Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Творча лабораторія для фахівців Соціологічні дослідження 2023. Всеукраїнське соціологічне опитування «Геноцид української нації: правда та поінформованість» (90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років в Україні): результати

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Творча лабораторія для фахівців - Соціологічні дослідження

Всеукраїнське соціологічне опитування «Геноцид української нації: правда та поінформованість», ініційоване Державною бібліотекою України для юнацтва, проводилось з метою з’ясування ступені поінформованості молоді про події Голодомору 1932-1933 років в Україні. На Миколаївщині в опитуванні взяли участь користувачі обласної бібліотеки для юнацтва, Братської ЦБС, публічних бібліотек Казанківської, Мигіївської, Мішково-Погорілівської, Новобузької територіальних громад, мешканці Воскресенської селищної ТГ.


На запитання анкети відповіли 424 респонденти віком від 14 до 35 років (35% – 14-18 річних, 38% від 19 до 25 років, 27% мають вік 26-35 років). 31% опитаних працюють, 26% – студенти вишів, 19% – навчаються у коледжі або ліцеї, 18% – школярі, 6% – інше. 58% учасників опитування – жінки, 42% – чоловіки.

Більшість опитаних (88%) погодились з твердженням, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу. Не згодні з цим 6%. Ще 6% обрали відповідь «важко відповісти».

На думку молоді, причинами та обставинами приховування, перекручення і замовчування інформації про Голодомор у світовому політичному і науковому середовищі було:
    • приховування від громадськості соціального лиха таких масштабів і наслідків – 53%;
    • приховування, нищення та фальсифікація первинних джерел (актів громадянського стану, даних перепису, архівних записів) – 36%;
    • обмеження доступу до даних – 27%;
    • жорстка цензура (від газет до приватних листів) – 23%;
    • дискредитація тих свідків, хто розповідав про Голодомор за кордоном, – 23%;
    • обмеження пересування людей: стосовно України – пряма блокада, а отже, й інформації – 16%;
    • замовлення матеріалів у закордонних ЗМІ, дезінформація про ситуацію в Україні у голодні роки – 12%;
    • кримінальне покарання громадян срср за згадки про голод – 10%.

82% респондентів вважають, що тема Голодомору почала прориватися крізь цензурні бар’єри у 80-ті роки ХХ ст. 14% назвали таким часом 70-ті роки. І лише 4% знають, що цей процес розпочався ще у 60-ті роки.

Молоді люди вказали джерела, з яких вони дізналися про Голодомор 1932-1933 років: від учителів – 59%, з інтернету – 35%, з реальних історій, розповідей тих, хто пережив Голодомор – 28%, від батьків – 20%, з офіційних документів – 12%. Варіант «Інше» обрали 13%, деякі з них пояснили, що саме: книги – 2%, художня література – 1%, шкільні підручники – 1 особа, заходи, присвячені Голодомору – 1 особа.

Перший у світі пам'ятник жертвам Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні відкрили за кордоном – в Едмонтоні (провінція Альберта, Канада) 23 жовтня 1983 року. Про це знають 27% опитаних.

Польсько-американський юрист єврейського походження Рафал (Рафаель) Лемкін, автор правового терміну «геноцид», у своєму виступі в нью-йоркському Мангеттен-центрі наголошував: «Це не просто масове вбивство. Це – геноцид, винищення не лише окремих осіб, але й культури і нації». 42% опитаних правильно вказали, що це відбулося у 1953 році. 38% назвали 1973 рік, 20% – 1963 р.

91% учасників опитування вважають, що знищення і депортації українського цивільного населення впродовж 2014-2023 років є інструментом здійснення геноциду в умовах російсько-української війни. 2% з цим не згодні, а 7% респондентів сказали, що їм важко відповісти.

Молоді люди відвідували заходи до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років: у школі – 64%, у бібліотеці для юнацтва/молоді – 48%, у виші – 9%, в Національному музеї Голодомору-геноциду – 1 людина. Інше – 5%, не відвідували – 5%.

Учасникам опитування було запропоновано згадати книги, прочитані ними, котрі розповідають про події 1932-1933 років. Ми отримали наступні результати:
    • «Великий голод в Україні 1932-1933 роки»: у 4 томах – 6%;
    • «Голод Геноцид 1933 року в Україні: історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків» – 5%;
    • В. Барка «Жовтий князь» – 4%;
    • У. Самчук «Марія» – 3%;
    • Р. Конквест «Жнива скорботи» – 2%;
    • «1933: “І чого ви ще живі”» – 1%;
    • Г. Джонс «Ціна правди» – 3 особи;
    • Є Гуцало «Сльози Божої Матері», «Голодомор 1932-1933 р.р. в Україні», С. Талан «Розколоте небо» – 2 особи;
    • А. Козицький «Дослідження голодомору та геноцидні студії», С. Кульчицький «Голод 1932-1933 рр. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків», «Жалібна пісня мов горлиця лине», А. Куліш «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Причини, жертви, злочинці», «Український Голокост 1932-1933. Свідчення тих, хто вижив», «Лиха коса Голодомору: 1932-1933», С. Старів «Страта голодом», Ю. Смаль, Ю. Ганик «П'ять колосків. Голодомор. Історії, як зникали українці», Т. Кінзерська «Голодомор у рабстві», Н. Каратницька «Голод на Україні, 1932-1933. Вибрані статті», С. Дяченко «Жах», «Голодомор 1932-1933 років — геноцид українського народу», М. Шитюк «Миколаївщина в голодних 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 роках» – 1 особа;
    • книг про ці події не читала/в – 3%.

Наявній доступній інформації та статистиці щодо Голодомору в Україні 1932-1933 років довіряє 60% опитаних, 34% довіряє лише частково, не довіряє – 6%.

95% респондентів підтримують ініціативу щодо проведення міжнародного суду над винуватцями геноциду українського народу.

“Комуністичний тоталітарний режим насаджував українцям нові звичаї, нові обряди, водночас змушував відрікатися від минулого, забути своє походження; відбулося згортання українізації”. Тотожність з тим, що відбувається на українських територіях, тимчасово окупованих росією, побачили 97% опитаних молодих людей. Не бачать тотожності 1% респондентів, ще 2% важко відповісти.

Не всі респонденти відповіли на запитання «Чому, на Вашу думку, світ має визнати Голодомор 1932-1933 років та війну, яка триває з 2014 року геноцидом української нації?». Найпоширенішою стала думка, що це потрібно задля запобігання повторенню подібних злочинів – так вважає 25% опитаної молоді. 6% вказують, що необхідно назавжди припинити геноцид українського народу росією. Для 2% респондентів важлива невідворотність покарання злочинів, ще 2% бажають встановлення правди, історичної й правової справедливості. 1% опитаних вважає, що росія повинна відповісти і відшкодувати завдану шкоду, яку вона заподіяла нашій країні.

На запитання «Яким чином, на Вашу думку, інформувати про правдиві факти щодо геноциду української нації наступні покоління?» ми отримали наступні відповіді:
ЗМІ (загалом) – 34%, у тому числі: інтернет (7%), телебачення (2%), преса (1%), соціальні медіа (2 особи), газети, радіо (по 1 особі);
література, книги – 15%, зокрема підручники (6%);
фільми (документальні та художні) – 4%;
кінопрограми – 2%;
шкільні уроки, масові заходи – по 1%;
офіційні документи – 2 особи.
Кілька респондентів вважають, що треба розвивати культуру, записувати відеозвернення, поширювати розповіді свідків злочину, інформувати молодь про ці події, організовувати заходи з вшанування пам'яті жертв. Один опитаний дав розгорнуту відповідь: «Потрібно робити багато історичних проєктів, які спонукатимуть суспільство до вивчення минулого своєї країни, щоб воно пам'ятало, що пережили минулі покоління».

Отже, наші молоді респонденти поділяють думку, що Голодомор був геноцидом українського народу. Більшість дізналася про цю трагедію від вчителів. Однак історію викриття даного злочину, визнання Голодомору геноцидом, історію вшанування пам’яті жертв у датах знає невеликий відсоток опитаних. Тим цінніше, що у переліку літератури про події 1932-1933 рр., прочитаної опитаними, є не тільки книги зі шкільної програми. Отже, є серед молоді й такі, чий інтерес до цієї теми виходить за межі навчальної програми. Але, незалежно від рівня обізнаності, наші респонденти підтримують ініціативу щодо проведення міжнародного суду над винуватцями геноциду. Також вони вбачають тотожність між подіями 1932-1933 рр. та агресією росії, розпочатою у 2014 році. На їх думку, міжнародне визнання Голодомору та сучасної російсько-української війни геноцидом потрібно насамперед задля того, щоб запобігти повторенню подібних злочинів.

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.