Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Услуги и материалы - E-FreeLibrary

З моєю найкращою подружкою Тамарою завжди весело і цікаво. Вона вміла і пожартувати, і в біді виручити. А ще – грала в волейбол, каталася на ковзанах, ганяла велосипедом. А нещодавно, заклавши два пальці в рот, свиснула так, що Босий притис вуха, а Розаліна гучно хрюкнула і шубовснула в багнюку.

– Кла-ас! – захоплено дивилась на Мальку, так ми її називали, – краще, ніж Микола, – похвалила її.

– Що то за учень, який не перевершує свого вчителя, – гордо промовила вона.

Я теж встромила вказівний та безіменний пальці в рот, але крім шипіння і свисту, схожого на мишачий писк, нічого не вийшло. Та я не розчарувалася, бо Малька завжди готова для мене зробити будь-що, а тим паче – свиснути.

Того дня стояла спека. Ніяка тінь від крислатого клена, що, немов розчепірені пальці, розкидав свої гілки над її двором, не могла дати прохолоду. Здавалося,  навіть лапасті листочки завмерли під гарячими променями сонця.

– Давай поліземо на дерево, – запропонувала я, ніби там буде прохолодніше.

– А чому б і ні? – відповіла подружка. За кілька хвилин ми височіли над землею, примостившись на товстих гілках. Тепер нам добре було видно і подвір’я, і вулицю. Малька склала пальці біноклем і роздивлялася навкруги. Різкість наведи, – пожартувала я, бо Андрія не розгледиш.

Колеса Андрієвого велосипеда тонули у бархатистій пилюзі. Біля воріт натис на гальма.

– Миколо-о, – погукав хлопець. У відповідь тиша. Андрій від'їхав метрів на 50. Малька моргнула мені і свиснула. Той зупинився. Прислухався. Озирнувся, але не помітив нікого, заніс ногу над велосипедом, та знову почув свист. Повернув до двору.

– Миколо-о, – знову погукав хлопець. – Де ти там? – Ходімо на річку, – невідомо з ким розмовляв Андрій. На його крик тільки Босий підняв голову та здивовано подивився на хлопця.

Ми давилися сміхом. Та не видавали себе. Тільки він від'їхав, Малька знову поклала пальці в рот.

– Відпусти, – сказала їй, – досить знущатися.

Ми дивилися, як Андрій натискав на педалі, велосипед нісся, мов його соляркою заправили. Нам сподобалась забава. Та Андрій уже давно купався в річці, а вулиця знову була безлюдною. Раптом Тамара напружилася.

– Здається, Борька йде, – радісно повідомила мені.

Справді, це був сусід – низенький, веснянкуватий на прізвисько Карлсон. Він завжди носив широкі штани і готовий чимось поласувати, бажано за чужий рахунок. Сусід сміливо завернув на подвір'я. Смикнув замок, а потім попрямував до сараю. Ми здивовано спостерігали, як  через пару хвилин  він сидів на колоді і пив яйце.

– Мабуть, коноплястий, бо по чужий гніздах лазить, – прошепотіла Тамара. Борька тим часом підвівся, підхопив каменюку і жбурнув її в курей, що ховалися від сонця у смородиновому кущі. Ті полохливо сипонули врізнобіч. Босий підхопився, вишкірив зуби. Борька позадкував, вступив у яму, до якої стікали відходи Розаліни, гепнувся в багнюку. На додаток Малька свиснула.

– Де ти? – зіщулився переляканий Карлсон. Його велика голова вгрузла у плечі.
– Я ж не від зла, а так, для забави, – виправдовувався хлопець, – а тепер бачиш, що вийшло, – струшував із широких штанів "запашний" бруд.

У відповідь стояла тиша. Борька обнишпорив увесь двір, нікого не знайшов. Роздратований підійшов до Розаліни.

– Ах ти ж тварюко! – заніс брудного черевика над свинею. Та знову почув свист. Підтюпцем вискочив з двору і з криком: „Я розберусь з усім, що тут діється!”, понісся додому.

– Ароматний хлопчик, – повела я носом.

– Ще й крадій, – додала Тамара, – тепер знаю, хто тут господарює, коли нас вдома немає.

– А тепер ходімо на річку, почуємо про що там хлопці говорять, – запропонувала я. Та ми їх там не знайшли.

Спала жара. Звечоріло. Друзі Миколи, як завжди, збиралися на лавочці, що стояла в бузку. Ми з Малькою знову забралися на клен. Хлопці гомоніли між собою було все тихо і мирно, поки не з'явився Борька. Він зразу ж розпустив руки, розмахував ними перед Миколиним обличчям.

– За такі речі по пиці треба давати, – не вгавав він, – у багнюці викупався...

– Хто де хоче, той там і купається, – зареготав, нічого не підозрюючи Микола.

– Мене теж свистом приманював, – набичився Андрій.

– Хлопці, чи ви обараніли, Я ж на річці був...

– Нічого не кажи, так свистіти тільки ти можеш, – махнув кулаком Борька. Внизу почали тріщати кущі.

Над головами хлопців, різко, пролунав сильний свист.

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.