Книжковий контент - Віртуальні виставки
02.11.2022 17:08 Обновлено 02.11.2022 19:03
Цикл виставок «Літературні ювіляри – 2022»
До 60-річчя Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько – «золота» письменниця України, журналістка, сценаристка, лауреатка багатьох літературних премій та відзнак.
Народилася 3 листопада 1962 року в Донецьку. Батьки назвали доньку Ірен на честь героїні роману Джона Голсуорсі «Сага про Форсайтів». У шість років дівчинка написала своє перше оповідання – «Казку про Чайник і Матрьошки». Однак ще до того, як навчилася писати, вона вигадувала різні історії і небилиці і розповідала їх друзям у дитячому садку, особливо під час тихої години. У шкільні роки Ірен відвідувала театральні гуртки і мріяла про сцену. Однак у старших класах змінила своє рішення і вступила на заочне відділення факультету журналістики Київського національного університету. З 16 років почала працювати, при цьому сміливо бралася за будь-яку роботу, а тому й має за плечима безцінний та величезний досвід у різних сферах діяльності. До того, як стати відомою і популярною в Україні авторкою, працювала телеграфісткою, дикторкою радіогазети, журналісткою в різних періодичних виданнях, на радіо, в ресторані, цирку тощо. Письменницьку майстерність відточувала в журналах для жінок «Наталі» та «Караван історій. Україна».
З 1988 року Ірен Роздобудько живе і працює в Києві. Починала з казок, друкувалась у дитячому журналі «Соняшник». Наприкінці 90-х років видала дві поетичні збірки російською мовою. Визнання до І. Роздобудько прийшло у 2000 році. Саме тоді вона стала лауреаткою Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», отримавши друге місце з романом «Пастка для жар-птиці». Щоправда, друком він вийшов під назвою «Мерці», але друге видання побачило світ під власною назвою авторки. Через 5 років Роздобудько знову повертається до «Коронації слова». Цього разу вже отримує перемогу зі своїм нині культовим «Ґудзиком». Цією психологічною драмою письменниці вдалося підкорити не лише журі конкурсу, а й мільйони читачів.
У письменницькій діяльності Ірен досить багато експериментує з жанрами, художніми засобами, героями. Авторка, визначаючи літературні жанри, в яких працює, зауважила: «Якби був такий жанр – божевілля… Пишу так, як хочу, і про те, що хочу. Не обмежую себе». У її творчому доробку велика кількість книг. Варто зазначити, що кожна з них унікальна і неповторна, жодна не схожа на іншу. Це і трилери, і романи: любовні, психологічні («ЛСД», «Ескорт у смерть», «Дванадцять», «Зроби це ніжно», «Дві хвилини правди», «Якби» тощо) та навіть політична сатира («Оленіада»), а також байопіки («Прилетіла ластівочка», «Неймовірна. Ода до радості») і коротка проза («Портрети невідомих»). Пише авторка і для діток («Коли оживають ляльки», «Пригоди на острові Клаварен»), і для підлітків («Арсен»). Письменниця зізнається, що отримує найбільше задоволення, коли пише свої твори не так «для», як «про» людей. І це її щастя годі не відчути у творах, які, володіючи терапевтичною майстерністю, вельми впливають на людей.
Дуже влучно про творчість Ірен Роздобудько сказала її колежанка-письменниця Леся Воронина: «Я дуже не хочу аналізувати книжки Ірен – це все одно, що стерти блискучий різнобарвний пилок із крилець метелика, який після цього не зможе літати. Натомість, думаючи про Іренчині книжки, я згадую, що сказав один дуже гарний письменник, і мені здається, що він сказав це саме про неї: «Для того щоб стати письменником, треба мати наївність і безпосередність, а головне – особливий талант, надчутливість до всього, що відбувається навколо тебе». А ще треба сприймати життя оголеними нервами, і божевільно, щоденно працювати. І тоді поступово зітреться грань між реальним і вигаданим, тоді у сни почнуть приходити герої ще не написаних романів, тоді з’явиться нестерпна легкість буття. Та нестерпна легкість, якою просякнуті всі романи непередбачуваної письменниці, яка не боїться бути щирою і не вкладається в прокрустову люльку суч-укр-літпроцесу».
Ірен Роздобудько настільки талановита і різнобічна особистість, що встигає, здається, все: пише поезію, прозу і сценарії, займається перекладацькою діяльністю, викладає кінодраматургію в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Крім роботи, пов’язаної зі словом, має багато хобі: грає на гітарі, займається вишивкою бісером та малює. До речі, вона навіть зобразила ілюстрації до декількох книг інших авторів.
У списку нагород письменниці є спеціальна відзнака «Коронації слова – 2011» у номінації «Кіносценарії» за «Садок Вишневий…». Загалом у сценарному доробку авторки більше десяти відзнятих фільмів, серед яких серіали «Родинні зв’язки», «Вирок ідеальної пари», «У неділю рано зілля копала», повнометражного фільму «Поводир» та багато інших. Вона працювала з відомими українськими режисерами Володимиром Тихим, Олесем Саніним, Ахтемом Сеїтаблаєвим.
Про своє особисте життя письменниця не любить розповідати. Відомо, що у неї є доросла донька Яна, яка за фахом скульптор-монументаліст. У 2009 році Ірен вийшла заміж за відомого поета та барда Ігоря Жука. У зіркового подружжя не тільки хороші стосунки у родині, вони ще й спільно займаються творчістю, зокрема виступають дуетом з піснями та співаною поезією. Ірен дуже любить музику. За її словами, музика «викреслює з життя всі телевізійні новини, політику та інше, що захаращує голову. Тому що музика вічна…».
Вона ненавидить снобістські бутики й може дозволити собі одягатися на якомусь дешевому базарчику на Троєщині або в Куала-Лумпурі. Часом вона з’являється на літературних тусівках у дуже крислатому чорному капелюсі, купленому після страшенних вагань у Варшаві на вулиці Маршалковській.
Кожного ранку за будь-якої погоди Ірен виходить на балкон і п’є каву, а далі – хоче пише, хоче не пише, потім іде на роботу, зустрічається з друзями, спілкується. Розкладу у письменниці немає, пише тільки тоді, коли їй цього хочеться. Бо в роботі вона відпочиває. Для неї справжня насолода і відпочинок – коли може сісти за комп’ютер, закрити за собою умовні двері й поринути в свій світ. «Якщо у мене виникає в голові ідея, згодом вона формується в основу сюжету, все як у кінодраматургії: без ідеї – нікуди. Потім на мене звалюється дія повністю, від початку до кінця, а тоді я відпочиваю, сідаю за комп'ютер, бачу картинку, яку вже не можу не намалювати».
З нетерпінням чекаємо нових ідей і книжок. Адже ми любимо Ірен Роздобудько, ми їй віримо, і, головне, – читаємо.
Роздобудько І.В. Арсен [Текст] : повість / І. В. Роздобудько. – 2-ге вид., без змін. – Київ : Грані-Т, 2013. – 224 с.
Якщо тобі 13 і ти мрієш про далекі країни, подорожі та бої, а тобі за матусиним планом доведеться все літо провести за комп’ютером, то ти починаєш мріяти про пригоди. Але в якийсь момент пригоди самі тебе знаходять.
Принаймні так було з Арсеном. На початку літніх канікул він тікає із задушливого міста в село до бабусі й дідуся. І крім того, що знайомиться зі своєю родиною, так ще й розгадує сімейну таємницю родини, приховану за сімома печатками, і не тільки дізнається все до найменшої подробиці, але і відновлює історичну справедливість і добру пам’ять про предка.
Роздобудько І. Все, що я хотіла сьогодні. Лікарняна повість [Текст] / І. Роздобудько ; передм. Л. Вороніної. – 2-е вид., стер. – Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. – 240 с.
Одна доволі відома американська рок-група співає у своїй пісні, що «сьогодні може бути кращий, сьогодні може бути гірший, сьогодні може бути останній день твого життя». Саме ці рядки стали девізом одного дня «середньостатистичної тридцятирічної баби», як називає свою героїню. Жахливий діагноз - «саркома» - змусив жінку терміново переглянути своє ставлення до життя і принаймні ці останні дні присвятити собі. «Можливо, я вперше скажу прямо, що це твір для жінок з присутністю, як завжди, там чоловіків, - характеризує свою книгу сама Ірен Роздобудько. - Але якщо говорити глобально, то це повість про домашнє емоційне насильство над жінками». Ще психологи зможуть знайти у повісті прототипи лагідного чоловіка-тирана, який про людське око - справжнісінький скарб, а вдома не дає дружині спокійно дихнути; вродливої молодої жінки, котра розтоптала власні мрії, щоб «усе було, як у людей», а також справжнього романтика, який усе життя шукає ту, чиї очі не давали йому спокою ще у школі. Ця книга буде до вподоби тим, хто мріє кардинально змінити своє життя, але не знаходить для цього снаги. Для тих, хто ще вірить у справжню любов; для тих, хто не розучився чекати.
Роздобудько І. Ґудзик [Текст] : роман / І. Роздобудько. – 4-е вид. – Київ : Нора-Друк, 2015. – 224 с.
Фатальна зустріч у мальовничому куточку Карпат змінила життя головно-го героя Дениса. Він пройшов всі кола пекла в Афганістані, але вижив. Че-рез декілька років ми знову бачимо Дениса, але тепер він - успішний керівник рекламної компанії. Проте минуле кохання знову увірвалося в його життя, і все летить шкереберть.
У цьому романі немає смертей і катаклізмів, але трагічне непорозуміння між головними героями спричиняє драматичні події. Кожен герой цієї кни-ги по-своєму прагне щастя та не вміє цінувати подарунки долі. А тим ча-сом янгол грає маленьким загубленим ґудзиком...
Роздобудько І. Ґудзик-2. Десять років по тому [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2015. – 320 с.
У цій книжці — продовження найпопулярнішого роману Ірен Роздобудь-ко «Ґудзик». Колись він втратив все: кохану людину, смак до життя, сенс працювати в країні, що поволі котиться у прірву...
Але життя не зупинило-ся.
Улюблені герої знову зібралися разом: Денис, Ліка, Єлизавета Тенецька. Десять років по тому...
Роздобудько І. Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя [Текст] : роман - алюзія / І. Роздобудько ; худож.-оформ. І. В. Осіпов. – Х. : Фоліо, 2008. – 287 с.
Втомлена життям і славою, публікаціями в гламурнихжурналах героїня вирішує кардинально змінити своє життя й улаштовується на роботу допсихіатричної клініки. Але замість спокійного вислуховування стандартних історій хвороби вжепершого дня їй трапляється пережити дивну пригоду - закодовану розповідь хворого, не надтосхожого на хворого. Цілу ніч вона намагається вичленити з його плутаної розповіді незвичайнуісторію життя й візії світу, розказаної у формі притчі: “Отже, я бачив її біля джерела. Передтим, як підставити шийку карафи під струмінь, вона вмивалася. Довго терла обличчя, відмиваладолоні. Особливе зворушення викликало в мене те, як вона миє ступні - вперто тре їх камінцем,уважно розглядає і знову тре, аж поки вони не стають ніжними та жовтувато-рожевими, якпергамент, що світиться на сонці. Потім рівна цівка зі дзвоном лилася в карафу. Лилася такдовго, що дівчинка встигала трохи поспати на великому круглому камені. Крізь дрімоту вонадослухалася до звуку й прокидалася якраз у ту мить, коли вода наливалася по вінця. О, забувсказати, вона казала воді: “Доброго дня!” - коли приходила, та: “Дякую!” - коли карафанаповнювалася. Одне слово, звичайне мале дівчисько…Я бачив усе її життя настільки чітко, що моє серце часом стискалося. Я знав, що років утридцять, народивши купу дітлахів, вона зів’яне, носитиме чорну туніку та хустку, ховаючи піднею поріділе волосся та спалене сонцем згрубіле обличчя. І так само приходитиме до джерела,тільки вже не казатиме воді ані добридень, ані дякую… Вона вже зараз мала вигляд стомленої”.Історія підступного кохання вдівця до багатої спадкоємиці, який намагається довести її добожевілля картинами, які сам малює та які вже довели до самогубства декількох його попередніхдружин, - не менш містична та загадкова. Але це лише дві з численних історій, химернопов’язаних у цій книзі. Авторка не зраджує свого стилю та бездоганної української мови, яка нетак часто трапляється в сучасній популярній українській літературі.
Роздобудько І. Дві хвилини правди [Текст] : роман / І. Роздобудько. – К. : Нора-Друк, 2008. – 248 с.
Можливо, ви їх зустрічали… Тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку. Тих, хто, ховаючи від «вогнів великого міста» справжні почуття під маскою іронії, здатен «їхати світ за очі» у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе. Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла, і кожної хвилини можуть зробити крок у будь-який бік.
Роздобудько І. Ескорт у смерть [Текст] : роман / І. Роздобудько ; худож.-оформ. Л. Д. Киркач-Осыпова. – Х. : Фоліо, 2012. – 159 с.
Дія гостросюжетного роману Ірен Роздобудько розгортається навколо новоствореної аґенції «Ескорт», яка надає заможнім жінкам специфічні послуги: «здає в оренду» молодих презентабельних чоловіків, які супроводжують дам на світські вечірки. Якогось дня кавалерів-супровідників починають знаходити мертвими на вулицях міста. Усі вони – біляві, й у всіх з розкішної чуприни вирізано пасмо…
Роздобудько І. Зів'ялі квіти викидають [Текст] : роман / І. Роздобудько. – 2-ге вид., доп. – Київ : Нора-Друк, 2017. – 288 с. : іл.
Роман передає історію життя двох актрис радянських часів, що знайшли своє кохання в обличчі одного з успішних сценаристів того ж таки радянського кіно. Але доля звикла грати відданими акторами життя – одна з них стала дружиною сценариста, інша – незамінною забавкою. Але весь цей час акторки заочно ворогували між собою. Плинність років закидає їх до одного притулку для самотніх акторів, де, на перший погляд, їх насичене сценічне життя втрачає свій блиск та колорит. Міцно взявшись за своє, кожна бажає зла опонентці. Але символом миру стає молода покоївка, що випадково дізнається про життя колишніх кумирок радянського кіно. Стефка – головна героїня роману стає закріплюючою ланкою ланцюгу болю та ненависті в цій сентиментальній історії, що містить в собі глибокий духовний підтекст та двозначність. Загубивши "вогник" свого життя, Стефка переживає особисту драму, але знаходить порозуміння з собою завдяки мудрості двох свідомих жінок, які поводяться як малі діти, бажаючи незгод одна одній.
Роздобудько І. Зроби це ніжно [Текст] : новели / І. Роздобудько. – видання друге. – Київ : Нора-друк, 2015. – 302 с.
Що можна зробити «ніжно»? Аж ніяк не ті, про що ви подумаєте в першу чергу, беручи до рук цю книгу! Ніжно дорослий світ карає дітей. Ніжно і непередбачувано ми заганяємо свого ближнього в глухій кут. Ніжно вбиваємо ті, що могло б стати сенсом життя. І так само лагідно прощаємося з мрією, коли вона вже майорить на горизонті. Альо є й інші люди... Кожен обирає для себе: стояти на місці -- чи йти; думати, як усі, -- чі зробити власний вибір; служити високій меті -- чи згаснути в небутті, так нічого і не зробивши...
Роздобудько І. Кіно на папері [Текст] : збірка / І. Роздобудько, О. Санін. – Київ : Нора-друк, 2016. – 288 с.
Кіно створюється на папері. І ці «папери» мусять бути такими, аби прочи-тавши їх, режисер зрозумів: це саме те, про що він хотів говорити зі світом! Кінодраматургія – не спосіб самореалізації, а досить чітка наука, зі своїми законами. Які вони? Як зробити аби ваш сценарій продюсери про-читали в першу чергу?..
В другій частині збірки – літературний синопсис сценарію «Садок виш-невий…», котрий був створений в 2008 році, отримав спеціальну відзнаку Всеукраїнського конкурсу «Коронація Слова» в 2011-у і… зі значними змінами став стрічкою «Поводир» режисера Олеся Саніна у 2013 році.
«Я повернусь!» – сценарій, створений для відомого режисера і актора Ах-тема Сейтаблаєва задовго до анексії Криму. В ньому – епічна історія кри-мськотатарської дівчини від 1930-х до середини 80-х років. Героїня, всу-переч випробуванням долі, все життя мріяла повернутися до рідного Кри-му. І повернулась. Адже те, про що мрієш – збувається, якщо ти вмієш за це боротися.
Роздобудько І. ЛСД. Ліцей слухняних дружин [Текст] : роман / І. Роздобудько ; передм. Т. Вергелес. – 2-ге вид. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. – 320 с. : іл.
У цьому ліцеї виховують дівчат, які стануть ідеальними дружинами тим, хто дасть більше грошей. Аж раптом одна вихованка гине. І цього разу інформацію не вдається приховати, бо є люди, котрим небайдужа доля дівчини, від якої відмовились її батьки на користь примарного майбутнього щастя…
Роздобудько І. Мандрівки без сенсу і моралі [Текст] / І. Роздобудько. – К. : Нора-Друк, 2012. – 192 с.
Ірен Роздобудько в своїй новій книзі переконує нас, що «світ малий», та пропонує змінити картинку і відкрити двері до іншої реальності. Саме це є найпривабливішим у мандрах – перестрибувати часову прірву і потрапляти в невідоме. Варто налаштуватися на трансляційні хвилі, які охоплюють в кожній незнайомій місцевості, і тоді заговорить і каміння…
Роздобудько І. Одного разу... [Текст] : роман / І. Роздобудько ; передм. Л. Ворониної. – 2-ге вид. – Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2016. – 224 с. : іл.
Це книжка про життя. Радянське дитинство, студентська молодість, похмурий період «заробляння грошей» у 90-х, дитячі спогади про бабусине «абалдєнне» пальто і сукню, яку та шила для поїздки в Китай до дідуся. А ще про те, що ніколи не треба здаватися, треба мати власну думку й відстоювати її, допомагати тому, кому гірше, і радіти життю. Кожен знайде в ній щось для себе, про себе. Вона і для молодих — аби вони зрозуміли, що життя прекрасне і... коротке. І йшли по ньому без страху. І для старших, аби вони пригадали своє — таке довге! — життя. І зрозуміли, що воно — прекрасне.
Роздобудько І.В. Оленіада [Текст] / І. В. Роздобудько ; худ.-оформ. О. Д. Кононученко. – Харків : Фоліо, 2016. – 222 с.
Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами». Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. 3 великим майбутнім. 3 людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед... Йшли, йшли, йшли...
Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, - з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати - в 2006 році.
І назвати те все «комедією абсурду».
Так закінчилась перша частина «Оленіади».
До другої Роздобудько пристyпила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк - останню крапку було поставпено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози - останньою зброєю стає... сміх.
І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись - перемагає. Це може здатися неймовірним, але ще рік тому Ірен Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою.
Роздобудько І. Оленіум [Текст] : комедія абсурду / І. Роздобудько ; худож.-оформ. Л. Д. Киркач-Осипова. – Х. : Фоліо, 2007. – 158 с.
На обкладинці книжки написано, що в книжці викладено оригінальне бачення того непотребу, який прийнято називати "політичною ситуацією в державі".
Роздобудько І. Останній діамант міледі [Текст] : авантюрний детектив / І. Роздобудько ; худ.- оформ. І. В. Осипов. – Х. : Фоліо, 2006. – 222 с.
«Зауважу одразу: я не запрошую до себе в гості — на ці сторінки — тих, для кого серйозний вираз обличчя є свідченням розуму. Як казав барон Мюнхгаузен, саме з цим виразом робилися найбільші дурниці на землі. Тому попереджаю: шановні Серйозні Люди, не втрачайте час не читання. Ця книжка — данина моєму дитячому захопленню Александром Дюма і... повна авантюра щодо всіх можливо, впізнаваних історичних і неісторичних осіб, котрі живуть на цих сторінках...»
Роздобудько І. Пастка для Жар-птиці [Текст] : роман / І. Роздобудько. – Х., 2012.
"Пастка для жар-птиці" - дебютний роман І. Роздобудько. Справжній пси-хологічний трилер. Світ бездоганних бізнес-леді, столичних "небожи-телів"... Розкішні інтер'єри сучасних офісів, звичайні для них інтриги, але навіть тут трапляється справжнє кохання.
Роздобудько І.В. Перейти темряву [Текст] / І. В. Роздобудько ; худож.-оформ. О. М. Артеменко. – Х. : Фоліо, 2012. – 155 с.
Якщо метелику, який потрапив до сачка, по черзі відривати крильця та лапки, він буде дуже кумедно повзти та звиватися. Таких метеликів та мурашок у його сачку повно. З відірваними крильцями вони намагаються злетіти і не розуміють, чому це не виходить...
Роздобудько І. Подвійна гра в чотири руки [Текст] : роман / І. Роздобудько ; передм. В. Марченка; худож. А. Печенізький. – Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. – 224 с. : іл.
Київ початку ХХ століття... Для невгамовної генеральської дочки Мусі Гурчик немає нічого більш захопливого, ніж розслідування нової таємни-чої справи!
Викрадені важливі документи — креслення нової моделі військового літа-ка. Інженер-розробник поплатився за них життям... Факти й детективна інтуїція підказують юній вивідачці, що злодія треба шукати на палубі роз-кішного пароплава «Цариця Дніпра». Небезпечно? Аякже!
Але наша панночка вже вирушила в карколомний круїз — вона мусить викрити злочинця будь-що! У перший день подорожі скоєно нове вбив-ство, і тепер остаточно зрозуміло, що вбивця поруч...
Роздобудько І. Портрети невідомих [Текст] : новели / І. Роздобудько. – Київ : ВЦ "Академія", 2019. – 192 с.
Їх багато – ніби вихоплених із життя людських історій. Вартих повістей чи романів. А тут усе спресовано у значущих деталях, ситуаціях і вчинках. У новелістичній формі. Герої живуть ніби під збільшувальним склом. Вони цілісні й мужні, іноді – незграбні, кумедні чи надто незрозумілі. Прагнуть недосяжного й наражаються на рифи своєї наївності. Закохуються й му-чаться через сумніви в собі й свою нерішучість. Бавляться в кохання чи викручують жили тим, хто їх кохає. Одружені й самотні, юні й биті життям – їх усіх об’єднує ота кундерівська «нестерпна легкість буття». Діють за честю й обов’язком, враз ставши воїнами. Для них навіть куля собі в лоб – зрада товариша. Вони приречені вистояти і бути. Ідуть за своїми чо-ловіками – волонтерити. Йдуть на лінію вогню, бо так каже сумління. Намагаються зберегти все українське за розмежувальною лінією, щоб бу-ло чим зустріти своїх хлопців, коли повернуться. Не можуть виборсатися з пострадянщини, ніби їх обминув час. Ніби ховаються від часу.
Багато доль і облич. І тільки здалеку вони невідомі. Надзвичайно проник-ливий погляд авторки новел допомагає розпізнати їх.
Роздобудько І. Фаріде [Текст] : роман-апокриф / І. Роздобудько. – Київ : Нора-Друк, 2021. – 232 с.
Той, хто врятував одне людське життя, — врятував цілий світ.
Про це не знає дівчинка, що живе в маленькому кримському Селищі. Проте під час Другої світової війни вона рятує єврейських дітей від неминучої смерті.
А на цілу епоху пізніше її, вже стару жінку, розшукали 80 врятованих нею дорослих людей.
І вона стала праведницею світу — забутою, закатованою як нацистами, так і радянським режимом.
Це — факт.
Все інше — апокриф, вигадка автора. Узагальнена і суб’єктивна. Як узагальненими і дещо фантасмагоричними є і Селище, і всі його мешканці, переплетені між собою, мов виноградні лози.
Автор не претендує на лаври історика. Лише — на найменший «язичок» найменшого дзвоника, який бринить серед ночі голосами тисяч вигнанців: «я-по-вер-нусь-я-по-вер-нусь…» — і нагадує, що наш ДІМ завжди з нами. З нього може вигнати ворог, але ніхто не може його відняти.
Якщо ти віриш у повернення!
Роздобудько І. Шості двері [Текст] : роман / І. Роздобудько. – видання третє. – Київ : Нора-Друк, 2020. – 192 с.
У ранньому дитинстві вона намалювала на стіні двері й несподівано… увійшла в них. Відтоді життя багато разів намагалося зламати її: сповнена трагедійними подіями юність, загибель кращого друга, невдалий шлюб, зрада подруги, врешті – кар’єра і гроші, які не стали для неї ознакою успіху. В найскладніші миті життя вона малювала на стіні двері й проживала ще одне коло реальності, яка не відступає від нас навіть у снах…
Роздобудько І. Я знаю, що ти знаєш, що я знаю [Текст] : роман / І. Роздобудько. – К. : Нора-Друк, 2011. – 240 с.
Їх багато по усіх світах – тих, хто шукає кращої долі в чужій країні. Вони приязно посміхаються своїм новим господарям і з надією заглядають їм в очі в очікуванні на приязнь чужої землі. Вони пристосовуються. Вони зви-кають. Часом, комусь з них випадає удача. Часом – прозріння і повернен-ня. Часом – нова любов. А іноді й смерть.
За своїми постояльцями - емігрантами з України - спостерігає хазяйка ко-теджу невеличкого німецького містечка фрау Шульце. Вона знає про них набагато більше, ніж вони про себе. З них їй треба обрати лише одного – того, хто «розшифрує» для неї листа з минулого.
Роздобудько І. Якби [Текст] : роман / І. Роздобудько. – 2-е вид., стер. – Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. – 256 с.
Якби можна було повернутися в минуле і щось змінити — хто про таке не мріяв? Навіть успішній журналістці й начебто щасливій дружині Ніці є що виправити. Є дівчинка з понівеченою психікою, є хлопчик, для якого життя скінчилося зарано. То вона сама — Ніка, що й досі затинається, — і її друг, загиблий в автокатастрофі. Щоб зустрітися з ними, не треба вигадувати машину часу — досить просто увійти до свого старого під`їзду...Ні, вона не з`їхала з глузду, то лікар порадив: вона ж хоче працювати на телебаченні! Чи чого вона насправді хоче? Урятувати товариша своїх дитячих ігор? Або у 80-х, у добу дефіциту, стати в чергу за справжнім коханням?
< Попередня | Наступна > |
---|