Серпень 2024 року: Андрій Ярмульський

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Краєзнавчий календар

02.08.2024 11:25 Автор: Unsvet

29 серпня — 90 років від дня народження Андрія Григоровича Ярмульського (1934-1996), українського поета

Народився 29 серпня 1934 року в селі Чаусове Друге Первомайського району на Миколаївщині. Закінчив середню школу в Кримці, філологічну освіту здобув у Одеському державному університеті (нині ОНУ імені І. І. Мечникова). Вчителював на Житомирщині, на рубежі 1960-1970-тих працював журналістом на Черкащині. Працював редактором видавництва «Промінь». Член Національної спілки письменників України (1963).

Перші вірші Андрія Ярмульського були надруковані в 1952 році в «Прибузькому комунарі», де він разом з Миколою Вінграновським та Олексою Різниченком відвідував літературне об’єднання, часто виступав на зборах членів студії. В цій газеті опубліковано і першу схвальну рецензію на його вірші. Поезії А. Ярмульського друкували журнали «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Україна», «Москва», «Радуга», видавництва «Промінь», «Радянський письменник».

В його творчому доробку — збірки поезій «Щедре джерело» (1958), «Земні дороги» (1961), «Освідчення» (1966), «Октави грому» (1969), «Обличчям до весни» (1982), «Довір’я» (1985), «Поема душі» (1987). Творчій манері автора притаманні емоційність і смислова наповненість образів, лірична безпосередність поетичної інтонації. Поезії Андрія Ярмульського наснажені гарячою синівською любов’ю до рідного краю, до його людей-трудівників, до творчої праці. Поет часто відвідував рідну Первомайщину, де жила його мати Марія Яківна, якій Андрій Григорович присвятив чимало рядків своїх поезій. Андрій Григорович був гарячим і активним учасником всіх подій за незалежну Україну.

В останні роки писав прозу. «Аж тепер прийшов мій час писати на повну силу. І голова світла, і пишеться. І так радісно від цього. Пишуться два романи зразу. «Вовки» і ще один. Я дуже хочу, щоб ти побачила, — писав він матері, — мою книжку «Вовки». Я вірю, що вона вийде у новому році». На жаль, в січні 1996 року Андрій Ярмульський відійшов у вічність.


МАТИ

Невеличкі, серцем перечуті — 
Скільки в кожнім ласки і турботи...
З ними легше вчитись в інституті,
З ними легше труднощі бороти.

І сьогодні знову лист: “Синочку,
Як твоє здоров'я? Чи не хворий?
Скоро вишлю шерстяну сорочку,
Бо стає вже холодно надворі”.

Пролетять ще два годочки, сину,
Розпахне життя тобі широти...
Пишеш, любий: “З радістю полину”,
Але віють і вітри напроти...

...Може, десь мене чекають бурі,
Може, грози стрінуть над полями,
Може, хтось безжалісно одурить, —
Не зіб'юсь, не зупинюся, мамо.

І піду не битими шляхами, —
Цілини в житті ще так багато.
Борозну глибоку хочу, мамо,
Всім життям для щастя проорати.

...Не забуду взяти у дорогу
Щедру ласку серця дорогого —
Теплу-теплу шерстяну сорочку,
Невеличкі мамині листочки.


АВЕ МАРІЯ

Мамо, о мамо! — во ім'я Марії, —
Мамо, ти звешся Марією теж, —
Мамо моя, як я схоплений мрією,
Як я лечу ! —
ти за мною простеж...
Мамо, лечу я удалеч і вгору,
Щоб долетіти до тебе колись.
Мамо, за мене крізь радість і горе
В імені,
мамо,
своєму
святись!

Щоб долетів я,
вітрами зітертий,
Усміхом — бачиш — не успіхом зміг.
Співом щемлюсь Робертіно Лоретті —
Щемом своїм прориваюсь до всіх.

Мамо моя, доторкнутися мрію
До високосної
до висоти.
Аве Марія...
аве Марія...
— Сину, на рідний поріг прилети!. 


Література:

Вітер з лиману : поезії / упор. В. П. Бойченко, Є. Г. Мірошниченко, Е. І. Январьов ; худ. Л. О. Соколов, В. О. Соловйов. — Одесса : Маяк, 1988. — С. 127–130.

Миколаївський оберіг : поетична антологія. — 2-е вид. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2004. — С. 108–110.


Електронні ресурси:

Поет Андрій Ярмульський [Електронний ресурс] // Первомайська міська централізована бібліотечна система. — Електрон. дані. — Режим доступу : https://1majsk-bibl.ucoz.ru/publ/vidatni_postati/poet_andrij_jarmulskij/2-1-0-110. — Назва з екрана. — Дата публікації: 21.05.2015. — Дата перегляду: 01.08.2024.