Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Краєзнавчий калейдоскоп Легенди рідного краю Цвіт папороті / упор. В. Іванов. — с. Зелений Гай, Доманівський район Миколаївської області, 2009.

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Легенди рідного краю

Цвіт папороті

Давним-давно у нашому краї жив молодий і бідний наймит Михайло, який ще змалечку служив у пана. Саме на Івана Купала трапилася з ним пригода. Хазяйські воли десь забрели, і пан вигнав Михайла ввечері воли шукати: “Йди, чортова дитина, та без худоби не вертайся, бо шкуру з тебе спущу!”


Юнак дуже хотів піти до річки, де молодь пісні співала, вогнище купальське вже палало, а дівчата вінки на воду пускали та долю свою шукали. Та хазяйське слово сильніше за бажання слугиа. Тож подався Михайло до лісу.

Ходить, блукає, волів шукає, а їх і не чути, і не видно. Темна ніч зійшла на землю, в лісі лячно самому, вже й пісні купальські ледве чути. У такі нетрі забився хлопець, де нога людська не ступала, де пташина не літала. Сів під кремезним дубом спочити на хвилинку, та й не помітив, як заснув. Довго він спав чи ні, та як прокинувся, бачить: місяць високо на небі блищить срібним світлом, хоч голки збирай. І бачить Михайло чарівну галявину, а навкруги сплять дерева, знявши вгору темні віти. Хмаринка через них униз стікає, розливаючись по травиці і по Михайловому обличчю. А серед галявини у мережаному, мов великі пера, листі визирає вогняна квітка.

“Чи не диво? — подумав Михайло. — Я і не знав, що в лісі процвітає папороть!” Зірвав юнак чарівну квітку, встромив собі за бриля та й пішов знову волів шукати. Але тепер Михайло напевно знав, що годі блукати лісом, бо воли давно повернулися, лежать собі в загоні і ремиґають сонно жуйку. І не тільки про це він знає: що подумає — то все бачить. Знає, де його Маруся чекає. Вгору гляне — знає, які там зорі світять, звідки вони взялися і куди повинні дітись. Гляне лісом — всі дерева мов живі із ним говорять, з-під ніг кожна травинка озивається до нього. Гляне вниз — бачить наскрізь усю землю, всі скарби, що під ногами у землі ховає темінь. І таку він силу має, що не знав такої зроду. А як пісню заспіває, хоч скачи у воду, бо така чарівна, що усіх заворожує. Так ходив юнак по світу та розказував всім про скарби. Люди ті скарби копали і руки юнакові цілували. Михайло лише всміхався, та якийсь неспокій у душу закрався...

Приголубила Михайла Маруся, мов квіточка, і говорить: “Що ж ти, серце, всім скарби роздаєш? А в тебе, лиш поглянь, латка на латці і сорочка, і бриль, і пояс: все давно пора змінити. Годі вже наймитувати. Із такими скарбами можна паном панувати!” Скинув все з себе Михайло, а з брилем упала чарівна вогняна квіточка. І розтоптав її натовп безжалісно. Здригнулося серце юнацьке, враз погасли зорі в душі, стали мертвими і квіти, і дерева,та й скарби не світилися крізь землю. Але найстрашнішим було те, що вмерла юнакова пісня, яку душа його співала...

Мов божевільний, подивився юнак навкруги і тихо застогнав, як перед бідою стогне звірина. Та й пішов до того лісу, де знайшов вогняну квітку, що дає чарівну силу всезнання. Пішов і зник у лісі. Що з ним сталося — невідомо. Та у ніч на Івана Купала ходять в ліс ту квітку чарівну шукати, хочуть люди щастя мати, щоб все знати, розуміти, світом щоб оволодіти.

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.