Легенда про Гуренишин яр / упор. О. Шпак. — с. Мала Мечетня, Кривоозерський район Миколаївської області, 2009.

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Легенди рідного краю

27.04.2015 17:48 Автор: Unsvet

Давно це було. Біля яру жив добрий господар, ніхто не знав його справжнього імені, а всі називали його Гуреньом. Мабуть, за те, що він більше мовчав. Дуже роботящим був цей господар. Було в нього худібки десятків зо два та дві пари коней. І випасав він їх в яру. Гонив, коли була ще роса, а приганяв додому, коли зовсім ставало темно.

Розкопав він озерце біля джерела, щоб напувати худобу. Озеро часто замулювалось, тому Гурень вставав удосвіта і розчищав його знову і знову.

Одного разу він встав до сходу сонця, пішов до джерела і гайда заступом та лопатою працювати. Аж тут з-під лопати щось сліпуче і жовте посипалось. Гурень зрозумів, що це червонці та золоті коштовності. З радості і подиву онімів, а сонце швидко сходить. В нього майнула думка: “Будуть люди йти, хтось застане”. І гайда засипати щосили знахідку назад. Думає: “Увечері прийду по золото, коли череду заберуть у село.”

Ні з ким не говорив, не їв, не пив, чекав вечора. Ноги самі несли в яр, біг щодуху, серце калатало і вилітало. Почав копати — нічого нема. Не думаючи про втому, розкопав чимале озеро. Нема. Впав на землю і гірко заридав.

До ранку пролежав у яру. Коли сонце заграло за небокраєм, піднявся і поплентався додому. “Бог дав, Бог узяв”, — думав він.

Довго мовчав старий Гурень, а потім з великим розчаруванням розказав жінці і дітям: “Простіть мені, діти, що все життя гірко працював, а добра великого не надбав.”

Замовк з тих пір. Дуже часто і довго сидів на яру, ніби охороняв скарб. Так і помер, не полишаючи надії, що засяє знов перед ним скарб з-під землі. А яр з того часу звуть Гуренишиним.