Чумацьке джерело / упор. В. С. Гриценко. — с. Новогригорівка, Арбузинський район Миколаївської області, 2009.

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Легенди рідного краю

15.06.2015 16:14 Автор: Unsvet

Чумацьке джерело

Давно то було. Ще коли чумаки по сіль на південь возами їздили. Їдуть вони, подорожні пісні співають. По зорях шлях звіряють. Вдень сонце пече немилосердно. Води хочеться напитись, а де її взяти? Навкруги ні річечки, ні криниці. Ополудні зупинились чумаки під подорожньою вербою відпочити. Один сивочубий чумак оглядівся навкруги і каже:
— Дивіться, степ навкруг, а тут верба росте. Вона любить селитися там, де вода. Чуєте, навіть пахне вологою...

Взяв чумак старого заступа, обійшов навкруги місцину, придивився і почав копати. Йому й інші стали допомагати. Довгенько копали вони, змінюючи один одного, бо кам'янистим виявилося те місце.

Полягали чумаки спати, простеливши рядно на пахучій траві. І приснився одному з них дивний сон: ніби до нього підійшла гарна дівчина, простягає йому кілька груш і говорить:
— З'їжте ці чарівні груші, вам сили додасться.

Прокинувся молодий чумак, дивиться, а в нього й справді в руках груші. Тут вже й сонечко сходить, товариші його піднімаються. З'їли вони ті груші і відразу відчули, як сила їхня примножилась.

Швидко почали вони копати, весело робота йшла. А коли сонце стало в небі прямо над головами, з-під піску вода з'явилася. Ще розчистили пісок і побачили, як спочатку несміливо, а потім пружно забило джерело. Зраділи чумаки, напилися води. Вона була смачною і холодною-холодною.

Чумаки почали розпитувати свого юного побратима, що то за груші, і де він їх узяв. Розповів їм хлопець усе, як було.
— Мабуть, ті груші і справді чарівні, коли можуть допомагати людям, наділяти їх силою і здоров'ям. Давайте посадимо зернятка з тих груш, хай ростуть. Може комусь в пригоді стануть, — сказав поважний чумак.

Шукали-шукали ті зернятка в траві, а пташки їх вже склювали. Одне тільки і знайшли. Посадили його в землю, полили свіжою водою з джерела, а воно відразу й проросло. Дивина, та й годі! Набрали чумаки повні дзбани води в дорогу та й поїхали...

А коли через кілька років проїздили знову тим шляхом, вирішили звернути до джерела. Може воно замулилося? Але джерело жило! Хтось обклав його камінцями, а з нього витікав тоненький, але жвавий струмочок і діловито жебонів у траві, пробиваючи собі русло. Груша стала справжньою красунею: високою, розкидистою.

Багато води витекло тим струмочком із чумацького джерела. Поселилися там люди, виросло село. Зробили люди над джерелом зруб. І досі б'є-нуртує те джерело, напуває ціле село.

А неподалік — здоровенна груша радує дітвору солодкими терпкими плодами...