігель-ад'ютант з переведенням до Гвардійського екіпажу. Аркас виконував доручення імператора, супроводжував його в якості ескадр-майора в плаваннях по Балтійському морю і пізніше описав недоліки Балтійського флоту.

Він неодноразово бував у Фінляндії, спостерігав в Ризі за будівництвом гребних канонерських човнів і підготовкою ополчення для них. У кампанію 1855 року Аркас будував за власним проектом батарейні плоти для оборони Кронштадта, брав участь у роботі комісії з удосконалення флоту.

30 квітня 1855 р. М. А. Аркас вже капітан 1-го рангу, а через рік — директор Російського товариства пароплавства і торгівлі.

16 лютого 1860 року Аркас став контр-адміралом, 22 квітня 1866 р. — віце-адміралом. Через п'ять років, у 1871-му, його призначили головним командиром Миколаївського порту і військовим губернатором Миколаєва. З 1 жовтня того ж року Аркас — головний командир Чорноморського флоту і портів.

Чорноморський флот відроджувався. Пожвавилася робота верфей і заводів. На Чорному та Азовському морях проводили картографічні та гідрографічні дослідження, ремонтували маяки. У 1872 році відновили діяльність морського юнкерського класу, який готував командні кадри.

Заслуги М. А. Аркаса в Петербурзі оцінили високо. У 1872 році його нагородили орденом Святого Володимира 2-го ступеня. 30 серпня 1873 р. імператор призначив його своїм генерал-ад'ютантом. Через три роки віце-адмірала нагородили орденом Білого Орла. 1 січня 1878 р. Аркаса нагородили орденом Святого Олександра Невського, 16 квітня 1878 року присвоїли звання — адмірал. У 1880 році Миколаївська міська дума присвоїла Миколі Андрійовичу звання почесного громадянина міста.

На початку 1881 року М. А. Аркаса звільнили з посади головного командира. Він помер у Миколаєві 15 червня 1881 р.



Література:

Гаврилов С. Николаевские цареубийцы / С. Гаврилов // Наш город. — 2011. — № 9. — С. 8—9.

Гаврилов С. Николаевские цареубийцы / С. Гаврилов // Южная правда. — 2010. — № 112. — С. 3.


Гриневич В. Четвертый из рода Аркасов / В. Гриневич, О. Мацунич // Южная правда. — 2010. — № 100. — С. 3.

Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження : IV Миколаївська обласна краєзнавча конференція. — Миколаїв : Атол, 2002. — С. 25—27.

Кухар-Онишко Н. О. Історія Миколаєва : підручник для 5 класу загальноосвітньої школи / Н. О. Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н. М. Гаркуша. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 1999. — С. 70.

Крючков Ю. С. Град Святого Николая : путеводитель по старому Николаеву / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 2003. — С. 159.

Крючков Ю. С. История Николаева : от основания до наших дней / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 1996. — С. 125—126.

Микола Аркас-молодший : обриси постаті. — Миколаїв, 1993. — С. 35.

Николаевцы : энциклопедический словарь. Выпуск 7. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. — С. 43—44.

Узбереги божої ріки : історичний календар Миколаївщини : 1703-2003. — К., 2003. — С. 20.

Шкварець В. П. Микола Миколайович Аркас: життя, творчість, діяльність / В. П. Шкварець. — Миколаїв : Одеса, 2002. — С. 178—180.


Інтернет-ресурси:

http://www.nikolaevcity.info/history36.php

http://www.tonnel.ru/?l=gzl&uid=1018

http://www.hrono.ru/biograf/arkas.html

http://ru.wikipedia.org/wiki/


http://100v.com.ua/ru/Nikolay-Andreevich-Arkas-person

http://flot.com/news/dayinhistory/index.php?ELEMENT_ID=1441


http://www.familyface.net/nikolaev/street.php?977


120 років з часу створення композитором Миколою Миколайовичем Аркасом опери “Катерина” (1891 р.) за поемою Т. Г. Шевченка.

Аркас Микола Миколайович (1852-1909) — історик, етнограф, композитор. Син відомого флотоводця, військового губернатора Миколаєва Миколи Андрійовича Аркаса.

Наш славетний земляк увійшов в історію української музики другої половини XIX ст. як автор першого музично-драматичного твору на сюжет Тараса Григоровича Шевченка. Опера у трьох діях “Катерина” була написана Миколою Аркасом у 1891 році, але впродовж п'яти років рукопис пролежав у цензурних відомствах Москви та Києва. Лише у 1897 році видання побачило світ на батьківщині Аркаса — у Миколаєві — за рахунок автора. На обкладинці було лише прізвище Тараса Шевченка. Авторство музики і лібретто були приховані криптонімом “Н. А. …ъ”, але була присвята: “Любій, незабутній жінці моїй Олесі”.

При створенні партитури Микола Миколайович обробив і використав значну кількість з чотириста українських народних пісень, які вони разом з дружиною Ольгою Іванівною збирали по селах Миколаївщини та Полтавщини, а також записували під час відвідувань їх будинку у Миколаєві кобзарями і бандуристами. Текст лібретто Аркас написав сам. Нову літературну обробку лібретто здійснив у 1963 році український письменник і перекладач Діодор Бобир.

У 1897 році фрагменти “Катерини” вперше пролунали у концертному виконанні симфонічного оркестру Миколаївського відділення Російського музичного товариства і мали великий успіх у слухачів. Схвальні відгуки твору дала і місцева преса. Після цього Микола Аркас надіслав клавір опери своєму давньому другові Марку Кропивницькому для сценічної вистави, і той негайно взявся за репетиції. Прем'єра відбулася 12 лютого 1899 року у Москві.

Згодом опера “Катерина” йшла у театрах Києва, Варшави, Кракова, Мінська, Одеси, Маріуполя, Луцька, Львова. А 14 березня 1900 року, нарешті, й сам Аркас і миколаївці змогли почути її у приміщенні театру Я. Шеффера (нині Миколаївський академічний художній російський драматичний театр) у виконанні тієї ж трупи Кропивницького. Вистава так схвилювала Аркаса, що після її закінчення він кинувся за куліси, розридався і цілував акторів, а ті вивели його на сцену і під бурхливі оплески глядачів піднесли йому лавровий вінок. Протягом п'яти років опера мала великий успіх на миколаївській сцені.

У роки радянської влади творчість М. Аркаса замовчувалась, але з 1956 року відредагована і доповнена соціальним елементом опера “Катерина” була прийнята до постановок у Києві, а пізніше і в інших містах. У 80-ті роки ХХ сторіччя музика з опери “Катерина” звучала під час симфонічних концертів у Нью-Йорку, Оттаві, Монреалі, Торонто, Детройті і Чикаго.

“Катерина” започаткувала оперну “шевченкіану”; стала першою українською ліричною народно-побутовою оперою; першою оперою в практиці драматичного театру без розмовних діалогів, що спонукало акторів до підвищення музичного артистичного рівня.


Література:

Андрійцьов В. Микола Аркас і український театр Закарпаття / В. Андрійцьов // Пам'ять століть. — 2009. — № 3. — С. 115—127.

Березовська Т. Аркасівські місця на Миколаївщині / Т. Березовська. — Миколаїв : Атолл, 2002. — 12 с.

Гриневич В. Четвертый из рода Аркасов / В. Гриневич, О. Мацунич // Южная правда. — 2010. — № 100. — С. 3.

Жадько В. Грек з душею українця : роман-пошук / В. Жадько. — К., 2003. — 348 с.

Імена. Історія. Інновації : збірник наукових робіт. — Миколаїв : МДУ, 2007. — С. 75—80.

Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження : матеріали ІІ Миколаївської краєзнавчої конференції. Т. ІІ. Історія і культура. — Миколаїв : Возможности Киммерии, 1997. — С. 3—10.

Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження : IV Миколаївська обласна краєзнавча конференція. — Миколаїв : Атол, 2002. — С. 16.

Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження : VІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2006. — С. 243—245.

Культурний і побутовий взаємовплив національних меншин та українців Південної України. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2007. — С. 186—189.

Кухар-Онишко Н. О. Історія Миколаєва : підручник для 5 класу загальноосвітньої школи / Н. О. Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н. М. Гаркуша. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 1999. — С. 70.

Миколаївщина : літопис історичних подій. — Миколаїв : Олді, 2002. — С. 163.

Мирошниченко Е. Г. Литературный Николаев : путеводитель. Выпуск 1 / Е. Г. Мирошниченко. — Николаев : Гудым И., 2008. — С. 49—52.

Николаевцы : энциклопедический словарь. Выпуск 7. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. — С. 44.

Узбереги божої ріки : історичний календар Миколаївщини : 1703-2003. — К., 2003. — С. 81, 169—170.

Улицька Ф. Я. Мистецька Аркасіана нащадків // Освітянські вітрила. — 2003. —№ 1 (жовтень). — С. 179—180.

Шкварець В. “Історія України-Русі” Миколи Аркаса / В. Шкварець // Історія України. — 2010. — № 6. — С. 33—35.

Шкварець В. П. Микола Миколайович Аркас: життя, творчість, діяльність / В. П. Шкварець. — Миколаїв ; Одеса, 2002. — 252 с.


Інтернет-ресурси:

http://osvita.ua/teacher/persona/1215


http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=1156


http://uk.wikipedia.org/wiki/

http://krai.lib.kherson.ua/a1-peopl-1.htm


http://laginlib.org.ua/mykolaiv/literatura/arkas.php


http://webcache.googleusercontent.com/

Интересная статья? Поделись ею с другими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.