Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Храми Миколаївщини - Снігурівський район

Храм Святого Миколая Зимового знаходиться в місті Снігурівка Миколаївської області (вул. Центральна, 181). Настоятель — ієрей Василь Худьо. Храм діючий.

Перша церква у Снігурівці була збудована в 1816 році на кошти парафіян та селян. Це відразу через 4 роки після того, як у Снігурівці з'явилися перші поселенці. Вони самі ще жили в землянках, а церкву вже будували. У 1838 р. храм був освячений на честь Святого Миколи Чудотворця.

Перебудовували храм двічі: у 1842 році в зв’язку з ветхістю церковної споруди та у 1889 році, коли з дозволу єпархіального начальства храм розібрали і на його місці звели невелику капличку. А через рік на кошти церковні та парафіян побудували нову велику кам'яну церкву на три престоли з банями, дзвіницею. Церква мала 120 десятин землі.

 


За даними архівних документів, священиком тоді був Іоан Георгієв Черкаський, 38-річний випускник Одеської духовної семінарії, член благочинної ради. У церкві служили два псаломщики: Григорій Ігнатьєв та Ілля Грибанов. Священик одночасно був законовчителем і завідувачем церковно-приходської школи й законовчителем трьох земських шкіл (крім снігурівської, ще в афанасіївській та юріївській). Цікаво, що капітал причту оцінювався в 50 рублів, штатне жалування, руга (тобто жалування від парафіян) священика складали 116 руб. 16 коп., двом псаломщикам належало по 36 руб.

Церковна парафія складалася з 388 дворів і 3100 парафіян. У парафію також входили села Афанасіївка (51 двір, 400 парафіян), Юріївка (28 дворів, 236 парафіян), Андріївка (42 дворів, 320 парафіян), Мар’яно-Павлівка (17 дворів, 145 парафіян).

 

 

Найбільших випробувань храм Святого Миколая зазнав після бурхливих подій 1917 року. Грабіжницький наступ на Свято-Миколаївський храм влада розпочала в 1922-му. Виправдовуючи свої дії боротьбою з голодом, голова Снігурівського волосного ревкому Мєшков та член Херсонського повітового виконкому Дукін 28 квітня 1922 року зібрали спеціальний з'їзд волревкому. На цьому з’їзді церковному старості Костянтину Івановичу Шаповалову, голові церковної ради священику Віктору Буженицькому та членам ради М. Воробйову, І. Кір’янову наказали негайно передати все церковне майно радянській владі.

З цією метою була створена спеціальна комісія, до якої входили члени Снігурівського ревкому Віктор Блувштейн, Генріх Горифондорф, Селедець, Коробкін, а також представник від громади — Кісільов. Вилучення цінностей відбувалося 6 травня 1922 року. Тоді здобиччю реквізиторів стали 3 кг коштовних металів, які були спершу доставлені в Снігурівський волосний виконком, а згодом передані в фінансовий відділ Херсонського повітового виконкому. Тільки Священна чаша з прибором, хрест та Євангеліє не були відібрані. Ці речі церковна рада відмовилася віддати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На момент вилучення церковних цінностей та опису майна Свято-Миколаївська церква мала 4 іконостаси, 6 кіотів, 170 ікон з іконостасами, 18 різних хоругв, 11 великих виносних хрестів (4 з яких були металеві), 3 семисвічника, 5 панікадил, 42 лампади, 8 Євангелій (із яких одне — в срібній оправі), 2 чаші срібні з приборами, 7 різних плащаниць, 24 амфори, 16 риз із повними приборами, 16 стихарів, 25 столиків, 46 килимів, 11 довгих лавок, 3 стільця, 6 дзвонів, богослужбові книги тощо. Окрім самої будівлі храму, йому належала будівля колишньої церковної школи, церковна сторожка, будинок першого та другого настоятеля храму. Всі вони були криті залізом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нелегкою була й доля священика Віктора Буженицького. Його син, Микола Буженицький, не поділяв релігійних поглядів батька. Його приклад мав позитивний вплив на зростання популярності комсомольського руху, який був започаткований в Снігурівці в 1924 році. Так, за завданням окружного ВЛКСМ і райпарткому, в 1925 році напередодні великоднього свята було організоване привселюдне зречення Миколи Буженицького від батька. Підготовка до цього йшла декілька тижнів. У Снігурівці вивішували афіші, які закликали всіх іти в сільський клуб, де «син священика Буженицького буде викривати релігію». У день зречення в сільському клубі зібралося багато людей, подія викликала неабиякий інтерес. Спершу виступив секретар райкому комсомолу Григорій Ципенко, а потім було надане слово Миколі, який у своїй промові привселюдно відрікся від батька. Після цього Микола Буженицький був прийнятий в комсомол, але подальша доля його невідома.

Антирелігійна кампанія в Снігурівці, як і в усій державі, мала на меті підрив авторитету церкви серед населення. Біля храму постійно проводилися антицерковні комсомольські та піонерські мітинги, а вночі — факельні ходи. В сільському клубі на різдвяні та великодні свята ставилися антирелігійні вистави,  співалися антихристиянські пісні.

У 1935 році храм Святого Миколая зимового закрили, а в 1939 році з церкви зняли хрест та зруйнували дзвіницю. Багато свідків було того руйнування. Віруючі зібралися біля церкви, благали зупинитись, плакали, але все було марно. Руйнівникам, як нарікали очевидці, «аби гроші заплатили».

Снігурівчанка Євдокія Георгіївна Селіванова, 1925 року народження, пам'ятає, як із вікон тодішньої початкової школи учні побачили, що на очах парафіян та інших мирян трактором руйнували храм. Було їй тоді 10 років, а закарбувалося це на все життя. А ще добре пам'ятає захоплюючий спів церковного хору, бо до церкви водила її бабуся і навчила молитися «Отче наш...».

Галік Надія Миколаївна, 1955 року народження, згадує, що за розповідями бабусі Ніни Купріянівни її батько — прадід Надії Миколаївни — Короткий Купріян був заможним селянином у Снігурівці. Він мав млин, олійню, його господарський двір знаходився на території старої восьмирічної школи №3. Був людиною віруючою і доброю. Є припущення, що він жертвував кошти на будівництво храму. Сам Купріян за часів сталінського режиму був розкуркулений і вивезений до Казахстану.

Баргановська Тетяна Дмитрівна, 1949 року народження, вчитель математики Снігурівської школи №3, розповіла, що за радянських часів у приміщенні церкви був клуб. Навколо клубу був парк, який був закріплений за школою, і в ньому часто працювали учні: доглядали за деревами, підтримували чистоту паркової території.

Отож, храм перетворили на клуб. Проте віруючі жителі Снігурівки, яких одразу після війни почав гуртувати новий священик, колишній псаломник храму Григорій Ігнатьєв, неодноразово прохали секретаря Снігурівського райкому партії про повернення їм будівлі храму. Але на ці прохання влада завжди відповідала категоричною відмовою.

 

І тільки в роки незалежності знову задзвонили його дзвони. Зараз у Снігурівці існує два храми Святого Миколая Чудотворця. Перший, що відтворений на його історичному місці в старому центрі поселення, названий на честь Миколая Зимового. А другий, що виник за радянських часів після зруйнування давнього храму, освячений на честь Миколая Літнього.

 

Література:

Благодійна акція відбулась: колектив Снігурівської ЗОШ І-ІІІ ст.. № 3 провів благодійну акцію з відродження Храму Святого Миколая (зимового) // Вісті Снігурівщини. — 2009. — 21 березня. — С. 2.

Заковоротний Д. И. Храмы Прибужья / Д. И. Заковоротний. — Николаев : ЧП Гудым И. А., 2004. — С. 74.

 

Матеріал доповнено за конкурсною роботою:
Кориновська О. Г. Храм Святого Миколая Зимового (м. Снігурівка) / О. Г. Кориновська. — м. Снігурівка Миколаївської області, 2018.

 

 

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.