Краєзнавчий калейдоскоп - Легенди рідного краю
15.06.2015 16:14
Чумацьке джерело
Давно то було. Ще коли чумаки по сіль на південь возами їздили. Їдуть вони, подорожні пісні співають. По зорях шлях звіряють. Вдень сонце пече немилосердно. Води хочеться напитись, а де її взяти? Навкруги ні річечки, ні криниці. Ополудні зупинились чумаки під подорожньою вербою відпочити. Один сивочубий чумак оглядівся навкруги і каже:
— Дивіться, степ навкруг, а тут верба росте. Вона любить селитися там, де вода. Чуєте, навіть пахне вологою...
Взяв чумак старого заступа, обійшов навкруги місцину, придивився і почав копати. Йому й інші стали допомагати. Довгенько копали вони, змінюючи один одного, бо кам'янистим виявилося те місце.
Полягали чумаки спати, простеливши рядно на пахучій траві. І приснився одному з них дивний сон: ніби до нього підійшла гарна дівчина, простягає йому кілька груш і говорить:
— З'їжте ці чарівні груші, вам сили додасться.
Прокинувся молодий чумак, дивиться, а в нього й справді в руках груші. Тут вже й сонечко сходить, товариші його піднімаються. З'їли вони ті груші і відразу відчули, як сила їхня примножилась.
Швидко почали вони копати, весело робота йшла. А коли сонце стало в небі прямо над головами, з-під піску вода з'явилася. Ще розчистили пісок і побачили, як спочатку несміливо, а потім пружно забило джерело. Зраділи чумаки, напилися води. Вона була смачною і холодною-холодною.
Чумаки почали розпитувати свого юного побратима, що то за груші, і де він їх узяв. Розповів їм хлопець усе, як було.
— Мабуть, ті груші і справді чарівні, коли можуть допомагати людям, наділяти їх силою і здоров'ям. Давайте посадимо зернятка з тих груш, хай ростуть. Може комусь в пригоді стануть, — сказав поважний чумак.
Шукали-шукали ті зернятка в траві, а пташки їх вже склювали. Одне тільки і знайшли. Посадили його в землю, полили свіжою водою з джерела, а воно відразу й проросло. Дивина, та й годі! Набрали чумаки повні дзбани води в дорогу та й поїхали...
А коли через кілька років проїздили знову тим шляхом, вирішили звернути до джерела. Може воно замулилося? Але джерело жило! Хтось обклав його камінцями, а з нього витікав тоненький, але жвавий струмочок і діловито жебонів у траві, пробиваючи собі русло. Груша стала справжньою красунею: високою, розкидистою.
Багато води витекло тим струмочком із чумацького джерела. Поселилися там люди, виросло село. Зробили люди над джерелом зруб. І досі б'є-нуртує те джерело, напуває ціле село.
А неподалік — здоровенна груша радує дітвору солодкими терпкими плодами...
| < Попередня | Наступна > |
|---|
