Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Краєзнавчий калейдоскоп Легенди рідного краю Мигіївський Мамай / упор. А. Павлишина. — смт. Веселинове Миколаївської області, 2009.

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Легенди рідного краю

Мигіївський Мамай

Ім'я його обросло легендами. Картини з його зображенням у свій час можна було зустріти в кожній українській хаті.

Традиційною версією, якій початок поклав, здається, історик Д. Щербатський, є така: козак Мамай — легендарний образ. Незважаючи на численні дослідження, ця версія продовжує бути офіційною. Та з історичних першоджерел, праць істориків, навіть того самого Д. Щербатського, відомо, що гайдамаки на чолі з Мамаєм побили і розорили шляхту майже всього Київського воєводства в 1749-1750 роках.

Про це повідомляв урядовий намісник фортеці Св. Єлісавети Іван Хорват. У цей же час вони зруйнували Смілянський замок князів Любомирських і ще майже два десятки маєтків, розігнавши кількатисячний загін князівської охорони. До нас дійшли навіть протоколи слідчої комісії, в яких записані під тортурами дані показання гайдамаків про їхнього отамана: “Прийшов у Чорний ліс цього, 1751 року, після Великодня і стався з Мамаєм, і пішли вони в Польщу (тобто Правобережну Україну), а потім в Плоске, де нас команда розбила. В той час Мамай заколов драгуна, а драгун заколов Мамая”. Інший гайдамака теж називав своїм отаманом Мамая. А літописець Іван Філіпович, священик села Мигії, писав, що в ХІХ ст. в селі Любомирка жив церковний сторож на прізвище Мамаєнко, який впевнено розповідав про походження свого роду від мигіївського Мамая. Мамаєнко приїздив на свою батьківщину в Мигію з єдиною метою — відвідати острів, названий ім'ям його знаменитого предка. А історик Левченко також ще в ХІХ столітті приїздив в Грушівку, щоб побачити кам'яний погрібець, де свого часу і переховувався наш герой.

Існують легенди, які доречно тут розповісти.

Була на березі річки біля Грушівки так звана “кам'яна баба” скіфсько- кіммерійських часів. Подібні статуї місцеві жителі відносили до часів татаро-монгольського хана Мамая, тому їх в народі ще називали “мамаями”. Були вони грубої роботи, так що руки не завжди можна було помітити, тому багато хто вважав їх безрукими. А звідси і всіх безруких, жартуючи, називали “мамаями”. Переказують, що і в нашого героя (мигіївського Мамая) не було однієї руки, втраченої в бою. Та, незважаючи на однорукість, ворогів він рубав нещадно.

Інша легенда розповідає, що якось розвідники донесли про “золоту карету”. Так називалася данина, зібрана для турецького султана. Яничарів, які охороняли данину, перебили, а скарб закопали на одному з мигіївських островів. Він і сьогодні зветься Мамаєвим. І легенда про скарб, захований на ньому, чи, можливо, на якомусь із сусідніх островів, живе в народі.

Та яким не був Мамай, ляхам вдалося кінець кінцем його впіймати чи вбити в бою, і його голову виставили на мосту на жердині, а зверху наділи шапку козацьку. Ту шапку люди добре пам'ятали, але зняв її інший козак, назвавшись знову Мамаєм, і ще довго не давав спокою гнобителям народу українського.

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.