Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Церква Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова  знаходиться в селі Прибужжя Доманівського району Миколаївської області (вул. Акмечетська). Настоятель — протоієрей Михаїл Пригара. Храм діючий.

У самому серці села Прибужжя височить церква Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова — старовинна святиня краю, пам’ятка архітектури місцевого значення.

Достовірних документів, коли саме була збудована церква в селі Акмечетка (нині — Прибужжя), на жаль, не збереглося. Указ імператриці Катерини ІІ від 25 лютого 1792 року і підпис на ньому «в Акмедскую Иоанно-Богословскую церковь» дає право вважати, що в 1792 році храм уже існував. Про стародавність церкви свідчить казка про сімейство священика Василя Синькевича, складена в 1804 році, в якій говориться, що в Акмечетці Іоанно- -Богословська церква побудована в 1796 році. А в формулярних списках останнього часу говориться, що церква побудована генералом-майором Василем Васильовичем Каховським в 1798 році. Служіння в цій церкві продовжувалось до 4 вересня 1888 року, поки не була освячена нова церква. За розпорядженням єпархіального начальства стару церкву знесли, а старий іконостас в 1897 році пожертвували Новокостянтинівському молитовному будинку (Єлисаветградський повіт). Тільки деякі ікони залишили і помістили в нову церкву.

Нова церква була побудована на кошти вдови генерал-лейтенанта Г. Л. Червінської. Будувався храм майже 20 років. Ганна Левівна, не шкодуючи зусиль і коштів, поставилася до справи з небувалим заповзяттям, увагою і чудовим розумінням архітектурного мистецтва. Пані Червінська відвідала більшість російських храмів і монастирів, звідти запозичила кращі риси, зумівши потім з незрівнянним смаком звести їх в одне ціле. Не говорячи про зовнішню архітектуру храму з правильним і гармонічним поєднанням ліній, його внутрішнє оздоблення являє собою зразок художньої вишуканості. Всі, хто бачили нову церкву, одноголосно стверджували, що такого «благолепия» їм не доводилось зустрічати навіть у великих містах. Архієпископ Никанор відзначив, що цей храм є одним з кращих у Херсонській єпархії по «строгой выдержке стиля и по выполнению внутреннего благообразия». Без сумніву, спорудження такого прекрасного храму повинно було потребувати багато коштів, а головне – часу. Дехто докоряв пані Червінській за умисну повільність. Здавалось, що така блага справа повинна заслужити цілковите схвалення, але були і такі, хто категорично доводили недоцільність спорудження такого гарного храму в селі, адже простий люд не зрозуміє архітектурної краси.

Храм побудований з пиляного каменю. Дах залізний. Висота будови від цоколю до купола 20 аршин. Будівля хрестоподібна, в довжину з дзвіницею 15 сажень і 1 аршин, а в ширину – 8 сажень. Підлога скрізь мармурова, стіни і стеля прикрашені ліпленням, печі нема. Дверей в храмі сім: 3 малих і 4 великих. Всього 22 вікна: внизу 12 великих і 2 малих, а в куполі — 8 великих. Престол один в ім’я Святого Апостола Іоанна Богослова. Іконостас дерев’яний в півтора яруси, всього 12 великих ікон, загальна вартість іконостаса з іконами 10180 рублів. Три ґанки цементовані, а один, західний, побудований з гранітних квадратних плит. Кругом церкви вісім колон для ліхтарів. Вражали своєю красою ґрати, які відділяли вівтар від середньої частини храму, та дві великих кришталевих люстри, які спускалися від блакитного куполу, всіяного золотими зірками, на масивних ціпах, прикрашених бронзовими кулями. Перед іконостасом — чотири свічники. Біля західних дверей по ліву сторону місце для старости, а по праву — сходи, які ведуть на хори. Сам іконостас виготовлений в Санкт-Петербурзі, більшість ікон писана кращими російськими художниками. Визначити вартість кожного предмету дуже важко, а Г. Л. Червінська приховувала все, кажучи: «Богу все відомо, а я стара вже і забула…»

Освячення нового храму відбулося 4 вересня 1888 року. Його урочисто здійснив Архієпископ Херсонський і Одеський Никанор. Його Високопреосвященство прибув в Акмечеть 3 вересня в полудень. Цього ж вечора він відслужив в новому храмі всеношну, а на другий день відбулась божественна літургія і освячення церкви. В службі взяли участь шість священиків, протодиякон, кілька дияконів і хор півчих з Вознесенська. Все духівництво було присутнє в урочистому вбранні, більша частина якого була зроблена руками пані Червінської. Скупчення люду було величезне. Для Акмечетки це був історично знаковий день. Найурочистішою миттю під час літургії була та, коли протодиякон перед всіма присутніми згадав пані Червінську і побажав їй «многая лета».

Священики Іоанно-Богословської церкви
Від заснування парафії в Акмечетці першим священиком був Василь Синькевич. Служив там з 5 січня 1796 року. Помер 3 вересня 1832 року. Трохим Васильович Синькевич, син священика; навчався в Кишинівській семінарії; служив у храмі з 25 жовтня 1832 року. Василь Іванович Соловйов, син священика; служив в Іоанно-Богословській церкві з 10 червня 1873 року, але пробув тут лише рік, а потім перевівся. Василь Якимович Якубовський, син дячка; з 6 липня 1875 року виконував обов’язки священика Іоанно-Богословської церкви с. Акмечетка.

Диякони
Сімеон Павлович Ковалевський — у 1882-1888 рр. був псаломщиком Іоанно-Богословської церкви, а в 1888-1892 рр. служив тут дияконом. Яків Костянтинович Предаєвич — мав свідоцтво народного вчителя, дияконом при церкві служив у 1892-1894 рр. Платон Пилипович Чорний — мав свідоцтво народного сільського вчителя, у 1889-1895 рр. був учителем церковно-парафіяльної школи, в 1895-1896 — псаломщиком, а 22 жовтня 1896 року приставлений дияконом церкви.

Псаломщики
Венедикт Романенко, Самсон Краснянський, Симіон Маринович, Федір Квитчевський, Григорій Вадзинський, Дмитро Некрасов, Іван Семенець, Симіон Ковалевський, Георгій Венцель і Платон Чорний.

Пономарі
Іван Кохановський, Порфирій Краснянський, Іван Буземський, Федір Квітчевський, Яків Мазуренко, Микита Краснянський,Григорій Вадзинський і Василь Матковський.

Церковні старости
В 1806 році у відомостях вказаний староста Йосип Запорожець, до 1816-го ніде нема підпису старости. В 1816 році є підпис церковного старости Симіона Форостяного, який прослужив два роки. В 1818 р. вибрали старостою Герасима Волошина. Його підпис видно до 1832 року. З 1832 по 1845 рр. був церковним старостою Андрій Форостяний. У 1845-1850 рр. — староста Мокій Форостяний, у 1866-1876 рр. — Роман Луценко. В 1876-1884 рр. знову старостував Мокій Форостяний. У 1884-1895 рр. — Микита Дем’яненко, а з 1895 р. старостував Петро Венгеренко.

Благодійники церкви
З числа благодійників храму відомі: генерал-майор Василь Васильович Каховський, Микола Петрович Мартиновський, Ганна Левівна Червінська і її син Василь Миколайович Мартиновський.

З приходом до влади більшовиків доля церкви склалася трагічно. Біля храму відбулася сутичка між віруючими та «червоними». Арештували бунтівників, з церкви зняли дзвони та хрест. Старожили розповідають, що в ті важкі для церкви роки віряни забирали ікони та ховали їх вдома. У 30-х роках в приміщенні церкви відкрили клуб. Згодом тут розміщувалися колгоспна та шкільна майстерня, склад.

У період Другої світової війни церкву знову відкрили і правили службу Божу до 1962 року. Потім закрили вдруге. Відновлення церкви почалось у 1984-1985 роках, в період перебудови, і тривало до 2010 року. Жителі Прибужжя та  навколишніх сіл дуже хотіли відновити храм і всіляко цьому сприяли. Нині в церкві Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова хрестять дітей, вінчають молодят, правлять службу на свята. Влітку навколо храму буяють квітники. Щороку 9 жовтня в селі відзначається Храмове свято. В цей день відбувається хресний хід навколо церкви з молитвами та піснями.

 

 

 

 

 

 

 

 



Назарук А. А. Церква Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова (с. Прибужжя) / А. А. Назарук. — с. Прибужжя, Доманівський район Миколаївської області, 2018.

Интересная статья? Поделись ею с другими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.