«Берсерк Ненажерливості»: між типовим і цікавим

Цикл виставок “Сучасне чтиво”

 

 

«Берсерк Ненажерливості» – це манґа, адаптація ранобе, написаного Ішікі Ічікою та проілюстрованого Дайске Такіно. Серія здобула популярність серед шанувальників фентезі та ісекай-жанру завдяки динамічним боям, яскравим персонажам і захопливій концепції сили головного героя. Втім, у світі, де жанр сильного героя з унікальною здібністю перенасичений, постає питання: чи привносить ця історія щось справді нове, чи це чергова варіація на знайому тему? Давайте розглянемо сюжет, персонажів і загальне враження від серії, щоб розібратися, чи варто приділити їй увагу.

 

Фейт Графіт усе життя був відкинутим суспільством через свою, на перший погляд, марну навичку – ненажерливість. У світі, де здібності визначають цінність людини, його вічний голод зробив його ізгоєм – поки він не виявив справжню суть своєї сили. Пожираючи ворогів, він може красти їхні навички та характеристики, задовольняючи свій невгамовний голод. Але ця сила несе не лише можливості, а й моральні дилеми та небезпечні наслідки.

 

«Берсерк Ненажерливості» починається як фентезійна історія помсти, але при цьому не занурюється надто глибоко у похмурість. Шлях Фейта від ізгоя до надпотужного воїна йде добре знайомою стежкою, яку ми вже бачили в багатьох ісекай- та фентезі-творах. Проте серія пропонує цікавий моральний конфлікт: наскільки далеко Фейт готовий зайти, щоб задовольнити свій голод і стати сильнішим?

 

Одним із найцікавіших моментів стає дилема, коли Фейт має вирішити, чи варто пожертвувати шляхетною лицаркою Роксі. Вона є представницею знатного роду і присвятила своє життя захисту слабких. Її смерть може принести процвітання цілому регіону, адже без неї відкриється шлях до стратегічно важливих ресурсів і територій. Фейт стикається з важким моральним вибором: чи має він право пожертвувати однією людиною заради блага багатьох? Чи може він змиритися з тим, що власноруч знищить того, хто завжди був для нього прикладом шляхетності і честі? Ця етична напруга додає глибини сюжету, хоча вона не завжди розкривається на високому рівні.

 

Серія багато запозичує з існуючих фентезійних та ісекай-мотивів. Навичка ненажерливості нагадує здібності Рімуру Темпеста з «Про моє переродження в слиз». Меч Грід, який говорить, також схожий на концепцію із «Моє переродження в меч». Навіть побудова світу, з його механіками рівнів і прокачки, нагадує суміш елементів «Підземелля і дракони» та інших популярних адаптацій ранобе.

 

Однак проблема серії – у шаленому масштабуванні сили персонажів. По мірі розвитку сюжету сили героїв зростають настільки, що вони починають виходити за межі розуміння. Введення концепції “Домена E” – простору, де характеристики персонажів виражаються у надзвичайно великих числах, записаних у науковій нотації, – фактично робить битви безглуздими. Коли герої досягають рівнів сили, які стають абстрактними і незрозумілими, зникає відчуття загрози чи реального виклику. У результаті бої, які спочатку були напруженими й тактично продуманими, поступово перетворюються на порожнє видовище, де головний герой долає супротивників без будь-якої боротьби.

Одним зі слабших аспектів манґи є її персонажі. Фейт – типовий герой “з грязі в князі” з прихованою силою – стандартний архетип для ісекай- і фентезі-жанру. Його внутрішня боротьба з ненажерливістю додає трохи глибини, але загалом він не виділяється чимось особливим. Роксі Харт – шляхетна лицарка, яка уособлює класичний образ справедливого та честолюбного героя. Вона симпатична, але не має особливих рис, які відрізняли б її від подібних персонажів у жанрі. Майн – дика і загадкова фігура, що додає комічного ефекту й має цікаве минуле. Проте зрештою вона підпадає під стереотип “таємничого, надпотужного союзника”. Найкраще прописаним персонажем є Аарон. Його передісторія — найзахопливіша: він втратив сім’ю та свої володіння, але не втратив сили духу. Він залишається захисником свого міста й бачить добро навіть у важких обставинах. Його харизма та стійкість роблять його приємним винятком серед доволі шаблонного складу героїв.

 

 

 

 

«Берсерк Ненажерливості» швидко читається і легко сприймається, приємний, але типовий представник жанру. Шанувальникам аніме, ймовірно, сподобається манґа, оскільки вона слідує адаптації майже без змін. Однак тим, хто шукає оригінальності чи глибокого розвитку персонажів, ця серія навряд чи запропонує щось нове порівняно з іншими, більш якісними фентезійними історіями.

 

Якщо ви любите ісекай та фентезі з RPG-елементами, «Берсерк Ненажерливості» може вам сподобатися. Але не варто очікувати чогось проривного. Якщо ж вам потрібен сюжет із глибшою історією, сильнішими персонажами та справжніми викликами, краще звернути увагу на інші варіанти. Вердикт: цікаво, але не незабутньо.