09.11.2016 15:21 Обновлено 09.11.2016 15:32
240 років тому засноване місто Нова Одеса (1776)
Рідне місто
Зграйка тополь, соромливі берізки,
Квіти в парку біля ніг обеліску,
Клумби троянд, заклопотані люди,
Чисті, гарненькі і тихі споруди,
Зелень яскрава, тюльпани пихаті,
Яблунька й груша в садку біля хати,
Подружки-зорі і золото листя —
Все це у центру чудового міста.
Стрічка Південного Буга квітнева,
Строгий курган із солдатом сталевим,
Траса на Київ, кульбаби грайливі,
Гурт дитсадків гомінкий, галасливий,
Клени, шовковиці, вишні-сестрички —
Все це у місті на березі річки.
Нова Одеса...Прибужжя перлина...
Мила і рідна моя батьківщина.
Зоя Видашенко
Нова Одеса — місто у Миколаївської області України, адміністративний центр Новоодеського району. Нова Одеса розташована над річками Південним Бугом та його притоках Гнилим Єланцем і Ніршею. Відстань до обласного центру автошляхом становить 33 км. Через місто проходить найважливіша дорога, що зв'язує обласний центр, місто Миколаїв, з Києвом і західними областями країни.
Місцевість, на якій сьогодні розкинувся Новоодеський район, привертала увагу людей із давніх-давен. Широкі просторі луки, повні рибою річки, степ, де можна було вполювати дичину, — все це приваблювало сюди первісних мисливців. Поблизу Нової Одеси виявлено залишки мезолітичної стоянки і поселень доби бронзи. Досліджено скіфські кургани, що свідчать про кочові племена, які залишались на цій території досить довго. Бачив цей степ велике переселення народів, хвилі печенігів, монголо-татар.
У середині XVIII століття на місці сучасної Нової Одеси були зимівники запорозьких козаків, які входили до складу Бугогардівської паланки. До 1739 року поселення називалося Олексіївське, у ньому жили російські старовіри. Жителі займалися землеробством, розведенням коней, великої рогатої худоби та овець, рибальством, полюванням.
Після російсько-турецької війни 1768-1774 років царський уряд відвів ці землі козацькій старшині, а для захисту від нападу кримських татар та турків понад Південним Бугом у 1776 році був розміщений Херсонський пікінерський полк, сформований із запорозьких козаків. Того ж року козаки заснували Федорівку, яка згодом і стала широко відомою під назвою Нова Одеса. Первинна назва села пішла від імені першого поселенця — козака Федора Осадчого.
У 1832 році у Федорівці розмістився полк Бузької уланської дивізії, що називався Одеським. З того часу село отримало назву Нової Одеси. Існує легенда, що один з посланців російського імператора, здійснюючи об’їзд південних земель держави, був дуже задоволений прийомом, що йому влаштувала місцева влада, сказавши на це: “А у вас ще краще, ніж в Одесі”.
Після ліквідації у 1857 році військових поселень Нова Одеса стала центром третього округу Херсонського повіту Херсонської губернії. У 1859 р. тут мешкало 2190 чоловік.
30 березня 1919 р. у Новій Одесі була організована перша сільська рада депутатів. З лютого 1920 року Новоодеська волость входила до складу Миколаївського повіту Миколаївської губернії, а з жовтня 1920 року — до Одеської губернії. У 1923-му Нова Одеса стала районним центром.
У травні 1929 року у селищі організовано комбінат, що забезпечував колгоспи живим тяглом, тракторами, сільськогосподарським реманентом, сортовим насінням та племінною худобою. В 1930 році комбінат було реорганізовано в машинно-тракторну станцію. У 1920-х роках відкрито 4 початкових школи, у 1927 році — семирічку; обладнано клуб; створено першу в районі бібліотеку; відкрито лікарню. Великою подією в культурному житті Нової Одеси було встановлення у 1926 р. перших радіоточок. У 1930-х було побудовано красиву двоповерхову середню школу, перебудовано будинок сільської науки, розширено приміщення районної лікарні. Протягом 1963-1964 років в селищі побудовано 6 двоповерхових житлових будинків на 50 квартир, водопровід, тротуари. У 1959 році введено в дію кінотеатр на 450 місць.
У 1976 році селище Нова Одеса, центр Новоодеського району, отримало статус міста і віднесено до категорії міста районного значення.
На околиці міста, на Кургані Слави височіє монумент “Сталевий солдат” — своєрідна візитівка району. Це пам’ятник всеукраїнського значення, зведений у 1975 році на честь 30-річчя Перемоги, що увіковічує пам’ять про загиблих воїнів при форсуванні Південного Бугу. “Сталевого солдата” було створено подружжям відомих миколаївських скульпторів — Ю. Макушиним та І. Макушиною.
Література:
Горбуров Е. Г. Николаевская область в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Документы и материалы свидетельствуют / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров, Л. Л. Левченко, М. А. Мельник. — Николаев : Издатель П. Н. Шамрай, 2014. — С. 132-133.
В Новой Одессе открыт памятный знак ликвидаторам Чернобыльской катастрофы // Новая николаевская газета. — 2010. — №16. — С. 1.
Заболотний В. З. Миколаївська область : географічний словник-довідник / В. З. Заболотний, Ф. М. Лісецький, А. Е. Молодецький. — Миколаїв, 1997. — С. 43.
Козацькі поселення на Миколаївщині. Історія та легенди : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури та мистецтв. — Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2001. — С. 24-25.
Конотопенко Я. І. На службі громад / Я. І. Конотопенко. — Миколаїв : П. М. Шамрай, 2013. — С. 286-292.
Історія міст і сіл Української РСР : в 26 т. : Миколаївська область. — Київ : Інститут історії Академії наук УРСР, 1971. — С. 589-600.
История городов и сел Украинской ССР : в 26 т. : Николаевская область. — Киев : Институт истории Академии наук УССР, 1971. — C. 516-526.
Конотопенко Я. И. Николаевщина в огне боев : февраль-март 1944 г. / Я. И. Конотопенко. — Николаев : Полиграфцентр ЧП Шамрай, 2006. — С. 48-50.
Макарова Н. Новоодещина: край героїв та трударів / Н. Макарова, А. Тюрін // Рідне Прибужжя. — 2013. — № 42. — С. 10-11.
Новоодещина — мій рідний край / ред. кол. О. М. Делікатний, М. М. Заболотний, В. В. Горлач та ін. — Миколаїв : Ірина Гудим, 2013. — 228 с.
Реферати без проблем. Миколаїв та Миколаївська область. — Миколаїв : Аніка, 2006. — С. 46.
Степове джерело : вип. 3 : Поезії місцевих авторів / упор. М. А. Простаков ; ред. З. Я. Видашенко. — Нова Одеса, 2001. — 80 с.
Степовий струмок : вип. 2 : Новоодеські рими / упор. М. А. Простаков ; ред. З. Я. Видашенко. — Нова Одеса, 2003. — 132 с.
Чурсин А. В. От Федоровки до Новой Одессы. Путь сквозь века / А. В. Чурсин. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2009. — 120 с.
Умеренков А. Н. Днепровско-Бугский лиман : путеводитель / А. Н. Умеренков. — Одесса : Маяк, 1979. — С. 86-88.
Чепурненко С. Зерно высокоэффективности и востребованности, или Знатный юбилей Новоодесского элеватора / С. Чепурненко // Южная правда. — 2013. — № 83. — С. 1-2.
Чурсин А. В. История Церковных приходов Новоодесского района / А. В. Чурсин. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2008. — 108 с
Інтернет-ресурси:
Візитівка міста [Електронний ресурс] // Нова Одеса : офіційний сайт міської ради. — Текст. і граф. дані. — Режим доступу : http://www.novaodesa.mk.ua/index/vizitivka_mista/0-5. — Назва з екрану. — Дата перегляду : 09.11.2016.
История Новой Одессы [Электронный ресурс] // Город Новая Одесса. Николаевская область : интернет-портал города Новая Одесса. — Текст. и граф. данные. — Режим доступа : http://www.novaodesa.info/istoriya-novoy-odessy.html. — Название с экрана. — Дата просмотра : 09.11.2016.
Нова Одеса [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Текст. і граф. дані. — Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%B0. — Назва з екрану. — Дата перегляду : 09.11.2016.
| < Попередня | Наступна > |
|---|